61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
14.06.2018р. Справа № 905/3341/16
Позивач: Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, м. Київ (в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця”, м. Дніпро)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова фінансова компанія “Укразовметсплав”, м. Маріуполь, Донецька область, яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметасплав» і місцезнаходження - м. Тернопіль
про оскарження дій виконавчої служби
Суддя Матюхін В.І.
Секретар судового засідання Вороніна О.С.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - юр. за дов.;
відповідача: не з'явився;
виконавчої служби: не з'явився.
29.05.2018р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, якою боржник просить:
1. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області при винесені повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р.
2. Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р., яке винесено Головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області.
3. Зобов'язати відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області по справі №905/3341/16 від 03.03.2017р. про стягнення на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметасплав» штраф 66 955,00грн. та відшкодування судового збору 1 378,00грн.
В обґрунтування скарги ПАТ “Українська залізниця” посилається, зокрема, на те, що:
- в порушення Закону України «Про виконавче провадження» і Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець не здійснив перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей щодо боржника (код ЄДРЮОФОПГФ, перейменування);
- дії державного виконавця є грубим порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо реалізації наданих йому повноважень зі здійснення заходів з примусового виконання судових рішень, постановлених іменем України та порушують права стягувача на своєчасне та в повному обсязі виконання рішення суду.
Заявником у скарзі допущена описка щодо дати видані наказу, який у дійсності був виданий 13.02.2017р. Також до скарги залізницею помилково додана не копія наказу №905/3341/16, а копія наказу №905/3559/16 від 03.03.2017р.
Відповідно до ч.1 ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Приписами ст.340 Господарського процесуального кодексу України встановлено: «Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1). Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ч.2)».
Згідно ч.1 ст.342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Головний державний виконавець Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2, Тернопільський районний відділ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області відзив на скаргу не подали і не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ “Українська залізниця” у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2017р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова фінансова компанія “Укразовметсплав” штраф у розмірі 66 955,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
На виконання рішення господарським судом 13.02.2017р. видано відповідний наказ.
Позивачем на адресу Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області разом з оригіналом наказу була направлена заява №13-05/9 від 19.03.2018р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду по справі №905/3341/16.
В заяві про прийняття до примусового виконання наказу боржником залізниця зазначила Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметасплав» з місцезнаходженням: м. Тернопіль, вул. А.Живова, буд. 15-А, а також його код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДРЮОФОПГФ) -36637261.
В той же час згідно доданого до заяви наказу боржником у заяві мало бути зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю “Промислова фінансова компанія “Укразовметсплав”, яке згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з моменту прийняття рішення по даній справі до моменту звернення позивача до виконавчої служби змінило не тільки своє місцезнаходження (з м. Маріуполь Донецької області перебралось у м. Тернопіль), а й найменування - стало називатись Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметасплав».
Про те що боржник змінив своє найменування і місцезнаходження, залізниця знала, але в поданій виконавчій службі заяві про прийняття до примусового виконання наказу про це нічого не зазначила і ніяких документів щодо цього до заяви не додала.
14.05.2018 головним державним виконавцем Тернопільського районної відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання та повернуто наказ господарського суду Донецької області №905/3341/16 від 13.02.2017 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРАЗОВМЕТСПЛАВ" 66 955,00 грн. штрафу і 1 378,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Як зазначено в повідомленні від 14.05.2018:
«Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті З цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Згідно виконавчого документа боржником є ОСОБА_3 "Промислова фінансова компанія "Укрзовметасплав", місцезнаходження якої Донецька обл., м. Маріуполь, проїзд Знаменський, б.1/29. У заяві … вказано боржником ОСОБА_3 "Укрметасплав", який знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Живова, 15А. Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення суду. У даному випадку у документах … містяться розбіжності щодо боржника. Виходячи із вищенаведеного, встановлено, що стягувачем не подано заяву про примусове виконання рішення.
Керуючись п.6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання».
Тобто, підставою повернення ПАТ “Українська залізниця” наказу господарського суду Донецької області №905/3341/16 від 13.02.2017 року і не прийняття до виконання заяви №13-05/9 від 19.03.2018р., як зазначено в повідомленні, стала та обставина, що у пред'явлених документах є розбіжності щодо боржника і така ситуація була розцінена виконавчою службою як не подання залізницею заяви про примусове виконання рішення.
При цьому, як зазначено в повідомленні, державний виконавець керувався (послався на) пунктом 6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» визначені випадки, коли органом державної виконавчої служби виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, а саме:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З огляду на те, що:
- згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення;
- залізниця в поданій заяві про примусове виконання рішення зазначила найменування боржника, яке не відповідало найменуванню боржника, вказаному у наказі господарського суду і ніяким чином не пояснила цього, так само як і не додала до заяви ніяких документів про зміну боржником свого найменування;
- в поданій скарзі залізниця, наполягаючи на неправомірності дій виконавця, зазначає, що державний виконавець не здійснив перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей щодо боржника (код ЄДРЮОФОПГФ, перейменування), проте не наводить конкретних норм Закону України «Про виконавче провадження» чи Інструкції з організації примусового виконання рішень, які передбачають обов'язок виконавця здійснювати таку перевірку, не були наведені такі норми і під час судового засідання;
- відповідно до ст.19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»;
- Законом України «Про виконавче провадження» і Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачений обов'язок виконавця здійснювати перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей щодо боржника (код ЄДРЮОФОПГФ, перейменування і т.п.);
- в скарзі заявник зазначає про порушення виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» і Інструкції з організації примусового виконання рішень, але не вказує конкретні правові норми, які порушені виконавцем;
- ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», на яку є посилання залізниці в скарзі, регламентовано місце виконання рішення (де мали здійснюватись виконавчі дії) і вона не передбачає обов'язку виконавця здійснювати перевірку щодо найменування боржника,
господарський суд вважає що:
- заявником у скарзі не наведено обставин, які б свідчили про протиправність дій виконавця і на підставі яких можна було б визнати дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 неправомірними і скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.05.2018р.;
- виконавець мав право розцінити заяву стягувача, у якій найменування боржника не відповідало найменуванню боржника, вказаному у наказі господарського суду, як не подану заяву про примусове виконання рішення;
- оскаржувані дії (бездіяльність) і рішення були вчинені (прийняті) відповідно до вимог чинного законодавства;
- права заявника не були порушені;
- скарга Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” є необґрунтованою (безпідставною) та такою, що задоволенню не підлягає.
При прийнятті судового рішення судом також враховані приписи ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких «у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження, тобто у випадку, коли б залізниця додала до заяви про примусове виконання рішення підтверджуючі документи про зміну боржником свого найменування (чого у дійсності не було), виконавець мав би одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про зміну стороною виконавчого провадження свого найменування.
За результатами розгляду скарги згідно ч.1 ст.343 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу.
Приписами ч.3 ст.343 Господарського процесуального кодексу України встановлено: «Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги».
Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст.234, 235, 256, 342-344, п.25 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -
В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” на дії головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 відмовити.
Відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення (складення повного тексту ухвали).
Суддя В.І. Матюхін
Повний текст ухвали складено 14.06.2018р.
Надруковано примірників:
1- до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу
1 - ДВС.
Вик. Вороніна