Справа № 357/11715/17 Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.
Провадження № 22-ц/780/2383/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 26 13.06.2018
Іменем України
13 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сліпченка О.І., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2018 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідач уклали кредитний договір № б/н від 18.03.2013р., за умовами якого, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 300,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач неналежно виконує свої зобов'язання за договором та допустила виникнення заборгованості, яка станом на 31.08.2017року становить 44 056 грн.46 коп.,
Просить стягнути з відповідача в судовому порядку, заборгованість та судові витрати по справі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2018 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Приват Банк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що застосування строку позовної давності, її наслідки можуть бути застосовані лише до тих зобов'язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності, водночас, суми нарахувань, здійснені у межах строку позовної давності, підлягають стягненню з відповідача.
А, тому просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2013 року між сторонами був укладений договір № б/н відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту - банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Позивач зазначає, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь- якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання Банківських послуг.
Також, позивач зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил лаяння банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Позивач зазначає, що в зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором за відповідачем станом на 31.08.2017 року рахується заборгованість - 44 056 грн.46 коп., яка складається з наступного: 3 723,06 грн.- заборгованість за кредитом; 34 478,60 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 280,68 грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських пслуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина; 2074,12 грн. - щтраф (процентна складова).
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до правил користування карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту. Перебіг позовної давності ст. 257 ЦК України щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Натомість, колегією суддів встановлено, що остання проплата відповідачем була здійснена 24.06.2014 року та згідно деталізованого розрахунку операцій по даному кредитному договору, наданого ПАТ КБ «Приватбанк», - з 31.07.2014 року позивач провів операцію по списанню процентів за прострочений кредит і, в подальшому з грудня 2014 року прослідковується нарахування відповідачу штрафних санкцій, а отже, у позивача з 31.07.2014 року виникло право на звернення до суду з даними позовними вимогами, а звернувся позивач до суду 02.10.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку. строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювані розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Отже, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.
Натомість, колегія суддів звертає свою увагу на ту обставину, що відповідно до розрахунку заборгованості, що поданий банком процентна ставка за кредитом була такою: з 18.03.2013 року по 29.08.2014 року - 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,8% річних, з 01.04.2015 року по 31.08.2017 року - 43,2%. Вказані процентні ставки застосовувались як до поточної, так і до простроченої заборгованості. Щодо збільшення відсоткової ставки банк нічого відповідачу не пояснював. Крім того, бере до уваги, що останній платіж був здійснений відповідачем 24.06.2014 року, а звернувся позивач з даним позовом 02.10.2017 року.
А, отже колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо того, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Суд першої інстанції, вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Керуючись ст. 7, 328, 355, 356, 369,375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приват Банк» залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: