№22ц/796/5234/18 Головуючий у 1 інстанції -Панченко О.М.
Унікальний №754/7688/17 Доповідач - Панченко М.М.
13 червня 2018 року м.Київ
Апеляційний суд м.Києва у складі:
судді-доповідача - Панченка М.М.
суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.
при секретарі - Кемському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати її частини у зв»язку з затримкою термінів її виплати,-
У червні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі - ДП «УкрДАГП») і просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2014 року по 26.12.2016 року у сумі 165.045 грн.15 коп., а також компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 26.12.2016 року у сумі 48.099 грн.75 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що в період з 01.09.2006 року по 23.03.2017 року він за сумісництвом працював у відповідача на посаді картографа 2 категорії з посадовим окладом 790 грн. на місяць, а також з відрядною оплатою праці згідно виконаного обсягу робіт /а.с.5,71/.
Оскільки в день звільнення з роботи, 23.03.2017 року, позивачу не була виплачена нарахована відповідачем заборгована заробітна плата у сумі 165.045 грн.15 коп., позивач звернувся до суду з цим позовом, а також на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, просив стягнути на свою користь компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 48.099 грн.75 коп., станом на 26.12.2016 року.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28 березня 2018 року позов задоволено у повному обсязі /а.с.186-190/.
В поданій апеляційній скарзі ДП «УкрДАГП» просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 березня 2018 року, як постановлене на неповно з"ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові /а.с.201-208/.
Так, скаржник зазначає, що у спірний період позивач виконував роботи зі складання графічних проектів на об»єктах спеціальних робіт з демаркації державного кордону, у зв»язку з чим були складені робочі виписки (відрядні наряди) в яких відсутня необхідна інформація щодо норм виробітку та калькуляції робіт, що фактично унеможливлює проведення належного розрахунку нарахування заробітної плати відповідно до сит.102-1 КЗпП.
Скаржник послався на те, що, заробітна плата позивачу за спірний період з 01.09.2006 року по 23.03.2017 року у сумі 165.045 грн.15 коп. нарахована помилково, без врахування об»єму та вартості виконаних робіт позивачем, що підтверджується аудиторським висновком Держгеокадастру від 23.12.2016року №24-7-19 позапланового аудиту ефективності діяльності ДП «УкрДАГП» та комісією зі службового розслідування від 11.07.2017 року.
Також, в апеляційній скарзі відповідач не заперечує, що в силу ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
А частиною 8 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що відповідальність за своєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Оскільки, за твердженням відповідача, заробітна плата у сумі 165.045 грн.15 коп. була нарахована позивачу помилково, тому відповідач, керуючись главою 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 виправив цю помилку виданням наказу №16 від 01.08.2017 року про списання неправомірно нарахованої позивачу заробітної плати у сумі 165.045грн.15коп., на підставі висновків та рекомендацій аудиту Держгеокадастру та комісії ДП «УкрДАГП» зі службового розслідування.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції з таких підстав.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).
Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що, відповідно до наказу за №109-К від 01.09.2006 року по ДП «УкрДАГП» позивач ОСОБА_2 працевлаштований за сумісництвом, на посаду картографа в картографічний відділ з 01.09.2006 року з посадовим окладом 790 грн. на місяць та з відрядною оплатою праці згідно виконаного обсягу робіт /а.с.5/.
У відповідності з наказом по ДП «УкрДАГП» за №46-К від 08.12.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам ДП «УкрДАГП» позивачу встановлений посадовий оклад з 01.12.2016 року у розмірі 3.435 грн. /а.с.51/.
15.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача ДП «УкрДАГП» з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП (у зв»язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю) /а.с.70/.
У суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що невиконання роботодавцем законодавства про працю полягало у тому, що відповідач, починаючи з серпня 2014 року, припинив виплачувати заробітну плату.
А згідно наказу за №11-к від 17.03.2017 року позивача звільнено з 23.03.2017 року з посади картографа 2 категорії відділу картографії, відповідно до ст.38 КЗпП України, за власним бажанням /а.с.71/.
Незважаючи на те, що підстави звільнення позивача з роботи (ч.1ст.38 КЗпП) не відповідають підставам, з яких позивач просив його звільнити з роботи (ч.3 ст.38 КЗпП), а також враховуючи, що позивач ознайомлений з наказом про звільнення і не оскаржує цей наказ, колегія суддів не входить в обговорення зазначеного протиріччя, оскільки воно не є предметом спору і не впливає на можливість вирішити судом спір по суті.
Оскільки в день звільнення з роботи, а також в подальшому, позивачу не були виплачені будь-які розрахункові кошти, він звернувся з цим позовом до суду, вимагаючи стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2014 року по 26.12.2016 року у сумі 165.045 грн.15 коп., а також компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 26.12.2016 року у сумі 48.099 грн.75 коп.
