Справа № 382/752/18
2-а/382/32/18
Іменем України
14 червня 2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
при секретарі Твердохліб Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Яготинського районного суду з даним позовом в якому зазначив, що 8 травня 2018 року о 22 год. 05 хв. на 208 км. а/д Київ-Харків Довжанський інспектором роти №1 УПП у Полтавській області було здійснено зупинку транспортного засобу РЕУСЕОТ ВОХЕК д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та з незрозумілих на те причин було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ВР № 249257, згідно якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, так як в установленому законом порядку належний йому автомобіль не пройшов обов'язкового технічного контролю.
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав, оскільки автомобіль РЕУСЕОТ ВОХЕК відноситься до типу легкового автомобіля з типом кузова спеціалізований вантажний фургон, категорії В (легкові автомобілі з повною масою до 3500 кг), є його приватною власністю і не має будь-якого відношення до вантажоперевезень з комерційних підстав.
В даному випадку спірним є питання щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП,а саме: керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, і яке є підставою для накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, до висновку про порушення позивачем наведених норм відповідач дійшов з огляду на приписи ст.35 Закону України «Про дорожній рух»та встановлений ним факт, що автомобіль, яким керував позивач, є вантажним спеціалізованим фургоном.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.2-4 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 №3353-ХІІобов'язковому технічному контролю не підлягають:легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України винесено Постанову від 30.01.2012 № 137, якою затверджений Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів.
Відповідно до п.1 даного Порядку № 137 вказаний Порядок визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою : отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - строком експлуатації до двох років.
Згідно положень п. 3 Порядку № 137 періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для - перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
В свою чергу у пп.15 п.2 Порядку № 137 визначено: транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами-підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку, за винятком транспортних засобів, що експлуатуються на умовах лізингу.
За визначеннями, наведеними у Законі України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ: автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.
У п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08.05.93 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на певні категорії, серед яких категорії: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;СІ - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).
З аналізу даної норми випливає, що автомобіль, яким позивач керував. - РЕУСЕОТ ВОХЕК д.н.з. НОМЕР_2, типу фургон спеціалізований вантажний -В, повною масою 3500 кг, підпадає під категорію транспортного засобу легковий, тому у разі не використання його з метою отримання прибутку, обов'язковому технічному контролю не підлягає.
Таким чином, за наведених обставин, вважає помилковим висновок відповідача, що автомобіль РЕУСЕОТ ВОХЕК підлягає обов'язковому технічного контролю, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності на підставі ч.3 ст.121 КУпАП.
Крім того, строк експлуатації його автомобіля менше двох років. Автомобіль був виготовлений лише 06.07.2016 року, тобто менше ніж за два роки до винесення оскаржуваної постанови, а безпосередньо експлуатуватися почав 16.02.2018 року.
З врахуванням вимог ст.ст.33, 121, 251, 252, 280, 289, 288 КУпАП та вимог ч.2 ст.77 КАС України, просивизнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ВР № 249257 від 8 травня 2018 року винесену відносно ОСОБА_1 щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову, додавши до зазначеного в позові, що зупинка авто була безпідставною, йому не повідомили причини зупинки, не враховано його пояснень, пом'якшуючих та обтяжуючих обставин справи, не надано було доказів порушення ним ПДР України. Перед поїздкою він перевірив технічний стан свого автомобіля. Він не є підприємцем та даний автомобіль не використовував у цілях отримання прибутку.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, напарвив до суду відзив, в якому заперечував проти позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно постанови серії ВР № 249257 від 8 травня 2018 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 340 гривень. В даній постанові вказано, що позивач керуючи транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_3, на 208 км а/д Київ-Харків Довжанський, який підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.4 ПДР України. З вказаним документом позивач не згодний.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність за яку законом передбачено адміністративну відповідальність...
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є...
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватись юридичною допомогою адвоката….Справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце, час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.31.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам…
Згідно ст..35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобузатверджує Кабінет Міністрів України.
Забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, а також доступом до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюється на платній основі. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів, доступом до зазначеної загальнодержавної бази даних та розмір плати за надання таких послуг встановлює Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, які належать військовим формуванням, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, покладається на ці формування та органи.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, затверджує Кабінет Міністрів України за поданням цих органів.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа піддягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10 Інструкції).
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Відповідно до ст..77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст..78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, ставка судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 704, 80 гривні.
Згідно ст.ст..134, 139 КАС України визначаються витрати в разі задоволення позову з приводу витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, з врахуванням викладеного, а також вимог ст..35 Закону України «Про дорожній рух», п.31.4 ПДР України, а також те, що автомобіль позивача не має вантажопідйомність більше 3, 5 тонн, з дати його випуску не минуло 2 роки, а відповідачем не доведено того факту, що даний автомобіль використовувався для отримання прибутку, суд приходить до висновку, що враховуючи пояснення позивача, відзив представника відповідача, матеріали справи, з яких беззаперечно не вбачається, що у діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення, позивачу не надано прояснень з приводу причин його зупинки, не було пред'явлено доказів скоєння ним правопорушення, як це передбачено нормами КУпАП, невраховано при винесенні постанови про адмінстратвине правопорушення пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, пояснень позивача, а постанову в справі про адміністративне правопорушення, складено з порушенням вимог ст.ст.251, 268, 280 КпАП України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Наведене вище дає підстави вважати суду, що позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 90, 246, 250, 139, 121, 382, 134 КАС України, ст. ст. 9, 121, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 285 КУпАП, ПДР України, Законом України «Про дорожній рух», суд
Позов ОСОБА_1 до Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову серії ВР № 249257 від 8 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП визнати протиправною та скасувати, провадження по справі закрити.
Стягнути з Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь держави судовий збір в розмірі 704, 80 гривні, а також на користь позивача сплачених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після спливу 10 днів після проголошення повного рішення 14 червня 2018 року, в разі неподання апеляційної скарги.
Суддя Кисіль О.А.