вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"13" червня 2018 р. м. Київ Справа№ 911/1302/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Гончарова С.А.
при секретарі судового засідання Григораш Н.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.06.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2018
у справі №911/1302/15 (суддя Саванчук С.О.)
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. у межах виконавчого провадження № 49641469 з виконання рішення у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Актив-Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО"
про стягнення заборгованості
В судовому засіданні 13.06.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі №911/1302/15 задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. у межах виконавчого провадження № 49641469.
Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича по виконанню рішення Господарського суду Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" 187177417,50 грн.
Зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича здійснити примусове виконання рішення Господарського суду Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" 187177417,50 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК".
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, не відповідністю висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду у повному обсязі й прийняття нового рішення.
Апелянт зазначає, що державним виконавцем відділу вживаються заходи примусового характеру, спрямовані на виконання рішення суду у даній справі, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Апелянт вказує, що не відповідають дійсності доводи, що в період з жовтня 2017 по березень 2018 державним виконавцем не було вчинено жодних дій, оскільки у відповідно до вимог ч. 48 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем періодично, а саме 22.12.2017, 15.03.2018, 26.03.2018 направлено запити до ДФС України щодо виявлення нових рахунків, що належать боржнику.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вказує, що бездіяльність державного виконавця з жовтня 2017 підтверджується матеріалами справи, що знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 19.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі №911/1302/15 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.
07.05.2018 до Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, до якого долучено оригінал платіжного доручення на підтвердження оплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №911/1302/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2018, призначено розгляд справи на 13.06.2018, встановлено позивачу та відповідачу строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Представники учасників апеляційного провадження в судове засідання апеляційної інстанції 13.06.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників апелянта, позивача та відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі № 911/1302/15 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО" про стягнення заборгованості, задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПЕНЕРГО" на користь Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК" 159746415,54 грн. основного боргу за кредитом, 10333934,55 грн. процентів за користування кредитом та 80938,53 грн. комісії за супровід кредитної справи.
18.09.2015 на виконання рішення у даній справі Господарським судом Київської області видано наказ.
11.12.2015 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. відкрито виконавче провадження.
02.03.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області (вх. №61/18) надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. у межах виконавчого провадження № 49641469.
Вказана скарга обґрунтована тим, що 11.12.2015 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. відкрито виконавче провадження, проте, згідно з витягом Відомостей про виконавче провадження № 49641469 від 23.02.2018 державним виконавцем з моменту відкриття провадження ухвалено лише 10 постанов, остання з яких датована 20.03.2017, тобто, близько року, з початку 2017 року до початку 2018 року, державним виконавцем не здійснено жодної дії, направленої на виконання рішення суду.
Задовольняючи скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. у межах виконавчого провадження № 49641469, місцевий господарський суд дійшов висновку, що державним виконавцем не були виконані усі належні вимоги, передбачені законом щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 18.09.2015 у справі №911/1302/15.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.
Відповідно пункту 5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, скаржник зазначає, що в період з 2015 року до 20.03.2017 державний виконавець ухвалив всього 10 постанов, а в період з початку 2017 року до початку 2018 року державним виконавцем не проводилось ніякої роботи для виконання обов'язків у даному провадженні.
Відповідно до частин 2 - 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Як вірно встановлено судом, останні виконавчі дії у виконавчому провадженні № 49641469 відбулись у жовтні 2017 року, згідно з матеріалами виконавчого провадження щодо надсилання запитів, докази вчинення будь-яких виконавчих дій після цього, з листопада 2017 року по березень 2018 року, тобто, протягом 5 місяців, суду не надано.
Доводи апелянта про направлення запитів від 22.12.2017, 15.03.2018, 26.03.2018 до ДФС України щодо виявлення нових рахунків, що належать боржнику є безпідставними, оскільки ні матеріали справи, ні матеріали виконавчого провадження не містять, а скаржником не надано до суду будь - яких належних та допустимих доказів в підтвердження направлення зазначених запитів.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, апелянтом (Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) не доведено вчинення будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні №49641469 з листопада 2017 року по березень 2018 року.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття оскаржуваної ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "АКТИВ-БАНК" на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. у межах виконавчого провадження №49641469 з виконання рішення у даній справі.
Колегія суддів погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Актив-Банк", викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх обґрунтованими, та не вбачає правових підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі №911/1302/15 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2018 у справі №911/1302/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1302/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.
Повний текст постанови складено 14.06.2018.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
С.А. Гончаров