Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"13" червня 2018 р. Справа № 906/305/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Зоренко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №31 від 09.01.18), ОСОБА_2 (довіреність №32 від 09.01.18)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Житомирське лісове господарство"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 80955,65 грн
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 80955,65грн., з яких: 64652,95грн. боргу за поставку товару по договору купівлі-продажу №85-П від 20.06.17; 10828,04грн. пені; 1089,36грн. 3% річних; 4385,30грн. інфляційних.
Ухвалою від 18.05.18 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні 01.06.18 оголошувалась перерва до 13.06.18.
11.06.18 до суду надійшла заява позивача, якою позивач уточнив розрахунок суми боргу.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.202 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
20 червня 2017 між Державним підприємством "Житомирське лісове господарство" (продавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №85-П, за умовами якого продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (далі- Товар), а покупець зобов'язується прийняти його та сплатити за нього ціну відповідно до умов договору (а.с.13).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 136651,19грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.15-19):
№ 885966 від 20.06.2017 p. на суму - 13 190,95 грн.,
№ 885967 від 20.06.2017 p. на суму-5 468,51 грн.,
№ 885968 від 20.06.2017 р. на суму - 15 825,53 грн.,
№ 885978 від 23.06.2017 р. на суму - 33 975,02 грн.,
№ 885979 від 23.06.2017 р. на суму - 18 977,62 грн.,
№ 784634 від 27.06.2017 р. на суму - 19 896,32 грн.,
№ 784635 від 27.06.2017 р. на суму - 6 340, 48 грн.,
№ 784636 від 27.06.2017 р. на суму - 5 461,85 грн.,
№ 784637 від 27.06.2017 р. на суму - 13 754,30 грн.,
№ 784638 від 27.06.2017 р. на суму - 3 760,61 грн.
Згідно п.7.1 договору, платіж (у розмірі 100%) здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 15-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до оплати.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем не подано доказів направлення відповідачу рахунків для оплати, однак 23.02.18 позивач надіслав відповідачу претензію №205 від 23.02.18 про сплату боргу (а.с.20), яку відповідач отримав 02.03.18 (а.с.24).
За таких обставин суд у відповідача виник обов'язок вважає розрахуватись протягом 15-ти календарних днів з дати отримання претензії, тобто у строк по 17.03.18.
Позивач зазначає, що відповідачем проведено оплату на суму 89667,25грн. :
- у червні 2017 р. -19667,25 грн.;
- у серпні 2017 р. - 50 000,00 грн.;
- у вересні 2017 р. - 20 000,00 грн.,
з яких, 17669,01грн. зараховано в погашення боргу по договору №465/06-12-2016 від 06.01.16.
Таким чином, станом на день подачі позову та на час розгляду справи у суді, борг відповідача перед позивачем становить 64652,95 гривень.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 64652,95грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.9.4 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача, за період з 01.10.17 по 23.04.18, становить 10828,04 грн.(а.с.11).
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.9.4 договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем партії товару згідно умов, визначених цим договором, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,5% від вартості партії за кожен день прострочення.
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний був розрахуватися у строк по 17.03.18, тому прострочення оплати настало з 18.03.18. Саме з цієї дати необхідно проводити розрахунок пені.
Розмір пені за період з 18.03.18 по 23.04.18 становить 2228,31грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 4385,30грн. інфляційних та 1089,36 грн. 3% річних .
Оскільки прострочення оплати товару розпочалося з 18.03.18, 3% річних за період з 18.03.18 по 23.04.18 становить 196,62грн. , які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо інфляційних нарахувань слід зазначити, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки вказана величина обрахована позивачем по березень 2018 , тобто по місяць, в якому відповідач мав здійснити платіж, вимога про стягнення інфляційних не підлягає задоволенню.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати боргу не надав.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 67077,88грн., з яких: 64652,95грн. боргу, 2228,31грн. пені, 196,62грн. 3% річних. У стягненні 8599,73грн. пені, 892,74грн. річних та 4385,30грн. інфляційних необхідно відмовити за безпідставністю.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (03680, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (10029, м.Житомир, вул.С.Бандери, 8, код 22050949) - 64652,95 грн. боргу, 2228,31 грн. пені, 196,62 грн. річних, 1459,95 грн. витрат по оплаті судового збору.
3. Відмовити в позові в частині стягнення інфляційних - 4385,30 грн., пені - 8599,73 грн., річних - 892,74 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.06.18
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3- сторонам (рек. з повідом.)