При цьому, позивач посилається на розрахунок заборгованості, станом на 26.12.2016 року, виконаний відповідачем за підписом в.о.директора та головного бухгалтера ДП «УкрДАГП», згідно якого, заборгованості по заробітній платі позивача, за період з серпня 2014 року по вересень 2016 року, складає 165.045 грн.15 коп., а також розрахована компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати позивача у сумі 48.099 грн.75 коп./а.с.6/.
Тобто, позивач посилається на розрахунок виконаний самим відповідачем.
Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Адміністрація відповідача ДП «УкрДАГП» не заперечує, що дійсно указаний розрахунок має місце, однак посилаючись на п.5 аудиторського висновку Держгеокадастру від 23.12.2016 року №24-7-19 позапланового аудиту ефективності діяльності ДП «УкрДАГП» за період з 2014 року по 2016 рік, стверджує, що в робочих записках (відрядних нарядах) ОСОБА_2 при виконанні робіт зі складання графічних проектів на об»єктах спеціальних робіт з демаркації державного кордону відсутня інформація про норми виробітку та калькуляції робіт, що унеможливлює проведення належного розрахунку нарахування заробітної плати /а.с.21-26/.
Також відповідач посилається на акт службового розслідування від 11.07.2017 року, складеного керівним складом підприємства у кількості 5 осіб, з якого слідує, що автори акту послались на аудиторський висновок Держгеокадастру від 23.12.2016 року №24-7-19 позапланового аудиту ефективності діяльності ДП «УкрДАГП» за період з 2014 року по 2016 рік і дійшли висновку про незаконне нарахування позивачу заробітної плати у сумі 165.843 грн.67 коп. /а.с.32-34/.
Отже, усуваючи допущене порушення щодо неправильного нарахування позивачу заробітної плати, відповідач видав наказ №16 від 01.08.2017 року про списання неправомірно нарахованої заробітної плати позивачу, а тому вважає, що будь-якої заборгованості у нього перед позивачем немає і, на підставі цього, просить відмовити у позові /а.с.35/.
Колегія суддів вважає, що сам наказ №16 від 01.08.2017 року, на який посилається відповідач, як на підставу для відмови у позові, не може слугувати безумовним доказом для вирішення спору, оскільки видавши цей наказ, роботодавець самоусувається від належного вирішення спору, вирішення якого можливе лише при з»ясуванні такого питання:
- якщо розрахунок заборгованості підприємства перед позивачем по заробітній платі на суму 165.045 грн.15 коп., а також по компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 48.099 грн.75 коп., виконаний підприємством помилково, як стверджує відповідач, тому необхідно надати суду докази на підтвердження того: який конкретно об»єм відрядної роботи було виконано позивачем(виконання якої відповідачем не заперечується); за якими розцінками були виконані ці роботи в 2014-2016 роки; яким способом доводились позивачу завдання по цій відрядній роботі і на яких умовах оплати її виконання.
Між тим, відповідач, посилаючись лише на вище зазначений аудиторський висновок, яким не дані відповіді на зазначені питання, не зміг відповісти які безпосередньо робочі завдання були виконані позивачем у спірний період і за якими розцінками. Лише зазначено, що на цей час відповісти на ці питання неможливо у зв»язку з тим, що змінилось керівництво підприємства, з вини якого і були допущені ці недоліки.
Представник відповідача не заперечував проти пояснень позивача, що останньому заробітна плата у спірний період, тобто з серпня 2014 року по грудень 2016 року, не виплачувалась взагалі, з причини відсутності на рахунку підприємства коштів.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доцільність задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованої заробітної плати у сумі, яку просить стягнути позивач, оскільки відповідачем не надано суду інший розрахунок такої заборгованості.
Вирішуючи питання про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену позивачу заробітну плату, колегія суддів керується наступним.
Правомірність застосування індексації заробітної плати передбачено ст.95 КЗпП та ст.33 Закону України «Про оплату праці», із змісту яких слідує, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об»єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 р. №1078).
Згідно до ч.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу(особи).
Листом ВССУ №708/0/4-13 від 7.05.2013 року роз»яснено, що індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що вимоги позивача про стягнення компенсації за затримку невиплати заробітної плати у сумі 48.099 грн.75 коп., є правомірними та такими, що узгоджуються з вимогами закону.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач ДП «УкрДАГП» не навів суду доказів неправильності нарахування ним позивачу заробітної плати у сумі 165.045 грн.15 коп. та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 48.099 грн.75 коп., і при цьому, не надав суду іншого розрахунку заборгованості чи доказів відсутнього будь-якої заборгованості перед позивачем, у зв»язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Апеляційну Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» відхилити, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді