Справа № 369/3728/18
Провадження № 2/369/2111/18
Іменем України
20.04.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Водала А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей,
У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей. Свої вимоги мотивувала тим, що у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 2003 року. Мають двох неповновлітніх дітей: ОСОБА_3, 2004 року народження, та ОСОБА_4, 2010 року народження. Спільне життя не склалось. В даний час фактично шлюбні відносини припинено та подальше збереження шлюбу є неможливим. Вказала, що діти залишились проживати разом з нею. Відповідач має ненормований графік роботи, часто працює на вихідних, що не дозволить в повній мірі забезпечити дітям належне виховання та піклування. Нею створені умови для проживання дітей. Згоди щодо визначення місця проживання дітей вони дійти не можуть.
Просила суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3, 2004 року народження, та ОСОБА_4, 2010 року народження, разом з матір'ю ОСОБА_1.
У судове засіданні позивачка не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена. Надала суду письму заяву про розгляд справи у її відсутність. Просила суд задоволити позовні вимоги.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.
У судове засідання представник служби в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
За таких підстав судом визнано за можливе ухвалити по даній справі рішення на підставі наявних у справі доказів. Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.80 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
При розгляді справи судом встановлено, що 19 липня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Кам'янець-Подільського міського управління юстиції Хмельницької області.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року шлюб між сторонами був розірваний.
Батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років , визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 6 Декларації прав дитини, затвердженої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку його особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 6 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, ґрунтуючись на рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з неповнолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» наголошується, що взаємне задоволення від спільного перебування батьків і дітей є фундаментальним елементом сімейного життя, а тому втручання до нього має відбуватися у вузьких рамках, визначених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Беручи до уваги стандарти Європейського суду з прав людини інтереси малолітньої дитини превалюють над потребами збереження сім'ї.
На підставі наведеного, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, та приймаючи до уваги вік неповнолітніх дітей, яким безумовно потрібна материнська турбота, оскільки між дітьми та матір'ю з самого народження існує тісний зв'язок, розірвання якого може потягти за собою негативні наслідки у фізичному та емоційному розвитку дітей, відсутність підтвердження грубого чи егоїстичного ставлення ОСОБА_1 до дітей та будь-яких інших виключних обставин, а батько дитини не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботу відносно дитини та участь у його вихованні, і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування, або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням, приходить до висновку, що місце проживання неповнолітніх дітей слід визначити з їх матір'ю ОСОБА_1.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба в справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей задоволити.
Визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір'ю ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2018 року.
Суддя