Справа № 755/18169/16 Головуючий у 1 інстанції: Виниченко Л.М.
Провадження № 22-ц/796/4520/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.
13 червня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Зазначила, що вона проживає в АДРЕСА_3, яка є неприватизована. Також в квартирі зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_3 є колишньою дружиною брата її чоловіка - ОСОБА_9 У 2014 році після розірвання шлюбу ОСОБА_3 разом із дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добровільно покинули квартиру АДРЕСА_1 та з того часу в ній не проживають. ОСОБА_3 на праві приватної власності належить будинок у с.Велика Стариця Київської області. Відповідачка не бере участі в утриманні квартири та сплаті комунальних послуг. Посилаючись на положення ст.ст. 71, 72 ЖК України, ОСОБА_2 просила визнати відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_4
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів тому, що їй чинили перешкоди у користуванні квартирою. Надані відповідачкою докази не стосуються спірного періоду. Згідно листа Дніпровського районного УП ГУНП у м.Києві від 16 березня 2017 року в період з 2015-2016 року відповідачі не зверталися до поліції із заявами з приводу чинення їм перешкод у користуванні квартирою.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Відповідчка ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Третя особа ОСОБА_7 вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
В судове засідання представник Служби у справах дітей Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_8 не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 належить до державного житлового фонду.
На підставі ордеру №75066 серії Б від 02 квітня 1981 року квартира була надана ОСОБА_10 для проживання із сім'єю (а. с. 32, т. 1).
Відповідно до довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» №1252 від 24 травня 2017 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано сім осіб: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 92, т. 1).
ОСОБА_3 була зареєстрована та вселена до квартири із дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 09 листопада 2006 року після реєстрації шлюбу із ОСОБА_11 (а.с. 92, т. 1).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 розірвано (а.с. 144, т. 1).
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 разом із дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виїхала із квартири.
Відповідно до акту від 09 грудня 2016 року, складеного сусідами позивачки ОСОБА_2, посвідченого начальником ЖЕД-404, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають в АДРЕСА_5 з 30 травня 2014 року (а.с. 79, а.с. 1).
Відповідно до довідки Сеньківської сільської Ради Бориспільського району Київської області від 07 березня 2017 року №02-18-49 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з березня 2015 року проживають на території Сеньківської сільської ради без реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 який належить ОСОБА_3 (а. с. 76, т. 1).
Відповідно до листа Сеньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 10 листа 2017 року № 56, ОСОБА_5 навчається в шостому класі Сеньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та зарахована до шкоди на підставі наказу від 01 вересня 2015 року (а.с. 77, т. 1).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду, оскільки його висновки ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин по справі та належній оцінці у сукупності наданих сторонами доказів.
Статтею 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишили квартиру АДРЕСА_2 в 2014 році та не могла в ній проживати спільно у зв'язку наявними із конфліктними ситуаціями, що виникали із мешканцями квартири, зокрема, з її колишнім чоловіком - ОСОБА_11 ОСОБА_11 виносилося попередження про недопустимість насильства в сім'ї. Вказані обставини підтверджені постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про закриття кримінального провадження від 21 січня 2013 року та показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14
Після смерті ОСОБА_11, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_9 року, відповідачка ОСОБА_3 з'явилась до квартири до квартири АДРЕСА_2, виявляючи бажання там проживати, та виявила, що мешканцями квартири було збудовано перестінок з дверима, що виключало можливість користування квартирою. Вказані обставини підтверджені копією заяви ОСОБА_3 від 18 січня 2017 року, адресованої начальнику ЖЕД-404, в якій вона порушила питання про приведення кімнати до попереднього стану та приписами ЖЕД-404 від 25 січня 2017 року та 03 лютого 2017 року мешканцям спірної квартири щодо надання проектно-дозвільної документації на встановлення перегородки або приведення приміщення до попереднього стану(а. с. 147-150, т. 1).
Вказані обставини не спростовані в судовому засіданні позивачкою ОСОБА_2
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_7
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неналежну оцінку доказів і те, що в період з 2015-2016 року відповідачі не зверталися до поліції із заявами з приводу чинення їм перешкод у користуванні квартирою. Відсутність даних щодо звернення ОСОБА_3 до поліції в період у 2015-2016 р.р. не спростовує правильність висновків суду щодо недоведення законності та обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Українець Л.Д.