Провадження № 2/359/842/2018
Справа № 359/9332/17
11 червня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О., Долі М.А., Івченко В.І.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілкова організація управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -
22.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українипро поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після уточнення позовних вимог, просить суд:
- скасувати наказ від 27.10.2017 №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині звільнення його з роботи з 30.10.2017 за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновити його на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в іншому наказ від 27.10.2017 №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без змін;
- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.10.2017 по час фактичного поновлення на роботі в сумі 228949,76грн. станом на 05.05.2018 та в сумі 1788,46грн. за кожний наступний робочий день вимушеного прогулу (т.1 а.с.1-4, 93-98, т.2 а.с.23-24).
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.
З 2015 року він працював на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України («Украерорух») та з 06.11.2015 року був призначений уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції. 26 травня 2017 року ним було викрито корупційні дії заступника директора з питань авіаційної безпеки з питань охорони та режиму ДП «Украерорух» та про виявлені грубі порушення вимог Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. №1700-УІІ ним було письмово проінформоване НАЗК у встановленому законом порядку (лист №1-32.3- 1916 від 26.05.2-17 р.). Крім того, ним було письмово проінформований директор ДП «Украерорух», начальник Управління запобігання корупції, внутрішніх розслідувань та державного фінансового моніторингу Міністерства інфраструктури України, Державний секретар Міністерства інфраструктури України.
В зв'язку з цим зазначає, що відповідно до ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» є викривачем та не може бути звільнений чи примушений до звільнення.
В своїх листах НАЗК України повідомило його, що є викривачем та не може бути звільнений, а також повідомило Директора ДП «Украерорух» про початок повної перевірки посадової особи ДП «Украерорух», стосовно якої він є викривачем, та застерегло Директора ДП «Украерорух» від недотримання законодавства та недопущення порушення його прав як особи, яка повідомила про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».
Позивач стверджує, що , незважаючи на це, ДП «Украерорух» вдалося до прямого порушення ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» та протиправно звільнило його з роботи.
Так, за період роботи позивача штатний розпис ОСОБА_6 неодноразово змінювався. Наказом №562/о від 02.08.2017 року повноваження уповноваженого з питань запобігань та виявлення корупції, що раніше були покладені на позивача, протиправно, в порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» без обов'язкового погодження з НАЗК України, були покладені на іншу особу. Крім того, внаслідок чергової реорганізації ОСОБА_6, проведеної наказом від 14.07.2017 № 247 «Про заходи щодо реорганізації та оптимізації чисельності працівників «Украероруху», посада начальника служби безпеки ОСОБА_6, яку позивач обіймав, була скорочена. 28.08.2017 позивача було ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення № 1-24-3249 від 28.08.2017 у зв'язку зі скороченням посади начальника служби безпеки 27.10.2017. Одночасно позивачу було запропоновано перелік вакантних посад станом на 28.08.2017, і він погодився на переведення на вакантну посаду начальника служби авіаційної безпеки про що зазначив у своїй заяві від 28.08.2017 на ім'я директора ОСОБА_6. Відповіді він не отримав, але 27.10.2017, наказом № 799/о за підписом тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_6 ОСОБА_7 позивача було звільнено з роботи з 30.10.2017 за скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
За приписами частини 3 статті 492 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації
Позивач стверджує, що, приймаючи рішення про його звільнення через скорочення, відповідач не дотримався вимог ч.2 ст. 40 КЗпП, відповідно до яких звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Ухвалою суду від 30 березня 2018 року було частково задоволено клопотання представника позивача адвоката ОСОБА_2 про витребування письмових доказів (т.1 а.с.255-257), витребувати від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України довідку про розмір заробітної плати (в т.ч. посадового окладу та надбавки за вислугу років) нарахованої та фактично виплаченої начальнику служби безпеки ОСОБА_1 за серпень та вересень 2017 р., про розмір середньоденної заробітної начальника служби безпеки ОСОБА_1 за два календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача ( за серпень-вересень 2017р.).
В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини, просили суд їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали подані до суду письмові заперечення та відзив з доповненнями до відзиву (т.1 а.с.49-52, т.2 а.с.26-29,44-47), відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Вважають безпідставними твердження позивача, що ОСОБА_6 протиправно звільнив його з роботи як особу, яка повідомила про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». Зазначають, що позивач звертався до Національного агентства з питань запобігання корупції з листом від 26.05.2017 не як начальник служби безпеки ОСОБА_6, а як вповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції, функціональними обов'язками якого передбачено повідомляти про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». Також зазначають, що проведеною перевіркою факту порушення Закону України «Про запобігання корупції» не підтверджено. Зазначають, що оскаржуваним наказом позивача звільнено з роботи 30.10.2017 за скороченням штату працівників, п. 1 ст.40 КЗпП України на підставі наказу ОСОБА_6 від 06.07.2017 №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_6», а не у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» заступником директора з питань авіаційної безпеки з питань охорони та режиму ОСОБА_6. Твердження позивача вважають безпідставним та необґрунтованим, оскільки, якби всі працівники які отримали попередження про звільнення повідомляли Національне агентство з питань запобігання корупції про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» то підприємства, установи, організації не мали б законних підстав звільняти працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Звертають увагу, що відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.09.2017 №30-20/31736/17, відповідно до Закону НАЗК не наділене повноваженнями щодо надання згоди на звільнення (увільнення від виконання обов'язків) уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції.
Згода на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби безпеки ОСОБА_6 виконуючого функції уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції від Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до ст. ст. 62, 64 Закону України «Про запобігання корупції» не потрібна. А отже обґрунтування позовних вимог позивача в частині порушення відповідачем вимог Закону України «Про запобігання корупції» є безпідставними та такими що не відповідають чинному законодавству.
Також зазначають, що 29.08.2017 ОСОБА_1 ознайомився з попередженням про наступне вивільнення та отримав перелік вакантних посад в цілому по підприємству, про що свідчить його особистий підпис. 30.08.2017 ОСОБА_1 надав заяву про переведення його на вакантну посаду начальника служби авіаційної безпеки. Розглянувши заяву, проаналізувавши документи які були в наявності відповідача про відповідність ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам, було прийнято рішення про неможливість переведення через невідповідність кваліфікаційним вимогам. Так було розглянуто диплом спеціаліста позивача, в якому зазначено про закінчення ОСОБА_8 безпеки України за спеціальністю правознавство, присвоєно кваліфікацію спеціаліста юриста, свідоцтво про підвищення кваліфікації щодо «Організації та управління фінансово-економічною безпекою на підприємствах України», свідоцтво №843 ВСП «Центр авіаційної підготовки та сертифікації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України» щодо «Первинної підготовки з основ авіаційної безпеки», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент на підприємстві: забезпечення вимог законодавства», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент підприємства: оцінка ефективності. Практичні питання», сертифікат про навчання на семінарі «Як забезпечити комплексну безпеку фірми і антитерористичну захищеність її інфраструктури». Також зазначають, що кваліфікаційні вимоги до керівників служби авіаційної безпеки викладені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Авіаційний транспорт. Випуск 68. Керівники начальник служби авіаційної безпеки). Кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); післядипломна освіта у галузі управління і забезпечення авіаційної безпеки та системи управління якістю; стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки - не менше 3 років. Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 15.03.2005 №188 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.06.2005 за №697/10977 встановлено, що кандидатура начальника служби авіаційної безпеки погоджується з органом державного управління діяльністю цивільної авіації. З огляду на вищезазначене Позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам начальника служби авіаційної безпеки.
Інших заяв про переведення на вакантні посади від ОСОБА_1 не надходило.
Також стверджують, що позивач безпідставно посилається на ч. 2 ст. 494 КЗпП України оскільки у відповідача не відбувалось ліквідації, реорганізації підприємства, зміни форми власності або часткового зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці внаслідок чого у відповідача відсутній обов'язок завчасно надавати професійним спілкам інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорій працівників, яких це може стосуватись, про строки проведення звільнень. А отже відповідач і не повинен проводити консультації з професійними спілками.
Додатково повідомляють, що позивачу надавались вільні, оплачувані від роботи дні для вирішення питань власного працевлаштування, а саме 31.08.2017, 06.09.2017,14.09.2017, 20.09.2017, 23.10.2017 що підтверджується відповідними наказами, проте, як з'ясувалось, використовувались не за призначенням.
Разом з цим зазначаємо, що на підприємстві діє ОСОБА_9 договір між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками (далі - ОСОБА_9 договір) укладений на підставі Закону України «Про колективні договори та угоди», Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Кодексу Законів про працю України з метою встановлення загальнообов'язкових підходів щодо регулювання трудових і соціально-економічних відносин працюючих. ОСОБА_9 договором затверджено Програму соціального захисту, яка має на меті надання гарантії соціального захисту працівникам підприємства в тому числі при скороченні. Позивачем було подано заяву на ім'я директора підприємства, про те, що у зв'язку з скороченням його посади він просить надати одноразову грошову допомогу, яка була задоволена та виплачена позивачу, окрім виплат передбачених законодавством, у розмірі 87163,61 грн. відповідно до пункту 6.25.3 ОСОБА_9 договору, яким врегульовано виплату одноразової матеріальної допомоги у випадку звільнення працівника з підприємства у зв'язку із застосуванням пункту статті 40 КЗпП України.
Також зазначають, що в день звільнення ОСОБА_1 не перебував на лікарняному, у відпустці, у відрядженні. В день звільнення з ним проведено розрахунок та видана трудова книжка, оформлена належним чином. Всі ці факти підтверджуються відповідними документами, які и свідчать про повну відповідність дій роботодавця при звільненні працівника чинному законодавству. В зв'язку з чим вважають позовні вимоги безпідставним та необґрунтованими.
Представник третьої особи Національного агентства з питань запобігання корупції в призначене судове засідання не з'явився, відповідно до направлених до суду клопотань, просили розглянути справу за відсутності представника НАЗК. Відповідно до направлених до суду пояснень (т.1 а.с.88-91) 10 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Національного агентства за наданням роз'яснення з питань поширення на нього дії статті 53 Закону в частині гарантії у сфері захисту трудових прав. У своєму повідомленні ОСОБА_1 зазначив, що він як уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_6 листом від 26 травня 2017 року №1-32.3-1916 письмово повідомив Національне агентство про можливі порушення вимог Закону в діях заступника директора з питань авіаційної безпеки з питань охорони та режиму ОСОБА_6 ОСОБА_10 Після вказаного повідомлення, на думку ОСОБА_1, на нього здійснювався тиск, як на особу, яка повідомила про порушення вимог Закону, який полягав, зокрема, в такому: наказом від 02 серпня 2017 року №562/о повноваження уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції, що раніше були покладені на нього, з нього зняті та покладені на іншу особу; внаслідок реорганізації ОСОБА_6, проведеної згідно з наказом від 14 липня 2017 року № 247 «Про заходи щодо реорганізації та оптимізації чисельності працівників ОСОБА_6», посада начальника служби безпеки ОСОБА_6, яку обіймав ОСОБА_1, була скорочена. Наказом тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_7 від 27 жовтня 2017 №799/о ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, не зважаючи на згоду ОСОБА_1 на переведення на вакантну посаду начальника служби авіаційної безпеки, про що він зазначив у заяві від 28 серпня 2017 року на ім'я директора ОСОБА_6. Також зазначили, що Національне агентство направило лист від 01 вересня 2017 року № 30-20/30820/17 директору ОСОБА_6 ОСОБА_11, в якому вказало на необхідність безумовного дотримання - законодавства та недопущення порушення прав ОСОБА_1
Представник Первинної профспілкової організації управління Державного підприємства обслуговування повітряного рухув судове засіданні не з'явився, заперечень по суті позову не подав.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху (ОСОБА_6) з 12 серпня 2014 року, спочатку на посаді заступника начальника служби безпеки, в подальшому з 24 листопада 2014 року по 25 жовтня 2015 року включно - на посаді начальника відділу охорони та захисту активів ОСОБА_6, а з 26 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2017 року (дату звільнення) включно - на посаді начальника служби безпеки, що підтверджується даними його трудової книжки та відповідними наказами по особовому складу ОСОБА_6 про прийняття на роботу та переведення (т.1 а.с.53,54,56, 159-160).
