Справа № 166/636/18 Провадження №11-сс/773/266/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна. Доповідач: ОСОБА_2
12 червня 2018 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 29 травня 2018 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12018030170000239),
Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 29 травня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Ратнівського ВП ГУНП України у Волинській області та накладено арешт на майно вилучене в ході проведення огляду місця події 24 травня 2018 року, а саме: автомобіль марки «Фольсваген гольф» р.н.з. НОМЕР_1 шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, в рамках досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 12018030170000239 від 24 травня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що конфіскований автомобіль не відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КК України, а також в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази, які б вказували на вчинення злочину особою, якій належить майно. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, власника майна ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з вимогами ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Постановою слідчого від 24 травня 2018 року вилучене в ході огляду місця події майно, а саме автомобіль марки «Фольсваген Гольф», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно, мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_7 відповідно до письмової угоди є лише користувачем вказаного транспортного засобу з правом виїзду за кордон. Вказаний автомобіль був виявлений прикордонним нарядом при переслідуванні громадян України ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , поблизу державного кордону в місці виявлення громадянки Грузії ОСОБА_11 , яка незаконно перетнула державний кордон за допомогою невстановленої особи.
Тому апеляційний суд вважає, що з врахуванням зазначених обставин, а також з метою збереження вищевказаного майна, що є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя законно та обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на вищевказане майно на підставі ч.3 ст.170 КПК України.
Висновки слідчого судді в ухвалі відповідають фактичним обставинам справи, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.
З огляду на це, підстав для скасування ухвали слідчого судді, з мотивів наведених в апеляційній скарзі адвоката, апеляційний суд не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд Волинської області,
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 29 травня 2018 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: