Справа № 373/2176/17 Головуючий у І інстанції Керекеза Я. І.
Провадження № 22-ц/780/2266/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 58 13.06.2018
Іменем України
13 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі суддів:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Волохова Л.А., Мережко М.В.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса ОСОБА_2, третя особа: Старший Державний виконавець Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.05.2017, зареєстрований в реєстрі за №3540, щодо звернення стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 86548,07 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 жовтня 2017 року у Переяслав-Хмельницькому відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 54889782 про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 87998,07 грн. боргу. Вважає що виконавчий напис було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки подані банком документи нотаріусу не підтверджували безспірність заборгованості.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано таким, що не підлягає до виконання, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24 травня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №3540, щодо звернення стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 86548 гривень 07 коп.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень 00 коп.
Стягнуто з приватного нотаріуса ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач приватний нотаріус ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що укладений між сторонами договір про надання банківських послуг шляхом приєднання позивача до його умов є публічним договором відповідно до ст.. 633 ЦК України та договором приєднання відповідно до ст.. 634 ЦК України, Даний договір є змішаним договором, за яким позивачу надавалися банківські послуги, в тому числі і з кредитування.
Тому просив рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2018 в частині стягнення з приватного нотаріуса ОСОБА_2 судового збору в розмір 320 гривень скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог позивачу в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під № 3540, за яким стягнуто з ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 86548 грн. 07 коп., які є невиплаченими в строк за кредитним договором від 16 червня 2014 року та розрахунку заборгованості за договором за період з 16.06.2014 по 31.01.2017.
Вимоги до стягнення ПАТ КБ «ПриватБанк» складаються: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11873,74 грн.; заборгованість за відсотками - 67026,80 грн.; заборгованість з комісії та пені - 3050,00 грн.; заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 500,00 грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 4097,53 грн.
Строк стягнення здійснюється за період з 16 червня 2014 року по 31 січня 2017 року.
Однак, як вбачається з копії анкети-приєднання до ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг вона підписана 06 червня 2014 року, що відрізняється від дати зазначеної у виконавчому написі нотаріуса.
Також, неточності містяться у періоді нарахування заборгованості, що вказаний у виконавчому написі, оскільки в доданому розрахунку заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» вказано період з 26.06.2014 по 31.01.2017.
Про наявність вказаного виконавчого напису позивачу стало відомо, коли старшим державним виконавцем Переяслав-Хмельницького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області було відкрито виконавче провадження № 54889782 про стягнення з нього 87998,07 грн. боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» та накладено арешт на майно, що належить позивачу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також суми пені, відсотків, зазначені у написі, є безспірними. Крім того, доказів отримання позивачем вказаної вимоги відсутні. Відповідачем не надано жодних підтверджень отримання ОСОБА_3 вимоги про усунення порушень за кредитним договором.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» визначає умови вчинення виконавчих написів. Зокрема, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашений розмір заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 630 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, що врегульовано положеннями ст.1054 ЦК України.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису, надавши наступні документи: анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг від 06.06.2014; виписку по рахунку відповідача із зазначенням суми заборгованості станом на 31.01.2017 року.
Тобто доказів наявності в матеріалах виконавчого напису письмової вимоги про усунення порушень зобов'язання за кредитним договором не надано.
Крім того, із анкети-заяви від 06.06.2014 вбачається що ОСОБА_3 було зазначено свої персональні дані, інформацію особистого характеру та бажання оформити на своє ім'я платіжну картку кредитка «Універсальна». При цьому надана суду першої інстанції копія даного документа не містить зазначення відомостей щодо розміру бажаного кредитного ліміту по платіжній картці кредитка «Універсальна», а також не містить умов кредитного договору (умов кредитування), в тому числі таких істотних умов як строк його погашення, розмір відсотків за користування кредитом, наявність штрафних санкцій за невиконання позичальником своїх зобов'язань та їх розмір.
Натомість, як вбачається із оскаржуваного виконавчого напису, до нього включено, окрім заборгованості, також розмір пені, комісії та штрафу.
Відповідно до п.6.2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
Однак вищевказаною анкетою-заявою, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не передбачено будь-якої неустойки (штрафу, пені). Крім того, як вже зазначалося, серед документів, що були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутні ОСОБА_5 та Правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» в редакції, чинній на час підписання позивачем анкети-заяви, в яких зазначено розмір відсотків за користування кредитом, наявність штрафних санкцій за невиконання позичальником своїх зобов'язань та їх розмір.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України. Так, 08 травня 2014 року невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами на загальну суму 11500 гривень, що належать ОСОБА_3 шляхом списання з його рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк» з кредитного ліміту, який як зазначає позивач він не активував.
А, тому колегія судді, враховуючи дані правовідносини, що склалися звертає свою увагу на правову позицію Верховного Суду України, де при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватись лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справі на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, колегією суддів достовірно встановлено, що ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» на відкриття карткового рахунку. Дана заява-анкета позивача, що подана банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не є кредитним договором. ОСОБА_5 та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», в редакції, чинній на момент підписання позивачем анкети-заяви, не надано.
А тому, у нотаріуса не було підстав для вчинення нотаріального напису, оскільки до позивача перед цим ніхто не звертався з письмовими вимогами, до того ж він не підписував ніяких додаткових документів, крім заяви-анкети.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також суми пені, відсотків, зазначені у написі, є безспірними, а отже і відсутність визначених відповідно до ст.. 88 закону України «про нотаріат» підстав для вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису.
Суд першої інстанції, вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову та щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Керуючись ст. 7, 328, 355, 356, 369,375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді