14 червня 2018 рокусправа № 206/830/18
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.
судді: Суховаров А.В. Ясенова Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року (суддя Маштак К.С., повний текст рішення складений 16.03.2018) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_2
про скасування постанови,-
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_2 ЕАА № 284980 від 04.02.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що інспектором роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_2 04 лютого 2018 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 284980, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. у зв'язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, повертаючи праворуч з вул. ОСОБА_3 на вул. Любарського, не ввімкнув покажчик повороту, чим порушив п. 9.2б ПДР України.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ПДР України не порушував, оскільки перехрестя вулиць ОСОБА_3 та Любарського мають «Т» образний вигляд, рухаючись знизу до перехрестя по вул. М.Малиновського встановлено знак 5.56 «Схема об'їзду», в зв'язку з ремонтними роботами на ділянці вул. Любарського. Рух наліво було заборонено знаками 3.2 «Рух заборонено» та 1.25 «Дорожні роботи». Таким чином, єдиним напрямком руху був напрямок руху на даній ділянці дороги направо, а тому з метою не вводити в оману інших учасників дорожнього руху, позивач не увімкнув показник правового повороту, як того вимагає п. 9.4 ПДР України.
Крім того позивач зазначає, що у задоволенні клопотання про ознайомлення з фото- чи відеофіксацією правопорушення відповідач відмовив, клопотання про надання права на правову допомогу не розглядалося, а також не враховано матеріальний стан, оскільки на вихованні є чотири неповнолітні дитини.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п. 9.4 ПДР України подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з оскаржуваної постанови та відповідно до пояснень сторін, ОСОБА_1, рухаючись по вул. М.Малиновського та здійснюючи поворот на вул. Любарського, не ввімкнув показник повороту.
Позивач зазначив, що рух наліво було заборонено знаками 3.2 «Рух заборонено» та 1.25 «Дорожні роботи». Вказані обставини також підтвердив у суді першої інстанції свідок ОСОБА_4, показавши, що поворот наліво був фізично перекритий, інших шляхів/поворотів не було.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що свідчить про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення ЕАА № 284980 від 04.02.2018.
Доводи апелянта, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується показаннями інспекторів патрульної поліції, які безпосередньо бачили його вчинення та відповідно відреагували, колегія суддів знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Рапорт відповідача, що міститься в матеріалах справи, лише дублює інформацію, яка міститься в оскаржуваній постанові. Такий рапорт не може вважатися доказом у розумінні статті 251 КУпАП.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 316, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2018 року в адміністративній справі № 206/830/18 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 14 червня 2018 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова