Справа № 183/3087/18
№ 1-кп/183/857/18
іменем України
14 червня 2018 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42018040010000184 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівка Веселівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця за контрактом, який проходить військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 на посаді кулеметника взводу снайперів у військовому званні «солдат», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
28 травня 2016 року наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 за № 147 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 . 12 червня 2016 року наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 за №161 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду - стрільця взводу снайперів - кулеметника взводу снайперів військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 . Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі - Статут), бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 року №113-VIII, який набув чинності 20.01.2015 року, в Україні діє особливий період.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини» від 12.02.2015 року №194-VIII, який набув чинності 05.03.2015 року, до статті 407 КК України було внесено зміни, які посилюють відповідальність за вчинення вказаного військового злочину в умовах особливого періоду.
30 червня 2016 року солдат ОСОБА_3 , діючи всупереч наведених вище вимог Статуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно, без поважних причин, в умовах особливого періоду, залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 , чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
21 травня 2018 року солдата ОСОБА_3 було затримано та доставлено до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, внаслідок чого злочин було припинено.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, обставини справи не оспорює. Показав, що в червні 2016 року йому зателефонували сусіди за місцем його проживання в с. Новоолександрівка Веселівського району Запорізької області, та повідомили, що тяжко захворіла його мати 1938 року народження. Через це в кінці червня 2016 року він самовільно залишив військову частину та поїхав до своєї матері, де займався її лікуванням від запалення легень. Доглядати за матір'ю крім нього більше нікому, вона фактично не бачить. Весь час перебував біля матері та займався домогосподарством. 21.05.2018 року його затримали за місцем проживання. Під час служби приймав участь в бойових діях на території Донецької області протягом 45 діб, але посвідчення учасника бойових дій не отримав. У скоєному щиро кається, шкодує з приводу свого вчинку.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували. Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину встановленою та доведеною, його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, однак раніше не судимий, на обліку у лікарів не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні матір ОСОБА_6 похилого віку 1938 року народження. Суд визнає пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Тому, покарання у виді позбавлення волі обвинуваченого на певний строк у розмірі мінімальної санкції ч. 4 ст. 407 КК України буде достатнім для його виправлення, оскільки підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не знаходить. Однак, враховуючи наявність пом'якшуючої покарання обставини, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, а також усі обставини у справі, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства у виді позбавленні волі, і згідно зі ст. 75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання, на думку суду, відповідає обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, і буде достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку видати обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1