06 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому в ПАТ «ПУМБ», крім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», адвокат ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на те, що надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Також, не погоджується представник і з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри. Крім того, на думку адвоката, при вирішенні питання про арешт майна, судом не було враховано вимог ст. 173 КПК України щодо визначення розумності та спірозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також не враховано негативних наслідків такого обмежувального заходу.
Одночасно, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а про існування постановленого судом рішення вони дізналися 13 квітня 2018 року.
Адвокат ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлена про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилася. Разом з тим, від адвоката ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд поданої нею апеляційної скарги без її участі. Таким чином, виходячи з положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала скаргу, а з постановленим судом рішенням, згідно наявної в матеріалах судового провадження розписки (а.с. 45), остання ознайомилася 16 квітня 2018 року, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за можливе його поновити.
Що стосується посилань апелянта про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, Управлінням з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004206 від 17 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до доводів клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2017 року службовими особами ПАТ «Укртрансгаз» спільно із службовими особами підприємств приватного сектору економіки, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересів служби, з метою одержання для себе і третіх осіб неправомірної вигоди, запроваджено протиправну схему привласнення грошових коштів вказаного товариства, згідно якої ПАТ «Укртрансгаз» укладало із підприємствами приватного сектору економіки удавані угоди про проведення робіт та надання послуг, на виконання яких перераховувало грошові кошти на їх банківські рахунки. Останні, з метою приховання своїх злочинних дій, проводили транзитні фінансові потоки за ланцюгом взаємовідносин на підприємства з ознаками фіктивності для подальшого конвертування грошових коштів у готівку.
При аналізі податкової звітності ПАТ «Укртрансгаз» за 2016-2017 роки виявлено факти проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на отримання матеріальної вигоди третім особам, з використанням підприємств з ознаками транзитерів, а саме: ТОВ «Укрбуд домінанта», ТОВ «ІВП Тріада», ТОВ «Технопромсервіс ЛТД», ТОВ «Укргазтех», КДП «НМУ «Електропівденмонтаж» та ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», операції з якими не мають статусу «господарських операцій» згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зокрема, протягом 2016-2017 років ПАТ «Укртрансгаз» провело фінансові потоки, спрямовані на конвертування коштів у готівку, використовуючи вказані підприємства, на суму:
- КДП «НМУ «Електропівденмонтаж» - 24 761 967, 8 грн.;
- ТОВ «Квант Плюс» - 11 197 249, 46 грн.;
- ТОВ «Укрбуд Домінанта» - на суму 11 362 810, 4 грн.;
- ТОВ «ІВП Тріада» - 41 873 376, 77 грн.;
- ТОВ «Техстандарт ЛТД» - 142 871 376, 3 грн.;
- ТОВ «Укртехноресурс» - 330 204 270, 2 грн.;
- ТОВ «Укргазтех» - 4 785 026, 47 грн.,
Таким чином, згідно доводів клопотання, діяльність ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» здійснюється поза межами правового поля, а його службові особи використовують своє службове становище для отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб.
Фінансово-господарські операції проведені між ПАТ «Укртрансгаз» і ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» мають ознаки фіктивності та не призвели до реального настання юридичних чи фактичних наслідків, а тому грошові кошти, перераховані на банківські рахунки останнього, є предметом кримінального правопорушення.
Постановою старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 12 березня 2018 року грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому в ПАТ «ПУМБ», визнано речовими доказами.
Звертаючись з клопотанням про арешт вказано майна, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження його як речового доказу.
Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене майно.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що грошові кошти,що знаходяться на банківському рахунку ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому в ПАТ «ПУМБ», могли бути об'єктом кримінально протиправних дій або набуті незаконним шляхом, а тому відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність у арештованого майна ознак речових доказів, є безпідставними та спростовуються доданими до клопотання матеріалами.
Також, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри, оскільки надана стороною обвинувачення сукупність матеріалів містить достатньо відомостей, що вказує на ймовірну причетність ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» до кримінального провадження № 42017000000004206.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання представника ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», адвоката ОСОБА_6 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, задовольнити.
Ухвалу слідчого Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року, якою задоволено частково клопотання прокурора групи прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «КВАНТ ПЛЮС» № НОМЕР_1 (українська гривня), відкритому в ПАТ «ПУМБ», крім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «КВАНТ ПЛЮС», адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/2357/2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9
Доповідач ОСОБА_1