13 червня 2018 року справа №ЗВ/812/252/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року (головуючий суддя І інстанції - Свергун І.О.), складену у повному обсязі у м. Сєвєродонецьк Луганської області 05 квітня 2018 року, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про заміну сторони виконавчого провадження № 52698262 з примусового виконання виконавчого напису від 11 грудня 2015 року № 1858 про звернення стягнення на транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 на суму 158 397,10 грн., -
22 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 52698262 з примусового виконання виконавчого напису від 11 грудня 2015 року № 1858 про звернення стягнення на транспортний засіб, який належить ОСОБА_1 на суму 158 397,10 грн. (а.с. 2-3).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 відмовлено у задоволенні клопотання про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 80-81).
Не погодившись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року. В обґрунтування апеляційної скарги товариством зазначено, що чинним законодавством не врегульовано іншого порядку (крім звернення до суду адміністративної юрисдикції) заміни сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису, який законом визнаний виконавчим документами, відтак, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволені заяви товариства (а.с. 92-93).
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
08 червня 2018 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2015 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 прийнято виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб марки JAC, модель J5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) Y6LJ51113EL200046, тип - седан В легковий, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, який переданий в заставу ПАТ «Кредобанк» в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по Кредитному договору № 3606.12.00.2293 від 18 квітня 2014 року (а.с. 4).
07 жовтня 2016 року в.о. начальника Алчевського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження ВП № 52698262 про примусове виконання виконавчого напису № 1858 від 11 грудня 2015 року. Стягувачем у виконавчому провадженні є ПАТ «Кредобанк» (а.с. 5).
17 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариство «КРЕДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними договорами № 17/10-04, яким набуло права кредитора до, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 8-16).
Крім того, 17 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариство «КРЕДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено нотаріальний Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави, змінено заставодержателя відносно заставного майна на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (а.с. 17-22).
У зв'язку з вищевикладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме заміну стягувача Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» на заявника.
Суд першої інстанції відмовив у задоволені заяви, посилаючись на те, що питання про заміну сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, можливо розглядати лише у випадку, коли виконавче провадження відкрите на підставі рішення адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинний на момент подання заяви до суду першої інстанції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції), у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
При цьому, розділ V Кодексу адміністративного судочинства України, до якого входить ст. 264 (в редакції на момент подання заяви до суду першої інстанції) та розділ ІV Кодексу адміністративного судочинства України, до якого входить ст. 379 (на момент прийняття рішення), регулює процесуальні питання, пов'язанні з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що замінити сторону виконавчого провадження можливо лише у тих виконавчих провадженнях, які відкриті на підставі рішень суду адміністративної юрисдикції де видані виконавчі листи.
Крім того, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Частиною 1 ст. 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Першою та третьою частинами ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Отже, наявність виконавчого напису нотаріуса про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання виконавчого напису нотаріуса не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі зокрема виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Таким чином, сторона у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає заміні на підставі ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 378 ЦПК України.
Цієї ж думки підтримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 487/5205/16-ц (провадження № 61-1510св17).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником обрано не вірний спосіб захисту шляхом звернення до суду адміністративної юрисдикції з заявою про заміну сторони виконавчого провадження при примусовому виконанні нотаріального напису, оскільки данні правовідносини мають розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 310, 316, 325, 328, 329, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у справі № 3В/812/252/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_3
ОСОБА_4