13 червня 2018 року справа №812/511/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року про відмову у задоволені заяви Головного управління ДФС у Луганській області про заміну способу виконання судового рішення у справі № 812/511/17 (головуючий суддя І інстанції - Борзаниця С.В.), складену у м. Сєвєродонецьку Луганської області 11 квітня 2018 року, за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанськспецбуд» про надання дозволу на погашення податкового боргу, -
03 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДФС у Луганській області про зміну способу виконання судового рішення у справі № 812/511/17 (а.с. 90-94).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення у справі № 812/511/17 (а.с. 117-118).
Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління ДФС у Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, прийняти нову ухвалу, якою змінити спосіб виконання судового рішення у справі № 812/511/17.
В обґрунтування апеляційної скарги, заявником зазначено, що суд першої інстанції помилково не відносить зміну майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі та за рахунок якого має бути погашений податковий борг до зміни способу виконання судового рішення.
Вважає, що суд першої інстанції не дослідив докази управління які свідчать по неможливість реалізації дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі саме згідно акту опису майна від 09 грудня 2015 року.
Крім того, апелянтом зазначено, що предметом розгляду даної справи є саме дозвіл на погашення боргу за рахунок майна відповідача, а конкретно визначений у вимогах до позовної заяви акт опису майна від 09 грудня 2015 року є способом реалізації цього дозволу, відтак, зміна майна (акту опису майна) не тягне за собою зміну судового рішення по суті (а.с. 136-140).
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року позовні вимоги Головного управління ДФС у Луганській області задоволено. Надано дозвіл Головному управлінню ДФС у Луганській області на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанськспецбуд», що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 09 грудня 2015 року (а.с. 71-73).
11 липня 2017 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року набрала законної сили.
03 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДФС у Луганській області про зміну способу виконання судового рішення у справі № 812/511/17 шляхом заміни майна, що перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису від 09 грудня 2015 року та визначення таким, за рахунок якого підлягає погашенню податковий борг товариства з податку на додану вартість майно, що перебуває у податковій заставі відповідно до актів опису майна № 8 від 10 липня 2015 року, від 14 лютого 2014 року та від 01 липня 2016 року (а.с. 90-94).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення у справі № 812/511/17 обґрунтовуючи своє рішення тим, що постанова суду першої інстанції, яка набрала законної сили, містить конкретний спосіб його виконання (на підставі акту опису майна від 09 грудня 2015 року) (а.с. 117-118).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 5 та 245 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Стаття 5 КАС України встановлює предметність адміністративних позовів, з якими, зокрема, суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з позовом.
За правилами частин 1, 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 ст. 378 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Підставою для застосування правил вказаної статті Кодексу є обставини, що перешкоджають належними чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять це неможливим.
Зі змісту наведеної норми встановлено, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту.
В даному випадку заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача були захищені шляхом надання дозволу Головному управлінню ДФС у Луганській області на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанськспецбуд», що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 09 грудня 2015 року
При цьому, судом конкретно визначено акт опису майна (від 09 грудня 2015 року), на підставі якого це стягнення (погашення податкового боргу) має проходити.
Заявник в заяві про заміну способу виконання судового рішення просить змінити акт опису майна на інший, що не було предметом розгляду, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, що може тягнути за собою зміну постанови суду першої інстанції по суті, вихід за межі позовних вимог, та вирішення питання, яке не було предметом розгляду у цій справі.
При цьому, суд не бере уваги на посилання заявника та апелянта на неможливість виконання рішення, оскільки постанова суду першої інстанції набрала законної сили та є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, відповідно до положень ч. 1 ст. 370 КАС України.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми процесуального закону, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про встановлення способу виконання судового рішення, в зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись 14, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 812/511/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції у справі набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_1
ОСОБА_2