гСправа № 358/661/18 Провадження № 1-кп/358/100/18
14 червня 2018 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника Богуславського районного відділу з питань пробації ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору,
14 травня 2018 року до Богуславського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018010000000023 від 09.02.2018 року відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України,
Ухвалою судді від 16 травня 2018 року обвинувальний акт призначений до підготовчого судового засідання на 12 червня 2018 року.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та посилаючись, на те, що існують ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та незаконно впливати на свідків.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що на обгрунтування доводів про необхідність повторного обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту прокурор до клопотання не надано жодного документа. Наголосив на тому, що обвинувачений здав свій закордоний паспорт і тому не міг і не може переховуватися від суду, і за весь час перебування під домашнім арештом обвинувачений не порушував даний запобіжний захід, не перешкоджав кримінальному провадженню та не впливав на свідків. Крім того, просив врахувати по даній справі троє свідків з боку захисту, тобто у обвинуваченого не має ніякої потреби з ними спілкуватися та незаконо на них впливати. Тому вважає клопотання прокурора є надуманим та безпідставним і не підлягає задоволенню.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підпримали думку захисника ОСОБА_5 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обвинувальний акт з додатками до нього, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання прокурора відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 21.02.2018 року до підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 21.04.2018 року, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування.
Враховуючи положення ст. 203 КПК України ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу від 21.02.2018 року припинила свою дію, оскільки 21.04.2018 року закінчився строк її дії.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 184 КПК України передбачено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Однак, 12.06.2018 року під час підготовчого засідання прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без надання матеріалів, якими обгрунтовує свої доводи.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно п.3 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурором у судовому засіданні було наведено обґрунтування щодо обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту тяжкістю вчиненного злочину, в якому останнього обвинувачують.
Однак, суд приймає до уваги пункт 52 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ливада проти України», де зазначено, що Суд зауважив, що небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть підтвердити існування небезпеки переховування.
Крім того, суд враховує, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження існування ризіків на які вона посилається.
При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у розшуку не перебував, має тісні соціальні зв'язки, оскільки одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання та роботи, є особою з інвалідністю 2 групи, постраждалим в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Також суд враховує, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження порушення обвинуваченим обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешку у період з 21.02.2018 року по 21.04.2018 року та порушення ним обовязків, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Враховуючи, що прокурором не доведено існування на даний час ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, тому суд вважає, що в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , слід відмовити.
Крім того, під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на те, що в обвинувальному акті не належним чином викладено обставини кримінального правопорушення, які орган досудового слідства вважає встановленим та взагалі обвинувачення є не конкретизованим. Крім того, захисник вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.9 ч.2 ст.291 КПК України та суперечить положенням ч.1 ст.37 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання та просив повернути обвинувальний акт прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію своїх захисників.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 , посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України і просила відмовити у задоволенні даного клопотання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками до нього та клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Тобто, обвинувальний акт це підсумковий процесуальний документ досудового слідства, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення, в якому викладається сутність обвинувачення та його підстави (докази); дається юридична оцінка та кваліфікація дій обвинуваченого, визначаються межі майбутнього судового розгляду.
Перелік вимог кримінального процесуального закону щодо складання обвинувального акту, регламентується ст. 291 КПК Україниі цей перелік вимог є вичерпним.
Зокрема у відповіності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити серед іншого виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.
У разі невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, суд має право, відповідно до ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні прийняти рішення про повернення обвинувального акта.
Вирішення питання щодо відповідності кваліфікації та формулювання обвинувачення (виклад фактичних обставин) не пов'язані з підготовкою до судового розгляду, відповідно до вимог статей 314-316 КПК України, а отже суд не може виходити за межі питань пов'язаних із підготовчим судовим засіданням.
З обвинувального акта вбачається, що в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частину статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_5 про те, що в обвинувальному акті не належним чином викладено обставини кримінального правопорушення і тому обвинувачення є неконкретизованим, оскільки презумпція невинуватості особи, як принцип кримінального провадження, не порушується, так як обвинувальний акт не є доказом у кримінальному провадженні, викладені в обвинувальному акті твердження органу досудового розслідування мають бути доведені в судовому засіданні стороною обвинувачення чи спростовані стороною захисту, тим самим має реалізуватися принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, закон покладає на розсуд прокурора виклад тих фактичних обставин, які він вважає встановленими та формулювання обвинувачення. Посилання захисника на неповноту і неконкретність викладених обставин, які прокурор вважає встановленими, як на підставу повернення обвинувального прокурору не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального закону. Закон забороняє на стадії підготовчого судового провадження давати оцінку узгодженості правової кваліфікації з фактичними обставинами кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення. Наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, може бути лише встановлено під час судового розгляду. Так, на стороні обвинувачення лежить обовязок формулювання обвинувачення та обстоювання у суді його правильності засобами, встановленими законом. Якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, прокурор згідно з положеннями ст. 338 КПК Українимає право змінити обвинувачення, або відповідно до ст. 340 КПК України, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Інші зазначені доводи захисника також не є підставами для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки вони не перешкоджають проведенню підготовчого засідання і призначення кримінального провадження до судового розгляду, оскільки це не звужує права підозрюваного (обвинуваченого) і не порушує його права на справедливий суд.
Враховуючи, що зміст обвинувального акту складений у відповідності до вищенаведених норм КПК України, суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 110, 177 178, 184 194 291, 314, 315, 350, 369, 372 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури та підтримання державного обвинувачення управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернений обвинувачуєтьсяня обвинувального акту прокурору відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя ОСОБА_1