"07" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2474/17
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Цісельський К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одесагаз-Постачання” до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МІРС” про стягнення 18016,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2017 р. (суддя Гуляк Г.І.) прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 916/2474/17 та призначено її до розгляду в засіданні суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 23.04.2018 р. № 177 на підставі п.4.2.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області в редакції від 22.12.2017 р. (протокол № 17-13/2017) у зв'язку з перебуванням судді Гуляк Г.І. на тривалому лікарняному з 05.04.2018 р. призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.04.2018 р. справу № 916/2474/17 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Лічману Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018 р. прийнято справу № 916/2474/17 до свого провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 21.05.2018 р. з повідомленням сторін про час і місце судового засідання.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 04.06.2018 р., від 04.06.2018 р. - до 07.06.2018 р.
Згідно із ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 07.06.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Одесагаз-Постачання” (далі - ТОВ ,,Одесагаз-Постачання”) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МІРС” (далі - ТОВ ,,МІРС”) про стягнення заборгованості у розмірі 18016,17 грн., з яких: 11916,93 грн. пені, 1638,62 грн. 3% річних, 4460,62 грн. інфляційних нарахувань, вказуючи на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору від 01.12.2016 р. № 000624(2016) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання), в частині оплати вартості поставленого природного газу.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” посилається на приписи ст.ст.193,216,218,225,230,231,232,264,265 ГК України, ст.ст.11-16,258,525,526,530, 549,611,625,631,655,712 ЦК України, ст.1 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами), умови названого вище договору, акти прийому-передачі природного газу від 30.04.2016 р., 31.05.2016 р., 30.06.2016 р., 31.07.2016 р., 31.08.2016 р., 30.09.2016 р., 31.10.2016 р., 30.11.2016 р., 31.12.2016 р., 31.01.2017 р., 28.02.2017 р., 31.03.2017 р., 30.04.2017 р., 31.05.2017 р., 30.06.2017 р., 31.07.2017 р., 31.08.2017 р., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2015 р. по 15.09.2017 р., заяву (вих. № 44/09) про переведення грошових коштів з договору від 01.07.2015 р. № 000624(3) на договір від 01.12.2016 р. № 000624(2016), виписки по рахунку від 20.02.2017 р. № 26003270720 та від 22.09.2017 р. № 774 в підтвердження часткової оплати заборгованості тощо.
ТОВ ,,МІРС” у запереченнях на позовну заяву визнало її вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 2751,58 грн., з яких 2005,41 грн. пені, 505,42 грн. інфляційних нарахувань та 240,75 грн. 3% річних, вказавши, зокрема, на наявність у відповідача переплати за договором від 01.07.2015 р. № 000624(3) у розмірі 67037,97 грн., яка не повернута, а, отже, мала бути зарахована в рахунок оплати вартості природного газу, поставленого в наступному розрахунковому періоді за договором від 01.12.2016 р. № 000624(2016).
ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” проти доводів ТОВ ,,МІРС” заперечило, оскільки зарахування переплати за договором від 01.07.2015 р. № 000624(3) згідно його п.5.6 не здійснюється без відповідної заяви споживача, яка надійшла лише 21.09.2017 р., після чого відразу проведено переведення коштів з однієї угоди на іншу. Також позивач зазначив, що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, де узгоджено борг ТОВ ,,МІРС” за період з 01.07.2015 р. по 15.09.2017 р. Крім того ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” вважає, що правильність його позиції щодо необхідності оформлення заяви для врахування платежів за договором від 01.07.2015 р. № 000624(3) в рахунок оплати за договором від 01.12.2016 р. № 000624(2016) відповідач визнав, т.я. направив отриманий ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” 21.09.2017 р. лист з таким проханням.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність їх тверджень фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
01.12.2016 р. між ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” (Постачальник) та ТОВ ,,МІРС” (Споживач) укладено договір № 000624(2016) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) (Договір-1), згідно якого Постачальник постачає природний газ (газ) Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором-1, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором-1 (п.2.1 Договору-1).
Поштові адреси точок комерційного вузла обліку без коректора: вул. Катериненська, 84/86, вул. Аеропортівська, 11 (п.2.5 Договору-1).
Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу (акт), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку (п.3.6 Договору-1).
Акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (п.3.9 Договору-1).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до прейскуранту цін НАК ,,Нафтогаз України”. Ціна може змінюватись і є обов'язковою для сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення Постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях (п.5.1 Договору-1).
Розрахунковий період за Договором-1 становить один місяць - з 10-00 години першого місяця до 10-00 години першого дня наступного місяця включно. Контрактна година може змінюватись у разі її зміни на території України. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору-1. Вартість послуг по Договору-1 складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу (п.5.5 Договору-1).
Оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період… У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунку-фактури. У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою… (п.5.6 Договору-1).
Договір-1 набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31.12.2016 р., а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Даний Договір-1 розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2016 р. згідно Цивільного кодексу України статті 631 п.3. Договір-1 вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору-1 жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір-1 може бути розірвано і в інший строк за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України (п.11.1 Договору-1).
До 01.04.2016 р. постачання природного газу Споживачу здійснювалось Постачальником на підставі Договору-2, п.5.6 якого має аналогічну редакцію. За Договором-2 у Споживача існувала переплата у розмірі 67037,97 грн., що не заперечується сторонами.
На виконання Договору-1, який продовжив свою дію в 2017 р., Постачальником протягом квітня 2016 р. - серпня 2017 р. поставлено до пунктів споживання Споживача природний газ, а саме: у квітні 2016 р. - 254 м3, у травні 2016 р. - 155 м3, у червні 2016 р. - 27 м3, у липні 2016 р. - 21 м3, у серпні 2016 р. - 22 м3, у вересні 2016 р. - 108 м3, у жовтні 2016 р. - 194 м3, у листопаді 2016 р. - 1606 м3, у грудні 2016 р. - 1938 м3, у січні 2017 р. - 3224 м3, у лютому 2017 р. - 2990 м3, у березні 2017 р. - 751 м3, у квітні 2017 р. - 487 м3, у травні 2017 р. - 167 м3, у червні 2017 р. - 21 м3, у липні 2017 р. - 23 м3, у серпні 2017 р. - 22 м3, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі природного газу від 30.04.2016 р., 31.05.2016 р., 30.06.2016 р., 31.07.2016 р., 31.08.2016 р., 30.09.2016 р., 31.10.2016 р., 30.11.2016 р., 31.12.2016 р., 31.01.2017 р., 28.02.2017 р., 31.03.2017 р., 30.04.2017 р., 31.05.2017 р., 30.06.2017 р., 31.07.2017 р., 31.08.2017 р. Загальна вартість поставлено газу складає 110577,84 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та також не заперечується сторонами.
Договори-1,2, акти прийому-передачі природного газу та акт звірки взаємних розрахунків підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів.
Вказуючи на несвоєчасне погашення Споживачем заборгованості за поставлений за Договором-1 протягом квітня 2016 р. - серпня 2017 р. природний газ (оплати здійснено 20.02.2017 р. у сумі 25000,00 грн. перерахуванням коштів, 22.09.2017 р. - у сумі 18539,87 грн. перерахуванням коштів та 21.09.2017 р. - у сумі 67037,97 грн. зарахуванням переплати за Договором-2 у зв'язку з надходженням 21.09.2017 р. заяви Споживача), Постачальник подав до господарського суду уточнений позов у рамках провадження у даній справі.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В ч.1 ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставами яких є письмові Договори-1,2 поставки природного газу.
При цьому ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки за Договором-1 та поставлено протягом квітня 2016 р. - серпня 2017 р. природний газ на загальну суму 110577,84 грн., що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення актами прийому-передачі природного газу та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2015 р. по 15.09.2017 р.
В свою чергу ТОВ ,,МІРС” як Споживачем в порушення приписів ст.ст.525, 526,610,629,692,712 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору-1 несвоєчасно оплачено вартість поставленого йому газу.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2.1 Договору-1).
Крім того, згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного та того, що матеріалами справи доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу за Договором-1, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ ,,МІРС” має сплатити:
- 2001,58 грн. пені, з яких: 725,68 грн. нараховано на суму 5583,33 грн. (лютий 2017 р.) за період з 11.03.2017 р. по 10.09.2017 р. (позивач згідно ч.6 ст.232 ГК України помилково останнім днем прострочення вказує 11.09.2017 р.), 799,69 грн. - на суму 7074,36 грн. (березень 2017 р.) за період з 11.04.2017 р. по 20.09.2017 р., 369,92 грн. - на суму 4042,49 грн. (квітень 2017 р.) за період з 11.05.2017 р. по 20.09.2017 р., 91,59 грн. - на суму 1311,00 грн. (травень 2017 р.) за період з 11.06.2017 р. по 20.09.2017 р., 8,35 грн. - на суму 169,27 грн. (червень 2017 р.) за період з 11.07.2017 р. по 20.09.2017 р., 5,15 грн. - на суму 183,70 грн. (липень 2017 р.) за період з 11.08.2017 р. по 20.09.2017 р., 1,20 грн. - на суму 175,72 грн. (серпень 2017 р.) за період з 11.09.2017 р. по 20.09.2017 р.;
- 240,75 грн. 3% річних, з яких: 14,23 грн. нараховано на суму 5583,33 грн. (лютий 2017 р.) за період з 11.03.2017 р. по 10.04.2017 р., 31,21 грн. - на суму 12657,69 грн. (лютий та березень 2017 р.) за період з 11.04.2017 р. по 10.05.2017 р., 42,55 грн. - на суму 16700,18 грн. (лютий - квітень 2017 р.) за період з 11.05.2017 р. по 10.06.2017 р., 44,41 грн. - на суму 18011,18 грн. (лютий - травень 2017 р.) за період з 11.06.2017 р. по 10.07.2017 р., 46,32 грн. - на суму 18180,45 грн. (лютий - червень 2017 р.) за період з 11.07.2017 р. по 10.08.2017 р., 46,79 грн. - на суму 18364,15 грн. (лютий - липень 2017 р.) за період з 11.08.2017 р. по 10.09.2017 р., 15,24 грн. - на суму 18539,87 грн. (лютий - серпень 2017 р.) за період з 11.09.2017 р. по 20.09.2017 р.;
- 504,39 грн. інфляційних нарахувань, з яких: 220,58 грн. нараховано на суму 5583,33 грн. (лютий 2017 р.) за період з 01.04.2017 р. по 31.08.2017 р., 213,89 грн. - на суму 7074,36 грн. (березень 2017 р.) за період з 01.05.2017 р. по 31.08.2017 р., 68,78 грн. - на суму 4042,49 грн. (квітень 2017 р.) за період з 01.06.2017 р. по 31.08.2017 р., 1,31 грн. - на суму 1311,00 грн. (травень 2017 р.) за період з 01.07.2017 р. по 31.08.2017 р., -0,17 грн. - на суму 169,27 грн. (червень 2017 р.) за період з 01.08.2017 р. по 31.08.2017 р.
Відтак, позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід задовольнити частково.
Відмова у задоволенні решти позовних вимог зумовлена тим, що ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” неправомірно не врахувало в якості оплати за Договором-1 переплату за Договором-2, яка існувала у Споживача станом на 01.04.2016 р.
Не заперечуючи проти можливості оплати вартості поставленого товару за Договором-1 коштами, переплаченими за Договором-2, ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” вважає, що згідно п.5.6 договорів зарахування переплати не могло бути здійснено без відповідної заяви споживача, яка надійшла лише 21.09.2017 р.
Між тим, названий пункт містить умову, за змістом якої сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою.
Таким чином, виходячи зі структурної побудови цього положення угод, контрагенти погодили, що за письмовою вимогою Споживача здійснюється лише повернення на його рахунок переплачених коштів, у той час як для зарахування переплати як оплати вартості поставленого газу в наступному розрахунковому періоді жодні окремі звернення Споживача до Постачальника не є обов'язковими.
Хибними являються посилання позивача на підписання акту звірки взаєморозрахунків, в якому перелічено оплати, проведені відповідачем, та направлення останнім отриманого ТОВ ,,Одесагаз-Постачання” 21.09.2017 р. листа з проханням провести зарахування переплати за Договором-2 в рахунок оплати за Договором-1, оскільки названі документи не вносять змін до домовленостей, закріплених в правочинах. При цьому як сторони, так і суд під час визначення порядку оплати товару мають керуватись виключно умовами укладених договорів, не беручи до уваги дії Постачальника та Споживача, якими зміни до договірного порядку проведення розрахунків не вносяться.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір” від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на те, що позивачем зменшено розмір вимог у процесі розгляду справи, його витрати по сплаті судового збору підлягають частковому поверненню з державного бюджету, а саме в сумі 298,90 грн. Повернення судового збору може бути здійснено за клопотанням позивача як-то передбачено ч.1 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір” від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами). Решта судового збору, сплаченого під час подачі позову, підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 199,66 грн.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241,331 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,МІРС” (65012, м. Одеса, вул. Осипова, 37, офіс 551, код 19217374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Одесагаз-Постачання” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код 39525257) 2001/дві тисячі одну/ грн. 58 коп. пені, 504/п'ятсот чотири/ грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, 240/двісті сорок/ грн. 75 коп. 3% річних та 199/сто дев'яносто дев'ять/ грн. 66 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14 червня 2018 р.
Суддя Л.В. Лічман