07 червня 2018 рокусправа № 202/7200/17(2-а/202/289/2017)
головуючий суддя І інстанції - Бєльченко Л.А.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Іванов С.М.
судді: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши в у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року у справі № 202/7200/17(2-а/202/289/2017) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1), Дніпропетровського обласного військового комісаріату (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати неправомірною відмовою відповідача-1 щодо призначення одноразової грошової допомоги;
- скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.09.2017 року № 91 в частині відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу відповідача-2;
- зобов'язати відповідача-2 направити на адресу відповідача-1 заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги та додані до неї документи;
- зобов'язати відповідача-1 призначити і виплатити одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 54 місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності 17.06.2008 року (п.п.2 п. 2 порядку № 499);
- зобов'язати відповідача-1 протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виплату одноразової грошової допомоги було запроваджено лише з 2007 року після внесення змін до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому позивач не надає документів, що підтверджують первинне встановлення інвалідності, що також не було встановлено і судом першої інстанції. Крім того, судом не досліджувався весь перелік документів, який повинен був надаватись заявником для виплати одноразової грошової допомоги. Зауважено, що позивачу одноразова грошова допомога повинна виплачуватись у відповідності до п.п. 4 п. 2 Порядку, оскільки останній проходив строкову військову службу.
Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні просили задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у період з 11.12.1986 року по 14.12.1989 року проходив військову службу у Збройних Силах Радянського Союзу та був звільнений в запас (а.с. 14).
Відповідно до довідки МСЕ-ДНА-01 № 633016 від 17.06.2008 року позивачеві з 03.06.2008 року при повторному огляді встановлена ІІ група інвалідності безстроково. У вказаній довідці зазначено, що травма та її наслідки, так, повязані з виконанням обовязку військової служби (а.с. 16).
12.09.2016 року позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату із заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності. Вказану заяву і додані до неї документи були позивачеві повернуті на допрацювання у зв'язку із неподанням документа, що свідчить про причини та обставини травми.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року зобов'язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат розглянути заяву позивача та подані ним документи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року, подавши висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги разом із документами Міністерству оборони України у 15-денний строк з моменту реєстрації документів (а.с. 8-10).
Протоколом № 91 від 01.09.2017 року Міністерство оборони України розглянуло заяву позивача та відмовило у її задоволенні з тих підстав, що його травма настала понад трьохмісячний строк після звільнення зі служби (а.с. 12).
Визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, скасування вказаного протоколу та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу і було предметом судового розгляду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. В той же час, позовні вимоги до відповідача-2 не підлягають задоволенню, оскільки останній не є головним розпорядником бюджетних коштів та не приймає відповідного рішення про призначення та виплату особі одноразової грошової допомоги, або про відмову у такому призначені та виплаті.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України".
Підпунктом "б" пункту 6 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року (справа № 288/349/17).
При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі, що такий висновок не може бути застосований до особи, яка проходила строкову військову службу, є необґрунтованим, оскільки з аналізу наведених норм Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Таким чином, отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому нова редакція (з 01 січня 2007 року) Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” поширюється і на позивача, що свідчить про протиправність висновку відповідача-1, викладеного у протоколі від 01.09.2017 року № 91 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової дороги у зв'язку з тим, що інвалідність останньому встановлено понад трьохмісячний строк після звільнення з служби.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, якою затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено, що допомога, що особам, яким до набрання чинності цим Порядком, допомога не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Так, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є день повторного встановлення йому інвалідності 03.06.2008 року, яка виникла внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, а тому призначення і виплата одноразової грошової допомоги мають бути здійснені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби” в редакції від 28.05.2008 року.
Пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 зі змінами в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 815 від 25 липня 2011 року (далі - Порядок № 499) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.
Відповідно до п. 2 Порядку № 499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі:
48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;
42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;
36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи,
а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі:
60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;
54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;
48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що дата встановлення другої групи інвалідності позивачу вперше, а саме 10.07.1996 року, згідно витягу з акту огляду МСЕК, не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки остання була встановлена за загальним захворюванням і не містила причинного зв'язку з проходженням військової служби.
Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права, який фактично призведе до поновлення порушеного права у спірному випадку, є скасування протоколу № 91 від 01.09.2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, про що просив у адміністративному позові позивач і що було залишено поза увагою судом першої інстанції.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для зміни і відповідно доповнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції абзацом наступного змісту: «Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, від 01.09.2017 року № 91 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги». В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст.315, ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року у справі № 202/7200/17(2-а/202/289/2017) в його резолютивній частині змінити, доповнивши останнє абзацом наступного змісту: «Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, від 01.09.2017 року № 91 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги».
В решті рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року у справі № 202/7200/17(2-а/202/289/2017)- залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку відповідно до приписів ч.5 ст. 328 КАС України не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 червня 2018 року.
Головуючий суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко