Провадження № 22-ц/774/3519/15 Справа № 199/8467/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Колодяжна Н.Є.
Категорія 46
26 березня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді - Колодяжної Н. Є.
суддів - Баранніка О.П., Лисичної Н.М.
при секретарі - Самокиші О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_3 управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської та Красногвардійської районних у м. Дніпропетровську рад - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року, посилаючись на необґрунтованість висновків суду та порушення судом норм матеріального права.
Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, вважає .рішення незаконним, таким, що повинне бути скасоване з відмовою у задоволенні позову про визнання таким, що втратив право користування житлом.
Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.05.2007. позивач є власником квартири АДРЕСА_1.
Згідно довідки КЖЕП № 31 від 02.10.2014 року у вказаній квартирі з 1998 зареєстрований його внук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який як член сім'ї був вселений у зазначену квартиру попереднім власником- його прабабусею ОСОБА_4, яка померла 05 червня 2006 року, тобто матір*ю позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, райсуд виходив з вимог ст. 405 ЦК, із доведеності факту, що відповідач з 2004р. постійно проживає з матір*ю по вул. Робоча 164/83 м.Дніпропетровськ, членом сім'ї теперішнього власника в розумінні ч.2 ст. 64 ЖК України не являється, доказів згоди власника - позивача по справі на реєстрацію та проживання відповідача у квартирі не надано.
Апеляційний суд вважає, що даний висновок зроблений судом в результаті неповного з*ясування обставин справи, невідповідності його висновків дійсним обставинам.
Відповідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім*ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім*ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Розглядаючи даний спір та задовольняючи позов, райсуд залишив без уваги, що відповідач був зареєстрований у квартирі з моменту народження- 1998р.- у встановленому законом порядку, його реєстрація ніколи ніким, в т.числі, позивачем, не оспорювалась, а тому висновок райсуду про недоведеність надання згоди позивача на реєстрацію відповідача -не відповідає дійсним обставинам справи.
Судом 1-ї інстанції також не враховано, що і минулий власник квартири- Головко Є. І., і позивач, і відповідач - члени однієї сім*ї, однієї родини.
Та обставина, що відповідач тривалий час проживав з матір'ю, ОСОБА_5, не дає підстав для застосування саме у випадку, що розглядається, вимог частини 2 ст.405 ЦК, за якою пред*явлено позов,- оскільки за правилами ст.160 СКУ-місце проживання малолітньої дитини, яким був у спірний період відповідач, визначають його батьки, місцем проживання дітей є місце проживання їх батьків або одного із батьків. Якщо батьки проживають окремо (що має місце у даному випадку), місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Відповідач обрав його з матір*ю і таке законне право неповнолітнього не може призводити до визнання його таким, що втратив право на житло, в якому він з часу народження був зареєстрований.
Усі наведені обставини, а також правила ст.405 ЦК - не давали суду підстав для задоволення позову.
Рішення згідно ст.309 підлягає скасуванню, а новим рішенням - позовні вимоги щодо визнання таким, що втратив право користування житлом - залишенню без задоволення. Таке рішення позбавляє права на зняття особи з реєстраційного обліку, а тому рішення про відмову судом у цих вимогах є таким, що повинне залишатись без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309ч.1, пп.1, 3,4 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року - скасувати в частині визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.
ОСОБА_6
Судді: О.П. Бараннік
ОСОБА_7