вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"11" червня 2018 р. Справа№ 910/22889/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання Шмиговська А.М.
представники сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та Приватного підприємства «Богдан»
на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 р.
у справі №910/22889/17 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Приватного підприємства «Богдан»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення коштів
Приватне підприємство «Богдан» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/630888 від 03.04.2017 р. у розмірі 100000,00 грн. та 15000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за полісом № АК/6308885 щодо виплати страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце - 15.04.2017 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази (платіжні доручення, квитанції), що підтверджують понесені позивачем витрати з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «MАN ТGХ 18.440», державний номер НОМЕР_1, як підставу для звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 р. скасувати, позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не надано оцінку тим доказам, які були надані позивачем, а саме не зазначено мотиви, з яких суд не прийняв до уваги калькуляцію вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 р. змінити та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПП «Богдан» до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині відхилення доводів відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для зміни рішення. Просив при розгляді його апеляційної скарги прийняти до уваги шляховий лист вантажного автомобіля №318595, як доказ того, що автомобіль «MАN ТGА 03», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, закріплений за водієм ОСОБА_3 у межах трудових відносин з ПП «Богдан» використовувався як службовий автомобіль.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив відмовити в її задоволенні. Представником позивача було долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу.
Представник позивача в судове засідання 11.06.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте в судовому засіданні 04.06.2018 р. представник позивача був присутнім та повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.
Судова кореспонденція направлялась на адресу сторін, яка зазначена у всіх документах, поданих ними протягом розгляду справи у суді, а також в апеляційній скарзі.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника позивача, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
03.04.2017 р. між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6308885, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобіль «MАN ТGА 03», державний номер НОМЕР_2.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2017 р. у справі № 404/2465/17 ОСОБА_4, водія транспортного засобу «MАN ТGА 03», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобу «MАN ТGА 03», державний номер НОМЕР_2 його власником є ОСОБА_2 та згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «MАN ТGХ 18.440», державний номер НОМЕР_1 його власником є ПП «Богдан».
Як зазначав позивач, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «MАN ТGА 03», державний номер НОМЕР_2 перебував у трудових відносинах з ПП «Богдан» з 23.03.2017 р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ремонтної калькуляції № 2126М від 25.05.2017 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «MАN ТGХ 18.440», державний номер НОМЕР_1 складає 260878,14 грн.
Листом від 07.08.2017 р. № 3042/18 відповідач надав відповідь на заяву позивача від 23.06.2017 р. щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «MАN ТGХ 18.440», державний номер НОМЕР_1, що належить ПП «Богдан», зазначивши, що пошкоджений транспортний засіб належить позивачу, а водій ОСОБА_4 - перебуває в трудових відносинах з ПП «Богдан», який прийнятий на посаду водія автотранспортних засіб ПП «Богдан» з 23.03.2017 р. Тож працівником ОСОБА_4 було завдано шкоду роботодавцю - ПП «Богдан» внаслідок виконання трудових обов'язків, у зв'язку з чим відповідач повідомив, що він не має юридичних підстав для визнання зазначеної події страховим випадком і виплати страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 100000,00 грн., за шкоду завдану майну.
Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами ЦК України, зокрема, главою 67 ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
За змістом статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями ст. 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Саме вказану норму закону суд мав би застосувати до спірних правовідносин при винесенні оскаржуваного рішення.
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, яка була заподіяна у результаті ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.03.2018 р. по справі №910/426/17 та від 02.04.2018 р. по справі №910/32720/15.
За вказаним договором страхування № АК/630888 ліміт на пошкодження майна складає 100000,00 грн., франшиза - нуль.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на наведені обставини та положення закону, ПрАТ «УПСК» повинно було б виплатити ПП «Богдан» за договором страхування № АК/630888 від 03.04.2017 р. суму страхового відшкодування.
Проте, позивачем належним чином не обґрунтовано ціну позову.
Дійсно, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну складає 100000,00 грн., попри те, страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з урахуванням: оціненої шкоди (п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») фізичного зносу (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), утримання податку на додану вартість (п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно формули 23 визначеної у розділі VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість ремонтно-відновлювальних робіт складається з вартості трьох складових: роботи, матеріали, складники, які підлягають заміні під час ремонту (деталі).
Відповідно до ремонтної калькуляції вартість ремонту автомобіля «MАN ТGХ 18.440», державний номер НОМЕР_1 складає: роботи - 13261,68 грн.; матеріали - 3443,33 грн.; запчастини - 244169,53 грн.
Коефіцієнт фізичного зносу замінних складових розрахований оцінювачем Матійко М.А. та складає - 0,7 (а.с. 23).
Відповідно до формули (23) зазначеної у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., визначення вартості матеріального збитку визначається за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс х (1-Е3)
де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту;
Е3 - коефіцієнт фізичного зносу.
13261,68 грн. (роботи) + 3443,33 грн. (матеріали) + 244169,53 (запчастини) * (1-0,7) (коефіцієнт фізичного зносу) = 89955,87 грн. з ПДВ.
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
З огляду на те, що отримувачем страхового відшкодування відповідно до заяви про страхове відшкодування є ПП «Богдан», оцінена шкода, зменшується на суму податку на додану вартість та складає 74963,26 грн. (89955,87 без ПДВ).
Посилання відповідача на те, що ПП «Богдан» завдана матеріальна шкода працівником, яку підприємство зобов'язано самостійно відшкодувати, колегія суддів оцінює критично, оскільки зі змісту полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не вбачається будь-яких умов або застережень щодо обов'язку здійснення страховиком виплати страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Щодо долученого відповідачем до матеріалів справи шляхового листа вантажного автомобіля №318595, то колегією суддів при розгляді даної справи було прийнято до уваги вказаний доказ, поданий відповідачем в якості підтвердження того, що автомобіль «MАN ТGА 03», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, закріплений за водієм ОСОБА_3 у межах трудових відносин з ПП «Богдан» використовувався як службовий автомобіль. Слід зазначити, що даний факт не потребує додаткового доведення, оскільки не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для зміни рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Крім того, у зв'язку з розглядом даної справи в суді, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та долучено до матеріалів справи відомості про здійснені витрати, необхідні для надання правової допомоги відповідно до умов договору, та копії документів, що підтверджують здійснення витрат.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 4, ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Адвокатським бюро «Кузьмін та партнери» підтверджуються договором про надання правової допомоги №23/08-17 від 23.08.2017 р.
На виконання умов згаданого договору позивачем було сплачено гонорар адвоката за правову допомогу в даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому було сплачено кошти, наявні докази надання адвокатом правової допомоги у даній справі та фактичного перерахування коштів на підставі договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу, проте з урахуванням часткового задоволення позовних вимог вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 11244,49 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Богдан» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 р. у справі №910/22889/17 скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного підприємства «Богдан» (28500, Кіровоградська область, Долинський район, місто Долинська, вул. Нова, 70, кв. 17, код ЄДРПОУ 32722253) суму страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/630888 від 03.04.2017 р. у розмірі 74963 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 26 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного підприємства «Богдан» (28500, Кіровоградська область, Долинський район, місто Долинська, вул. Нова, 70, кв. 17, код ЄДРПОУ 32722253) 1199 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн. 41 коп. судового збору за подання позовної заяви, 1799 (одну тисячу сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 11 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 11244 (одинадцять тисяч двісті сорок чотири) 49 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
Справу №910/22889/17 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст постанови суду складено 14.06.2018 р.