Справа № 367/3510/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/627/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 19 13.06.2018
13 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 21 березня 2018 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівська Рубежівка, Києво-Святошинського району, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України, -
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 21 березня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України та призначено йому покарання: за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців; за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Остаточне покарання ОСОБА_7 визначено на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
За вироком суду, ОСОБА_7 , визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднаного з проникненням в інше приміщення, а також у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому повторно, за наступних обставин.
12 квітня 2015 року, близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, та з метою викрадення чужого майна, через хвіртку проник на огороджену парканом територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_8 , де скориставшись відсутністю власника, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження врізного замка дверей проник на горище господарського приміщення (сараю), яке знаходиться на вказаному господарстві. Після того, коли неправомірні дії ОСОБА_7 були помічені ОСОБА_8 , ОСОБА_7 умисно застосував до потерпілої ОСОБА_8 фізичне насильство, завдавши останній близько двох ударів по голові та по тулубу, яке не є небезпечне для життя та здоров'я потерпілої, та умисно, відкрито заволодів 11 (одинадцятьма) латунними прутами вартістю 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на зазначену суму.
Крім того, 15 квітня 2015 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, та з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом перелазу через паркан проник на територію господарства за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_8 , скориставшись відсутністю власника та переконавши, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 таємно, повторно викрав 4 (чотири) радіаторні чавунні батареї для опалення, що знаходилися у дерев'яному сховищі призначеному для зберігання майна, які належали потерпілій ОСОБА_8 , після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 1201(одна тисяча двісті одна) гривня.
Також, 19 квітня 2015 року, близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, та з метою викрадення чужого майна, через хвіртку проник на огороджену парканом територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_8 , де скориставшись відсутністю власника, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження врізного замка дверей проник на горище господарського приміщення (сараю), яке знаходиться на вказаному господарстві, звідки таємно, повторно викрав 9 (дев'ять) алюмінієвих каструль вартістю 934 (дев'ятсот тридцять чотири) гривні, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на зазначену суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій, просить вирок Ірпінського міського суду Київської області від 21 березня 2018 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 , - змінити та пом'якшити призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, посилаючись на його надмірну суворість як за обраним видом, так і за розміром призначеного покарання. При цьому обвинувачений зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України, що регулює загальні засади призначення покарань, не в повній мірі врахував всі обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття та визнання своєї вини у вчинених злочинах, наявність у ОСОБА_7 малолітньої дитини, а також те, що потерпіла не має до нього жодних претензій. Зазначені обставини, на думку обвинуваченого, давали всі підстави для обрання судом першої інстанції більш м'якого виду покарання ніж позбавлення волі та призначення покарання у менших розмірах, ніж визначив суд у оскаржуваному вироку.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, поєднаного з проникненням в інше приміщення, а також у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище та інше приміщення, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності, які не оспорювались обвинуваченим, досліджувались за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а тому згідно ч.2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.
У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно із ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості та характер вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, особу винного, який характеризується посередньо, раніше не судимий, відповідно до положень ст. 89 КК України. Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_7 , судом першої інстанції визнано та враховано його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України судом першої інстанції визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання в мінімальних розмірах санкції ч.3 ст.186 КК України за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 21 березня 2018 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Судді:
_______________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3