вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.06.2018р. Справа № 904/1623/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОСОБА_1 України» в особі Павлоградського відділення товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОСОБА_1 України», м. Павлоград
До: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Новомосковськ (відповідач-1) , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Підгородне (відповідач-2) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Новомосковськ (відповідач-3)
Про: стягнення 143 018, 57 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Від позивача: ОСОБА_1 (дов . від 02.01.18р. ) ; ОСОБА_5 (дов. від 02.01.18р.);
Від відповідача-1: не з'явився;
Від відповідача-2: ОСОБА_6 (адвокат, дог. від 13.06.18р.);
Від відповідача-3: не з'явився
ТОВ «Фінансова компанія «ОСОБА_1 України» в особі Павлоградського відділення товариства (позивач) звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_2 (відповідач-1) , ФОП ОСОБА_3 (відповідач-2) та ФОП ОСОБА_7 (відповідач-3) про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту №ДК 5-4 від 06.02.2017р. в розмірі 143 018, 57 грн. ( в т.ч.: 81 250, 00 грн. - тіло кредиту ; 59 431, 89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 2, 48 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни ; а відповідачами-2, 3 - своїх зобов'язань за договором поруки №4 від 06.02.2017р.
Ухвалою суду від 07.05.18р. було відкрито провадження у справі №904/1623/18, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 22.05.18р.
22.05.18р. до канцелярії суду від ФОП ОСОБА_2 (відповідач-1) надійшло клопотання про закриття провадження у справі відносно нього. Клопотання обґрунтоване посиланням на ту обставину , що 13.04.18р. відповідачем-1 було припинено свою підприємницьку діяльність, про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою суду від 22.05.18р. слухання справи в підготовчому засіданні було відкладено на 14.06.18р. До судового засідання 14.06.18р. з'явилися лише представники позивача та відповідача-2, відповідачі-1, 3 явку повноважних представників не забезпечили.
Предметом спору у цій справі є кредитні відносини, а саме невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни ; а відповідачами-2, 3 - своїх зобов'язань за договором поруки №4 від 06.02.2017р.
Відповідно до постанови ОСОБА_8 Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 545/1014/15-ц ( провадження №14-54 цс 18 ) : … (1.1) Щодо юрисдикції суду.
19. ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).
20. Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.
28. Проте поряд з предметним критерієм при визначенні юрисдикції має враховуватися також суб'єктний критерій.
29. Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена у цій справі до юридичної особи-боржника за вказаним договором, а також до фізичних осіб-поручителів, кожен з яких за умовами договорів поруки погодився розділити відповідальність із боржником за наслідки невиконання ним зобов'язання за кредитним договором.
30. Вирішення в межах господарського судочинства цього спору в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а в межах цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителів, які є фізичними особами та несуть солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини другої статті 160 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмету та тих самих підстав позову здійснюватиметься різними судами за правилами різних видів судочинства.
33. З огляду на вказане ОСОБА_8 Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність розгляду позовних вимог до боржника та поручителів-фізичних осіб в порядку цивільного судочинства.
36. Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
37. Норми права, що регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого.
38. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивач уклав окремі договори поруки з поручителями.Відтак, останні не дали спільно поруку, а тому не несуть солідарної відповідальності перед позивачем. Відповідальність поручителів перед позивачем є солідарною разом з боржником. Вказане випливає з пункту 1.2 договорів поруки.
39. За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника та кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором. Відтак, в силу солідарного обов'язку боржника з поручителями перед кредитором, останній має право вибору на звернення до боржника та поручителів разом чи до будь-кого з них окремо. Тому якщо процесуальний закон не обмежує кредитора предметним чи суб'єктним критерієм щодо розгляду спору, такий спір підлягає розгляду в порядку того судочинства, яке обрав кредитор.
40. У цьому спорі предмет позову є однаковим щодо кожного з відповідачів і стосується стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителів солідарно. Позовна вимога є однорідною щодо кожного відповідача та нерозривно пов'язана з обов'язком щодо належного виконання умов кредитного договору. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача, зокрема належне виконання рішення суду, буде можливим за умов розгляду спору в межах однієї справи одним судом.
41. ОСОБА_8 Верховного Суду враховує, що позов до боржника та поручителів стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором був поданий на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року. З огляду на те, що ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) не містив обмежень щодо розгляду спору з вказаними предметом і суб'єктним складом за правилами цивільного судочинства, ОСОБА_8 Верховного Суду доходить висновку, що спір за позовом кредитора-юридичної особи до боржника-юридичної особи та поручителів-фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
42. Аналогічні висновки ОСОБА_8 Верховного Суду сформулювала у пунктах 23, 31-34, 44-48, 56-64 постанови від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40 цс 18).
Згідно до приписів ч.4 ст.236 ГПК України : при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 Суду в аналогічній справі дійшла до висновку про те , що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного , а не господарського судочинства ; та враховуючи вимоги п.1 ч.1 ст.231 ГПК України ; та ту обставину , що відповідач-1 втратив статус фізичної особи-підприємця , господарський суд вважає , що провадження у цій справі підлягає закриттю у звязку з тим , що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства ; а розгляд справи відноситься до юрисдикції місцевих судів в порядку цивільного судочинства .
Відповідно до частин 3-5 ст.231 цього кодексу : у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З урахуванням вищезазначеного, керуючись вимогами ст. ст. 231,236 ГПК України, постанови ОСОБА_8 Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 545/1014/15-ц ( провадження №14-54 цс 18 ), господарський суд, -
УХВАЛИB:
Закрити провадження у справі № 904/1623/18 .
Відповідно до вимог ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя ОСОБА_11
Повний текст ухвали складено 18.06.18р.