Крім того, встановлено, що наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 17 вересня 2015 року №320 позивача було призначено уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції із внесенням відповідних змін до функціональних обов'язків (т.1 а.с.55).
В подальшому, у зв'язку з переведенням позивача на посаду начальника служби безпеки, наказом т.в.о. директора ОСОБА_12 від 06 листопада 2015 року №385 внесено відповідні зміни до наказу ОСОБА_6 від 17.09.2015 №320 «Про призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції» та викладено п.1 наказу в редакції: «1.Призначити начальника служби безпеки ОСОБА_1 уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції із внесення відповідних змін до функціональних обов'язків» (т.1 а.с.203).
В ході судового розгляду цивільної справи встановлено наступні обставини.
06 липня 2017 року був виданий наказ директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_6» (т.2 а.с.48-50) відповідно до п.1 було передбачено: ОСОБА_10 в дію з 10.07.2017: 1.1. Оновлену організаційну структуру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (додаток).
Та п.3.3 якого було також передбачено: Здійснити комплекс відповідних заходів, передбачених Кодексом законів про працю України щодо працівників структурних підрозділів ОСОБА_6, посади яких скорочуються або для яких змінюються істотні умови праці.
Як визнано сторонами, відповідно до Оновленої організаційної структури ОСОБА_6 замість служби безпеки була створена служба авіаційної безпеки, яка за змістом вищевказаного наказу підпорядковувалась заступнику директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони.
На виконання наказу від 06.07.2017 №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_6» 14 серпня 2017 року був виданий наказ т.в.о. директора ОСОБА_6 ОСОБА_13 «Про введення в дію штатних розписів відповідно до оновленої організаційної структури ОСОБА_6» (т.1 а.с.62-63), за змістом п.4 якого вирішено: Вважати такими, що втрачають чинність з 08.11.2017 штатні розписи від 30.06.2017 №10.2-11-14, зокрема апарату управління ОСОБА_6.
Та, як вбачається з Додатку №2 до наказу ОСОБА_6 від 14.07.2017 №247 «Перелік посад, які підлягають скороченню в структурних підрозділах» у службі безпеки підлягала скороченню посада начальника, яку займав позивач ОСОБА_1 (т.1 а.с.140-143)
Також встановлено, що відповідно до наказу директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 02 серпня 2017 року №562/о «Про призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції» було увільнено від виконання функцій уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції начальника служби безпеки ОСОБА_1 з 01.08.2017 та призначено на вказану посаду з 02.08.2017 року інженера відділу режиму та охорони служби безпеки ОСОБА_14 (т.1 а.с.8).
Судом встановлено, що відповідно до ст.49-2 КЗпП України та відповідно до вищезазначеного наказу ОСОБА_6 від 06.07.2017 №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу ОСОБА_6», а також наказу ОСОБА_6 від 14.07.2017 року «Про заходи щодо реорганізації та оптимізації чисельності працівників ОСОБА_6» 28.08.2017 року начальнику служби безпеки ОСОБА_1, позивачу у справі, було вручено Попередження про наступне вивільнення, а саме, що посада начальника служби безпеки буде скорочена 27.10.2017 року (т.1 а.с.9).
Одночасно позивачу був наданий перелік вакантних посад в цілому по підприємству (згідно зі змістом Попередження на 11 аркушах). Крім того, в попередженні зазначено, що при відсутності відповідних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивача або у разі відмови від запропонованих посад, трудовий договір з ним буде розірвано на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги.
Сторонами визнано, та долученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується, що 30.08.2017 року позивачем ОСОБА_1, начальником служби безпеки ОСОБА_6 була подана та зареєстрована за №2.2.1-48-536 заява з проханням його переведення на посаду начальника служби авіаційної безпеки ОСОБА_6 (т.1 а.с.10).
Як вбачається з дослідженого Переліку вакантних посад станом на 28.08.2017 (т.1 а.с.65-70) зазначена позивачем в заяві про переведення посада начальника авіаційної безпеки була вакантною. Крім того, як визнано представниками відповідача дана посада залишалась вакантною на дату звільнення позивача та залишається вакантною на даний час.
Як визнано відповідачем, рішення щодо переведення позивача на вказану ним посаду, а також пропозицій щодо переведення на іншу вакантну посаду з моменту подання позивачем вищевказаної заяви про переведення від 30.08.2017 року відповідачем не приймалось.
Як стверджує відповідач, позивач не підходив на визначену ним посаду по кваліфікаційним вимогам, проте належних допустимих доказів на підтвердження своїх доводів не надав.
Так, з долученого до матеріалів справи та дослідженого в судовому засіданні витягу з Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Авіаційний транспорт. Випуск 68. Керівники начальник служби авіаційної безпеки), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2002 №488 (т.1 а.с.137-138), встановлено, що зазначений довідник передбачає кваліфікаційні вимоги щодо посади директора з авіаційної безпеки, в тому числі зазначені відповідачем кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); післядипломна освіта у галузі управління і забезпечення авіаційної безпеки та системи управління якістю; стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки - не менше 3 років.
Проте, такі доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки з досліджених в судовому засіданні документів встановлено, що на підприємстві існує посада директора, а також посади заступників директора за напрямками роботи, зокрема посада заступника директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони, якому підпорядкована служба авіаційної безпеки, охорони та режиму (наказ «Про введення в дію оновленої організаційної структури ти шатного розпису керівного складу ОСОБА_6» від 06 липня 2017 року №236 - т.2 а.с.48-50).
Таким чином, доводи відповідача про те, що зазначені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників кваліфікаційні вимоги, в тому числі щодо стажу роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки -не менше 3 роки, стосуються посади начальника служби авіаційної безпеки слід визнати необґрунтованими, а та обставина, що позивач за своїм кваліфікаційним рівнем не відповідав зазначеній посаді начальника служби безпеки, відповідачем не доведена.
Так, з долучених до матеріалів справи письмових належних і допустимих доказів встановлено та відповідачем визнано, що позивач має вищу освіту - диплом спеціаліста про закінчення ОСОБА_8 безпеки України за спеціальністю правознавство, має кваліфікацію спеціаліста юриста; отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації щодо «Організації та управління фінансово-економічною безпекою на підприємствах України», свідоцтво №843 ВСП «Центр авіаційної підготовки та сертифікації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України» щодо «Первинної підготовки з основ авіаційної безпеки», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент на підприємстві: забезпечення вимог законодавства», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент підприємства: оцінка ефективності. Практичні питання», с сертифікат про навчання на семінарі «Як забезпечити комплексну безпеку фірми і антитерористичну захищеність її інфраструктури», а також має стаж роботи на керівних посадах в службі безпеки ОСОБА_6 з серпня 2014 року (т.1 а.с.159-160, т.2 а.с.53-58).
Дані про те, що кандидатура позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки не була погоджена органом державного управління діяльністю цивільної авіації (Міністерством інфраструктури України) відповідачем також надано не було.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.08.2014 до моменту звільнення з підприємства 30.10.2017 був членом Первинної профспілкової організації апарату управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, що підтверджується довідкою Голови профспілкового комітету ОСОБА_15 (т.1 а.с. 250).
Як вбачається з протоколу засідання профкому Первинної профспілкової організації апарату управління від 27.10.2018 №21-10 (т.2 а.с.41) було вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_16 начальника служби безпеки ОСОБА_6 з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. При цьому, як зазначено в протоколі, розгляд проводився за участі чотирьох членів профкому та за відсутності представника адміністрації та позивача ОСОБА_1. Докази того, що позивач викликався на засідання профкому для розгляду подання, відсутні.
Крім того, з виступу голови профкому ОСОБА_15 вбачається, що він повідомив, що ОСОБА_1 надав згоду на своє звільнення у зв'язку із змінами в організаційній структурі ОСОБА_6 відповідно до п.1 ст.40 КЗП України. Проте, доказів надання позивачем такої згоди суду ані відповідачем ані третьою особою надано не було.
В цьому зв'язку суд зазначає, що та обставина, що позивач звертався до уповноваженого органом власника з письмовими заявами, а роботодавець надавав йому дні відпочинку і з збереженням середнього заробітку для вирішення питання власного працевлаштування, а також, що 24.10.2017 позивач звернувся із заявою на ім'я голови комісії ОСОБА_6 з питань гарантій, пільг та компенсацій, щодо надання йому грошової компенсації у зв'язку зі скороченням його посади (т.2 а.с.34-38,39) не є такою згодою позивача на його звільнення.
Так, дні відпочинку, як визнано сторонами, надавались позивачу у відповідності до умов Галузевої угоди, про що зазначено в наказах «По особовому складу» ОСОБА_6 (т.2 а.с.34-38), а вищевказана грошова одноразова допомога у зв'язку із скороченням посади - умовами ОСОБА_9 договору (підпунктом 2.3.2 розділу 2 частини 1 Програми соціального захисту-Додаток 19 до підпункту 6.25.1 ОСОБА_9 договору), про що зазначено в рішенні комісії з питань соціальних гарантій, пільг та компенсацій (т.2 а.с.40).
Наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 27 жовтня 2017 року №799/о «З особового складу» ОСОБА_1, начальника служби безпеки ОСОБА_6, звільнено з роботи 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України (п.1 Наказу).
Також наказано: виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу одноразову у розмірі 108277,78грн. на підставі п.5.65.3 ОСОБА_9 договору; вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст.44 КЗпП України, компенсацію за 23 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
Відповідно до вимог ч.2 цієї статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Крім того, відповідно до вимоги ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд прийшов висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади начальника служби безпеки здійснено відповідачем ОСОБА_6 з порушенням вимог ч.2 ст.40 КЗПП України та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки за наявності вакантних посад на підприємстві та згоди позивача на переведення, відповідачем не було переведено позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки або, у разі відсутності у позивача відповідної кваліфікації для переведення на обрану ним посаду, не запропоновану іншу роботу на тому самому підприємстві.
Також в ході розгляду даної цивільної справи встановлено, що позивач, починаючи з 17 вересня 2015 року по 02 серпня 2017 року виконував обов'язки уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції начальника служби безпеки ОСОБА_1 з 01.08.2017 та призначено на вказану посаду з 02.08.2017 року інженера відділу режиму та охорони служби безпеки ОСОБА_14 (т.1 а.с.8).
Як визнано сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, позивач ОСОБА_1 під час виконання обов'язків уповноваженої особи з питань запобігання корупції повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції керівнику Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції ОСОБА_17 «Про можливе порушення Закону України «Про запобігання корупції», лист від 26.05.2017 №1-328-19/о (т.1 а.с.12).
Вказаним листом ОСОБА_1 повідомив, що отримав два повідомлення про можливе порушення Закону України «Про запобігання корупції» щодо директора авіакомпанії «Украерору» ОСОБА_10, а також, що попереднім переглядом декларації ОСОБА_10 встановлено, що в п.8 «Корпоративні права» не вказано інформацію про Відокремлений структурний підрозділ НАУ Науково-дослідний інститут комплексної безпеки; в п.3 «Об'єкти нерухомості» не вказаної інформацію про перебування у власності, оренді чи іншому праві користування озер, зазначених дружиною ОСОБА_10 в декларації за 2015 рік; в п.11 «Доходи, у тому числі подарунки» не зазначено інформацію про доходи, можливо отримані в ТОВ «Авіатек», ФГ «Вілюшевське» та ВСП НАУ «Науково-дослідний інститут комплексної безпеки» (т.1 а.с.12).
А також, в подальшому неодноразово звертався як до Національного агентства з питань запобігання корупції так і до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» щодо призначеного на в.о. заступника директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони ОСОБА_10, вжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів (т.1 а.с.147-151).
Встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції направило лист від 01 вересня 2017 року № 30-20/30820/17 директору ОСОБА_6 ОСОБА_11, в якому вказало на необхідність дотримання - законодавства та недопущення порушення прав ОСОБА_1, визначених Законом України «Про запобігання корупції» (т.1 а.с.20-21)
За змістом ч.1 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.
Відповідно до вимог ч.2 цієї статті особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров'ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв'язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
Зокрема, ч.3 вказаної статті передбачено, що особа або член її сім'ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.
Даючи оцінку усім дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить до переконання, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та, оскільки звільнення позивача відбулось у зв'язку зі змінами в організаційній структурі та штатному розписі підприємства, твердження позивача, що таке звільнення відбулось у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», позивачем не доведено.
Та, як вбачається з відповіді Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.09.2017, адресованої Державному підприємству обслуговування повітряного руху України (т.2 а.с.33), Національне агентство не наділене повноваженнями щодо надання згоди на звільнення (увільнення від виконання обов'язків) уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції.
В цьому зв'язку, суд приходить до висновку, що посилання позивача, що відповідачем при його звільненні були порушені вимоги ст.53 Закону України «Про запобігання корупції», є безпідставними та не доведеними.
Враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, встановлені в судовому засіданні вищенаведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування наказу від 27.10.2017 №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині звільнення позивача з роботи з 30.10.2017 за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновлення його на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а також залишення в іншому наказу без змін, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
В зв'язку з цим підлягає задоволенню вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.10.2017 по 11.06.2018 року включно (152 робочі дні) на суму 271845 грн.92 коп., виходячи з середньоденного розміру заробітної плати позивача, визначеної відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», який становить 1788грн.46 коп. та підтверджується наданими ОСОБА_6 довідками (т.1 а.с.173, т.2 а.с.18,19) і позивачем не оспорюється.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Оскільки резолютивна частина рішення суду про поновлення на роботі повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у 264-265 ЦПК України, в ній серед іншого має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні.
Строк звернення з позовом до суду визначений ст.232 КЗпП України позивачем не порушений.
Відповідно до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору судові витрати в сумі 1280 грн. (т.1 а.с.1,2) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,258,259,263-265,266,273,394,315,319,430 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати наказ від 27.10.2017 №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30.10.2017 за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в іншому наказ від 27.10.2017 №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, зареєстроване місце знаходження: а/115, аеропорт, м.Бориспіль-1 Київська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2017 по 11.06.2018 включно в розмірі 271845 гривень 92 копійки (двісті сімдесят одна тисяча вісімсот сорок п'ять гривень дев'яносто дві копійки) з утриманням обов'язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, зареєстроване місце знаходження: а/115, аеропорт, м.Бориспіль-1 Київська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1280 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).
Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2018 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В.Муранова-Лесів