61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
15.06.2018р. Справа № 905/1097/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. розглянувши матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний Фінансовий Центр», м.Київ
до боржника: Приватного підприємства «Житловик», м.Бахмут, Донецька область
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 150000,00грн.
11.06.18р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний Фінансовий Центр», м.Київ про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Житловик», м.Бахмут, Донецька область процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 150000,00грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за договором №1-юр/04-02-016 від 04.02.16р. в частині своєчасної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим заявником нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, вимоги про сплату процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.
Крім того, як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №6232 від 23.03.17р. у господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження. Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.
Таким чином, за висновками суду, застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності у зв'язку з порушенням боржником прийнятих на себе зобов'язань, не є заборгованістю у розумінні ст.148 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
При цьому, як вбачається, зазначена підстава для відмови у видачі судового наказу свідчить про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет вірності розрахунку заявлених сум. Проте, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства та свідчить про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковим критерієм при здійсненні наказного провадження.
За правилами ч.2 ст.152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Оскільки стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, які є предметом договору, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 ГПК України, у зв'язку з чим на підставі п.3 ч.1 ст.152 ГПК України відмовляє у видачі судового наказу про стягнення з боржника процентів за користування чужими грошовими коштами.
Керуючись ст.ст.147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридичний Фінансовий Центр», м.Київ у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з боржника процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 150000,00грн.
Ухвала набрала законної сили - 15.06.18р. та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя М.О. Лейба