ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2018 року № 826/17985/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м.Києві
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просить:
1. Визнати неправомірними дії Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах за період з 23.06.2017 р. по 30.06.2017 року.
2. Зобов'язати Лівобережну міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину допомоги по вагітності та пологам згідно листка непрацездатності серія АД №049028 за період з 01.07.2017 р. по 26.10.2017 р. включно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.01.2018 р. відкрито спрощене провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.06.2018 р. замінено неналежного відповідача Лівобережну міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м.Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу неправомірно зменшено виплату тривалості розміру допомоги по вагітності та пологах у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки з припиненням державної реєстрації фізичної особи-підприємця припиняється право здійснення підприємницької діяльності, а відповідно й отримання доходу від підприємницької діяльності та нарахування єдиного соціального внеску, а, відтак, оскільки відсутній факт його втрати, відповідно такі особи мають право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів фонду лише за період від початку страхового випадку до дня припинення підприємницької діяльності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно із даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 17.10.2014 р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець Дарницькою районною у м.Києві державною адміністрацією.
Протягом здійснення підприємницької діяльності вона сплачувала всі необхідні податки та збори, у тому числі єдиний внесок.
Позивач перебувала на обліку як страхувальник - платник страхових внесків у робочому органі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності - Лівобережній міськрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
23.06.2017 р. позивачу було видано листок непрацездатності по вагітності та пологах. У зв'язку із вагітністю та неможливістю здійснювати підприємницьку діяльність позивач подала державному реєстратору відповідну реєстраційну картку про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, внаслідок чого 30.06.2017 р. внесено запис про припинення її підприємницької діяльності.
05.07.2017 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та сплати матеріального забезпечення по вагітності та пологах за період з 23.06.2017 р. по 26.10.2017 р. - 126 днів на підставі листка непрацездатності.
Листом від 06.07.2017р. відповідачем надано відповідь про необхідність подання докових документів. Разом із заявою від 11.07.2017 р. позивачем було подано витребувані документи.
Листом від 19.07.2017 р. позивача було повідомлено про те, що допомога нарахована лише за період з 23.06.2017 р. по 30.06.2017 р. включно у розмірі 840,96 грн. в зв'язку із припиненням підприємницької діяльності.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача, звернулась до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.1999р. (далі - Закон №1105).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону №1105 застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 12 Закону №1105 за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомога по вагітності та пологах;
3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
4) оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону №1105 особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.
Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Відповідно до ст.21 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
При цьому, у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації) виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника (абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону).
Умови надання Фондом матеріального забезпечення застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що має найманих працівників, та відсутності правонаступника за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації) врегульовані відповідним Порядком, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.04.2012 року № 16, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2012 року за № 923/21235 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку призначення та виплата застрахованим особам матеріального забезпечення здійснюються районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду за місцем обліку ліквідованого підприємства, установи, організації чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що має найманих працівників, як страхувальника на підставі наказу керівника робочого органу Фонду.
Відповідно до 3.1. Порядку підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Аналогічні положення закріплені в ч.1 статті 31 вказаного Закону №1105.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону №1105допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 80) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Відповідно до Листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21.12.2016 р. N 5.2-32-2287 фізичні особи - підприємці платники єдиного внеску зобов'язані на загальних підставах сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки, із суми якого, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 675 «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. N 85, здійснюється розподіл на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а отже мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону N 1105 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за умови сплати єдиного внеску.
Так, фізичним особам - підприємцям за рахунок коштів Фонду допомога по вагітності та пологах надається у розмірі, визначеному в статті 26 Закону N 1105, а саме у розмірі 100 відсотків середнього доходу, обчисленого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів, розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Враховуючи вищезазначене, допомога по вагітності та пологах надається фізичній особі - підприємцю за страховим випадком «вагітність та пологи» за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за умови настання зазначеного страхового випадку під час перебування фізичної особи в статусі підприємця та сплати єдиного соціального внеску в розмірі та строки, визначені Законом N 2464, а також подачі заяви-розрахунку до робочого органу Фонду. У такому випадку допомога по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів за період, зазначений у листку непрацездатності.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивач сплатила страхові внески зі свого доходу і у неї настав страховий випадок (вагітність та пологи) 23.06.2017 р., суд приходить до висновку про наявність у неї права на отримання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами з усіх видів заробітної плати (доходу), з яких сплачено внески до Фонду.
При цьому суд зауважує, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено зменшення виплати тривалості розміру допомоги по вагітності та пологах, а також враховуючи те, що листок непрацездатності позивачки був виданий на 126 календарних днів, а тому й розмір допомоги по вагітності та пологах має бути виплачений відповідно до вимог ст. 25 Закону на повну кількість днів, незалежно від дати припинення підприємницької діяльності.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 року по справі К/9991/68254/12, від 10.07.2017 р. по справі К/800/23172/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, наявних в ній доказів, зважаючи на норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, тоді як відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність його дій, у зв'язку із чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м.Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах за період з 23.06.2017 р. по 30.06.2017 року.
3. Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м.Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину допомоги по вагітності та пологам згідно листка непрацездатності серія АД №049028 за період з 01.07.2017 р. по 26.10.2017 р. включно.
4. Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м.Києві.
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко