ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1
Справа № 210/761/18
Провадження № 2/210/909/18
іменем України
"12" червня 2018 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,
за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без участі сторін, та без фіксування судового засідання звукозаписувальним пристроєм, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, - Металургійний районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
15 лютого 2018 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_2 із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на ті обставини, що він є власником будинку №23, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бузинова, на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 1986 року. Відповідно до довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання громадян виконкому Металургійної районної у місті ради, у вказаному будинку зареєстровано дві особи: він та його прийомна донька, відповідач ОСОБА_3, котру він удочерив в 2001 році. З матір'ю дівчинки, - ОСОБА_4, та дитиною він не спілкується з 2005 року, місце їх проживання йому не відомо. Також факт не проживання відповідачки в даному будинку підтверджується відповідним актом. Він самостійно оплачує комунальні послуги і за себе, і за відповідачку, що підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг, та не може оформити субсидію, так-як крім нього в будинку зареєстрована відповідачка.
На підставі викладеного просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, та винести рішення, котрим визнати відповідачку ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - будинком №23 по вулиці Бузинова у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи при розгляді справи також присутнім не був, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, в котрій зазначив, що питання реєстрації місця проживання (перебування) осіб на теперішній час не входять до повноважень відділу.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, взявши до уваги заяву позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 (а.с.5, 6) є власником будинку №23, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бузинова, на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 1986 року (а.с.7-8).
Відповідно до довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання громадян виконкому Металургійної районної у місті ради 02 лютого 2018 року, у вказаному будинку зареєстровано дві особи: позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 (а.с.9).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту від 21 травня 2018 року, засвідченого головою квартального комітету 22 травня 2018 року, відповідач ОСОБА_3 з 2013 року в будинку №23, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бузинова, не проживає (а.с.46).
Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу позивач не чинив. Відповідач добровільно визначила собі інше місце проживання і даним будинком не користується. Будучи зареєстрованою у зазначеному будинку відповідач не набуває за фактом реєстрації ніяких майнових прав відносно володіння та розпорядження, відповідно, будучи знятою з реєстрації в будинку, ніяких майнових прав не втрачає.
Натомість, подальша формальна реєстрація відповідачки в будинку є порушенням прав на безперешкодне користування ним.
Факти викладені в позовній заяві підтверджуються письмовими доказами, актом з місця проживання, іншими довідками.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 15 ЦК України у частині 1 визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ч.1, ч.2 ст.16 ЦК України).
Згідно ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.
Відповідно до ст.72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Так, судом встановлено, що відповідачка у справі не будучи власником будинку, залишається зареєстрованою у ньому, однак тривалий час не проживає у будинку, поважні причини її відсутності за місцем реєстрації судом не встановлені, що свідчить про вчинення нею перешкод у користуванні власністю для позивача, як власника будинку, при цьому між сторонами відсутня домовленість щодо збереження права на житло, тому суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та задовольняє їх.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Таким чином, само по собі рішення суду про визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням, у відповідності до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», є підставою для подальшого зняття останньої з реєстрації в цьому приміщенні.
При цьому, у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог, зокрема: про позбавлення права користування житловим приміщенням.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, з підстав викладених вище, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 72 ЖК України, ст.ст.16, 391 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 82, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, - Металургійний районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - будинком №23 по вулиці Бузинова у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3;
- відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання не відоме;
- третя особа: Металургійний районний відділ в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд.№16.
Суддя: Н. Ю. Вікторович