29.05.2018 Єдиний унікальний № 371/349/18 Провадження № 2/371/373/18
29 травня 2018 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшук Л.О.,
з секретарем Харченко І.С.,
за участі :
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання розірвання шлюбу фіктивним,
Позивач звернулася до суду з вказаними вимогами, посилаючись на ті обставини, що 07 грудня 2002 року нею було зареєстровано шлюб з ОСОБА_3. З грудня 2002 року по листопад 2011 року вони проживали у місті Ржищів в житловому будинку, який придбали за спільні кошти. У листопаді 2011 року переїхали проживати до ІНФОРМАЦІЯ_1, де за спільні кошти купили житловий будинок, що розташований по вулиці Кондратовича, 59.
06 жовтня 2003 року у зв'язку з досягненням пенсійного віку вона оформила пенсію за віком. Для оформлення пенсії нею було подано пакет відповідних документів, які видавалися на її дошлюбне прізвище «Васильєва», в тому числі і копія паспорта з дошлюбним прізвищем, оскільки новий паспорт вона на той час не отримала. Пенсійна справа була оформлена на ОСОБА_1
У 2013 році у неї виникли перешкоди до отримання пенсії, оскільки на той час вона поміняла паспорт і за даними паспорту мала прізвище «Мірошниченко». Їй було відмовлено у видачі пенсії до вирішення питання щодо наявних розбіжностей. Щоб прискорити вирішення даного питання вона вирішила формально розірвати шлюб з покійним чоловіком ОСОБА_3
21 березня 2013 року в відділенні державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області вона за домовленістю із ОСОБА_3 за спільною заявою розірвали шлюб фіктивно, тобто без наміру в подальшому припиняти шлюбні відносини.
Так як розірвання шлюбу носило фіктивний характер, то шлюбні відносини фактично не припинялися до дня смерті ОСОБА_3 27 лютого 2017 року. Вони продовжували проживати однією сім'єю, в одному помешканні по вулиці Кондратовича, 59 міста Миронівка Київської області, мали спільний бюджет, який складався з отриманих пенсій, вели спільне господарство, разом утримували житловий будинок, робили в ньому поточні та капітальні ремонти, за спільні кошти харчувалися і сплачували комунальні послуги, тощо.
Після оформлення пенсії за віком повторна реєстрація шлюбу з ОСОБА_3 не стала можливою по причині постійних тяжких хвороб спадкодавця, який переніс не одну операцію, тобто був у безпорадному стані, потребував постійної сторонньої допомоги та догляду за ним. Вона бала лише про здоров'я чоловіка, а реєстрацію шлюбу відкладали, чекаючи більш сприятливого часу.
На початку лютого 2017 року, коли стан здоров'я чоловіка дещо покращився, вони запланували день реєстрації шлюбу на 13 квітня 2017 року (день народження спадкодавця - 70-ти річчя) та навіть планували повінчатися у церкві. Проте так сталося, що 27 лютого 2017 року ОСОБА_3 помер.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі із частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: вулиця Кондратовича, 59 міста Миронівка Київської області, та земельної ділянки, на якій він розташований.
При зверненні до приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу для оформлення своїх спадкових прав після смерті чоловіка, їй було роз'яснено, що відповідно до ст. 1264 ЦК України вона відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом, оскільки на час смерті спадкодавця не перебувала з ним у шлюбі.
Оскільки шлюб з померлим чоловіком було розірвано, але фактично вони продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини, то розірвання шлюбу носить фіктивний характер, з метою реалізації спадкових прав після смерті чоловіка просила визнати розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та нею ОСОБА_4 фіктивним, зобов'язати Миронівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області анулювати актовий запис про розірвання шлюбу між ними та свідоцтво про розірвання шлюбу, видане їм відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 19 березня 2018 року відкрито провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов не подав.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, в поясненнях послалась на обставини, викладені в поданій до суду заяві.
Представник позивача пітримала заявлені позивачем вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_5 районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області в судове засідання не з'явився. Начальник відділу надіслала до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника відділу, позовні вимоги не визнала, зазначила що реєстрація розірвання шлюбу булла проведена з дотриманням вимог чинного законодавства відповідно до ст. 106 Сімейного кодексу України.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Відповідно до частини 2 статті 18 Сімейного Кодексу України способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; зміна правовідношення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
За правилами частини 1 статті 106 Сімейного Кодексу України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Згідно зі статтею 108 Сімейного Кодексу України за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.
В судовому засіданні встановлено такі обставини.
07 грудня 2002 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено шлюб.
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЖБ № 343246, виданим 07 грудня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ржищівського міського управління юстиції Київської області.
Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3.
21 березня 2013 року шлюб розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ОК № 089220, виданим 21 березня 2013 року відділом державної реєстрації актів реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області.
За змістом листа начальника Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області №394/16.16-35 від 04 квітня 2018 року реєстрація розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_3 була проведена відповідно до статті 106 Сімейного кодексу України за спільною заявою подружжя, яке не має дітей.
27 лютого 2017 року ОСОБА_6 помер, про що складено відповідний актовий запис № 35 Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області та 02 березня 2017 року видано свідоцтво про смерть серії І - ОК № 399122.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом.
Спадковим майном є, в тому числі, належна померлому частина житлового будинку під номером 59 по вулиці Кондратовича міста Миронівка Київської області. Така обставина підтверджена даними договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області 11 листопада 2011 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2.1541.
Судом встановлено, що позивач та померлий ОСОБА_3 після розірвання шлюбу продовжували проживати разом однією сім'єю в одному будинку по вулиці Кондратовича, 59 міста Миронівка Київської області, мали спільний бюджет, який складався з пенсійних коштів, вели спільне господарство, разом утримували житловий будинок, проводили в ньому ремонтні роботи, за спільні кошти харчувалися і сплачували комунальні послуги, тощо.
Вказані обставини підтверджуються даними довідки № 02-50/2550 від 04 вересня 2017 року, виданої Миронівською міською радою, будинкової книги та показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, наданими в судовому засіданні.
Допитана судом свідок ОСОБА_7 показала, що знає позивача та знала її померлого чоловіка ОСОБА_3 з часу, коли вони придбали будинок у місті Миронівка в 2011 році. Не підозрювала, що вони були розлучені. Вони до дня смерті ОСОБА_3 проживали як подружжя, господарювали разом біля будинку, позивач лікувала та доглядала ОСОБА_3 після його захворювання. Коли він помер, позивач разом з своїми дітьми хоронила чоловіка, продовжує проживати у придбаному ними будинку.
Свідок ОСОБА_8 показала, що з 2003 року проживає однією сім'єю з сином позивача. Вони постійно допомагали позивачу та її чоловіку ОСОБА_3, ніколи не чули розмови про розірвання їх шлюбних відносин, їх сім'я завжди була прикладом для неї. Позивач лише згодом сказала, що розірвали шлюб фіктивно, оскільки так потрібно було для документів. Коли ОСОБА_3 захворів, позивач доглядала його, мали намір провести обряд вінчання, проте так і не успіли до дня його смерті.
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх пояснення об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Згідно з правилами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
На підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивач та померлий ОСОБА_3 продовжували сімейні відносини і після розірвання шлюбу, до дня смерті ОСОБА_3 вони проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, не мали наміру припиняти шлюбні відносини.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, мають місце.
Розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та позивачем носило фіктивний характер.
Актовий запис № 6 від 21 березня 2013 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (після розірвання шлюбу ОСОБА_1) О.П. та свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-ОК № 089220, виданевідділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області 21 березня 2013 року підлягають анулюванню.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 18, 106, 108 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 264, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1, паспорт серії СТ 343125, виданий Миронівським РС УДМС України в Київській області 28 березня 2013 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: будинок під номером 59 по вулиці Кондратовича міста Миронівка Київської області, до Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ЄДРПОУ 23567436, місцезнаходження : будинок під номером 58а по вулиці Соборності міста Миронівка Київської області, провизнання розірвання шлюбу фіктивним, задовольнити.
Визнати розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фіктивним.
Зобов'язати Миронівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області анулювати актовий запис № 6 від 21 березня 2013 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (після розірвання шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_9 та свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-ОК № 089220, виданевідділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області 21 березня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту судового рішення 08 червня 2018 року.
Суддя підпис ОСОБА_10
Згідно з оригіналом
Суддя Л.О. Капшук