донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
11.06.2018 справа №913/949/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_5 - за довіреністю; ОСОБА_6 - за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт", м. Сєвєродонецьк Луганської області
На рішення господарського суду Луганської області
від 25.01.2018р. (повний текст підписано 30.01.2018р.)
у справі №913/949/17 (суддя Рябцева О.В.)
за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Соснове", с. Смолянинове Новоайдарського району Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт", м. Сєвєродонецьк Луганської області
простягнення 428 457 грн. 69 коп.
У грудні 2017 року до господарського суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Соснове" (далі - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт" (далі - Відповідач) про стягнення попередньої оплати за договором поставки від 04.11.2016 № КАС-22/16 АМ в розмірі 342 000 грн. 00 коп., неустойки за порушення термінів поставки товару в сумі 47 880 грн. 00 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 6 999 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 31 578 грн. 69 коп. Крім того, також заявлено вимогу про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 16 500 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.2018 позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Соснове", с. Смолянинове Новоайдарського району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт", м. Сєвєродонецьк Луганської області задоволені частково: з Відповідача на користь Позивача стягнуто суму попередньої оплати в розмірі 342 000,00 грн., штраф в сумі 47 880,00 грн., судовий збір в сумі 5 848,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 014,36грн.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, небгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та позбавив Відповідача можливості надати сертифікат про форс-мажорні обставини, який підтверджує неможливість виконання зобов'язань за Договором в силу незалежних від Відповідача підстав. Також зазначає про завищений розмір стягнутих судом сум на професійну правничу допомогу. Крім цього, на думку апелянта, прийнятття місцевим господарським судом рішення відбулось за його відсутності й без врахування клопотання про відкладення розгляду справи за неможливості забезпечити явку представника, що позбавило Відповідача можливості надати докази виникнення обставин непереборної сили, що є підставою для скасування рішення через порушення вимог процесуального права.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу за змістом якого заперечив проти доводів, викладених Відповідачем та зазначив, що необгрунтованим є посилання Відповідача на факт неможливості подання заперечень по справі та неможливості ознайомлення з матеріалами справи представника Відповідача, оскільки суд першої інстанції належним чином повідомляв Відповідача про час та місце розгляду справи. Також, зазначав про те, що сертифікат про настання форс-мажорних обставин не підтверджує факт неможливості виконання Відповідачем обов'язків за Договором, оскільки сертифікат не містить посилань на конкретні обставини, які б йому перешкоджали їх виконати.
Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, Відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема, копії сертифікату №7809 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) надання якого апелянт обгрунтовував неможливістю подання до суду першої інстанції.
Судова колегія, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, дотримання принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відсутності визначених строків для подання відповідних клопотань з огляду на внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ухвалила прийняти та залучити до матеріалів справи надані Відповідачем докази, оскільки порушення провадження у справі та її розгляд в суді першої інстанції відбулося в умовах змінення вимог до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:
- укладення 04.11.2016 між сторонами Договору поставки № КАС-22/16 АМ, відповідно до умов п.1.1 якого Відповідач зобов'язався поставити, а Позивач, зобов'язався прийняти і оплатити добрива рідкі азотні відповідно до умов договору, додатків та специфікацій до нього, підписаних в рамках цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору;
- факт підписання специфікації № 1 в якій сторони погодили поставку товару у кількості 60 тон за ціною тони з ПДВ - 5 700 грн. 00 коп., загальна сума з ПДВ - 342 000 грн. 00 коп., вид транспорту - автомобільний транспорт, умови поставки - СРТ смт. Смолянинове, умови оплати - попередня оплата, строк доставки до 15.03.2017;
- виставлення Відповідачем Позивачу рахунку від 04.11.2016 № 202 на оплату товару в розмірі 342 000 грн. 00 коп.
- перерахування попередньої оплати в сумі 342 000 грн. 00 коп. на користь Відповідача платіжним дорученням від 04.11.2016 № 493;
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної поставки товару, у звязку з чим просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача суму попередньої оплати у розмірі 342 000,00грн. Враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, Позивачем нараховано на суму попередньої оплати нараховано 3% річних за час користування чужими коштами, інфляційні втрати та неустойку за порушення термінів поставки.
Відповідач, відзиву на позов, який витребувався ухвалою суду першої інстанції від 08.12.2017р., не надав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту прострочення виконання обов'язку з поставки товару, наявності підстав для стягнення нараховано штрафу в сумі 47 880 грн. 00 коп. на підставі п. 7.3 Договору та відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ст.625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання, однак, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за поставлений товар.
Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За твердженням Відповідача порушення ним зобов'язання з поставки товару відбулось у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які визнані такими, що тривають й, відповідно, перешкоджають Товариству виконати свої зобов'язання за Договором в підтвердження чого апелянтом в суді апеляційної інстанції надано сертифікат №7809 про форс-мажорні обставини.
Наведені обставини покладені Відповідачем в основу апеляційної скарги, оскільки наявність такого сертифікату має важливе значення для вирішення спору по суті.
За приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили
В п.1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати на підставі ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Як встановлено положеннями ст.217 ГГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п.п. 9.1., 9.2. Договору у випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорних), які Сторонами не могли бути передбачені і враховані, як то: стихійні лиха, технічні аварії, військові дії, страйки, дії уряду, та зупинки виробництв Товару - Сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов'язань по Договору при умові підтвердження факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-промислової Палати України та, якщо ці обставини стали прямою причиною неможливості виконання договірних зобов'язань.
За настання обставин, що вказані у п. 9.1. Договору, Сторона, для якої вони виникли, повинна у триденний термін письмово повідомити другу сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово-Промислової Палати України. Строк надання довідки - пять календарних днів з моменту повідмомлення стороні про настання форс-мажорних обставин.
Проте наданий Відповідачем (апелянтом) суду апеляційної інстанції сертифікат Луганської регіональної торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (в період з 06.03.2017 - тривають станом на 20.10.2017), яким засвідчено зупинку виробництв товару у зв'язку зі зниженням тиску газу нижче технологічного рівня внаслідок обмеження газотранспортним піприємством газопостачання виробникам мінеральних добрив, не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки по-перше:вказаним сертифікатом не підтверджено факт неможливості виконання Відповідачем обов'язків за Договором; по-друге, сертифікат не містить посилань на конкретні обставини, що перешкоджали виконанню обов'язку Відповідачем та які визнані у якості форс-мажорних.
Таким чином, існування форс-мажорних обставин, на які посилається апелянт, як на підставу для звільнення його від відповідальності, матеріалами справи не підтверджується.
Крім того, Відповідачем не доведено, що саме зупинка виробництва товарів іншими особами унеможливила поставку товару за Договором, оскільки зі змісту Договору не вбачається, що своєчасна поставка добрив залежить від підприємств, які зазначені у сертифікаті.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що строк постачання товару за Договором встановлено до 15.03.2017р., а сертифікат засвідчує настання обставин 06.03.2017р. Відповідач повинен був заздалегідь попередити Позивача про неможливість своєчасної поставки товару, оскільки враховуючи сферу діяльності Позивача, поставка добрив у визначений Договором строк відіграє важливу роль для здійснення останнім своєї господарської діяльності, задля забезпечення якої він намагався придбати добриво за Договором.
Однак, докази відповідного попередження Позивача матеріали справи не містять, як і не містять доказів письмового повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин (триденний термін) на виконання умов п. 9.1. Договору. В матеріалах справи наявний лист Відповідача вих. № 53 від 03.04.2018р. в якому останній повідомив про настання форс-мажорних обставин, але після спливу триденного терміну та спливу строку поставки товару.
При цьому, не поставивши у визначений строк товар та не повернувши гроші, Відповідач позбавив можливості Позивача здійснити закупівлю мінеральних добрив у інших контрагентів.
Отже, Відповідачем не надано доказів існування законних підстав до звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання за Договором.
Доводи (апелянта) про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з його прийняттям за відсутності Відповідача та залишення його клопотання про відкладення розгляду справи за неможливості забезпечити явку представника та можливістю надати докази виникнення обставин непереборної сили, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Так, чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді, тим більше, Відповідач був заздалегідь належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 54, 62, 80).
Отже, Відповідач не був позбавлений можливості визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, а також надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позову, тобто користуватися наданими йому процесуальними правами. Більш того, матеріали справи містять копію Договору про надання послуг адвоката в інтересах ТОВ «Укрхімекспорт» який датовано 03.01.2018р., а відтак, враховуючи призначені дати судових засідань, 11.01.2018р. та 25.01.2018р. Відповідач не був позбавлений можливості надати усі необхідні документи в обгрунтування своєї правової позиції.
Таким чином, будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.
Також, враховуючи, що Позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг адвоката по даній справі, а також те, що внаслідок порушення зобов'язання саме Відповідачем, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про співрозмірність наданих послуг з розміром позовних вимог та, у зв'язку з частковим задоволенням позову, поклав витрати на послуги адвоката відповідно до ст.126 ГПК України на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим доводи апелянта про завищений розмір стягнутих судом сум на професійну правничу допомогу є безпідставними.
За таких обставин, враховуючи невиконання Відповідачем зобов'язань за договором стосовно здійснення поставки товару у встановлений Договором строк, факту перерахування та не повернення суми попередньої оплати в розмірі 342 000 грн. 00 коп. сплаченої Позивачем, наявність підстав для стягнення штрафу в сумі 47 880 грн. 00 коп. на підставі п. 7.3 Договору за порушення термінів поставки, а також стягнення суми попередньої оплати в зазначеному розмірі, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є правомірним.
Також, законним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 6 999 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 31 578 грн. 69 коп., оскільки обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання за Договором в розумінні ст. 625 ЦК України.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 25.01.2018 у справі № 913/949/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт", м. Сєвєродонецьк Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 25.01.2018 у справі № 913/949/17- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімекспорт", м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2018.
Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка
Судді: І.В.Зубченко
ОСОБА_3