61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
12.06.2018 Справа № 905/954/18
Господарський суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ - 00191158)
до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5; код ЄДРПОУ - 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22, код ЄДРПОУ - 40150216)
про стягнення 3 305,50 гривень збитків, -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №Ц/03-04/28-18 від 23.01.2018)
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 3 305,50 гривень збитків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на заподіяння відповідачем збитків внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 50071752, що підтверджується комерційним актом №484809/430 від 23.05.2017.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.06.2018, встановлено строк на подання документів.
05.06.2018 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змістом якого відповідач заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим. У своїх доводах посилається на відсутність документального підтвердження понесення позивачем збитків у заявленому до стягнення розмірі.
На адресу суду 12.06.2018 надійшла відповідь на відзив позивача, в якій позивачем спростовуються доводи відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні 12.06.2018 представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Враховуючи, що про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що вони мали час та можливість надати всі письмові докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
21.05.2017 за залізничною накладною №50071752 зі станції Авдіївка Донецької залізниці до станції Сартана Донецької залізниці на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь» в залізничних вагонах, зокрема, №67671974 було відправлено вантаж «Кокс доменний. Вологий» масою вантажу 45 700 кг.
У накладній зазначено, що вантаж у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.1-4 гл. 14; додаток-3 до СМГС. Насипом.
Під час прибуття вагонів на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складено комерційний акт №484809/430 від 23.05.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №67671974, виявилось: брутто - 68 100 кг, тара 23 700 кг, нетто - 44 400 кг, що менше документа на 1 300 кг.
У комерційному акті №484809/430 від 23.05.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 40-50см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. Над 6-7 люками, по ходу поїзда виїмка довжиною 400см, шириною 200см, вглиб 70см, над 5-6 люками праворуч, виїмка довжиною 300см, шириною 280см, вглиб 50см. В районі виїмки маркування порушено. Вагон бездверний, люки зачинені. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.
Наразі, переваження вантажу здійснювалось з розчепленням на справних 150 тонних вагах повірених 09.09.2016.
Комерційний акт підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.
Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.
Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Зауважень з боку залізниці до стану спірного вагону та вантажу в ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644: при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема коксу доменного, 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:
у вагоні №67671974 маса нетто при відправленні 45 700 кг;
норма недостачі 45 700 х 2% = 914 кг;
недостача 45 700 кг - 44 400 кг = 1 300 кг;
вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки №0805/8 та акту прийому-передачі №91514302 від 21.05.2017) становить 8 563,48 грн.;
сума недостачі з урахуванням природних втрат: 1 300 кг (сума недостачі) - 914 кг (норма недостачі) = 386 кг.
Відтак, вартість нестачі вантажу становить 3 305,50 грн. (0,386 т Х 8 563,48 грн.).
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Доводи відповідача про відсутність документального підтвердження понесення позивачем збитків у зявленому до стягнення розмірі спростовуються матеріалами справи та відхиляються на підставі наступного.
Відповідно до акту прийому-передачі №91514302 від 21.05.2017у графі 6,7 вказані показники маси одного і того ж вантажу «вага фактична» та «вага наведена», з яких: «вага фактична» - це відомості, які вносяться згідно даних залізничної накладної, а «вага наведена» - розраховується відповідно до умов договору за системою знижок/приплат з урахуванням показників якості вантажу.
У зв'язку з чим, вказані відомості є показниками маси одного і того ж вантажу, який був поставлений та прийнятий за актом приймання-передачі №91514302 від 21.05.2017. Вказаний вантаж позивачем сплачений у повному обсязі, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по банківському рахунку позивача.
Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 237, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 3 305,50 гривень збитків - задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» на користь приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» 3 305,50 гривень збитків, 1 762,00 гривень судового збору.
У судовому засіданні 12.06.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2018.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ - 00191158)
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5; код ЄДРПОУ - 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22, код ЄДРПОУ - 40150216)
Суддя С.М. Фурсова