вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" червня 2018 р. Справа№ 910/19842/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Позюбан А.С.
за участю представників
від позивача: Гейвич М.М., договір № 02/05/18 від 02.05.2018р.
від відповідача: 1)Пензов С.В., дов. б/н выд 02.02.2018р.
2) не зєявились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.03.2018 р.
у справі № 910/19842/17 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове
господарство"
до 1.Закарпатської митниці ДФС
2.Державної казначейської служби України
про стягнення 197 111,30 грн.
Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1)Закарпатської митниці ДФС та 2) Державної казначейської служби України про стягнення 197 111,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії відповідача -1 затриманню вантажу на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 197 111,30 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018р. позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" шкоду в сумі 197 111 грн. 30 коп., заподіяну внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС , а також 15 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішення, Закарпатська митниця ДФС звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018р. у справі № 910/19842/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2018р. апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя) судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19842/17.
Також представником Закарпатської митниці ДФС заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.
Відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 197 ГПК України, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання.
Згідно з ч. 8 ст. 197 ГПК України, копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2018р. клопотання представника Закарпатської митниці ДФС про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Судове засідання в режимі відеоконференції призначено на 05.06.2018 р.
08.05.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача-1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018р. у справі № 910/19842/17 - без змін.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.
У судове засідання 05.06.2018 р. представники відповідача-2 не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправленнь.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та віыдповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
28.12.2012р. між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) було укладено договір №2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015р.) якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних на піввагонах.
У п.9.1 вказаного правочину (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015р.) наведено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.
Між ДП "Бродівське лісове господарство" в особі директора Ониськіва О.Я. (Продавець), з однієї сторони та фірмою "Пізец ГмбХ" в особі директора Франца Пізеца (Покупець) укладено контракт №7-2016 BR від 10.05.2016 року, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купляє лісоматеріали необроблені, а саме - дрова паливні.
Згідно контракту ціна на товар встановлена в Євро. Відповідно до п. 5.1 Контракту оплата товару здійснюється шляхом банківському переказу грошових коштів на валютний рахунок продавця на момент відвантаження товару. На виконання вимог Контракту фірмою "Пізец ГмбХ" перераховано ДП "Бродівське лісове господарство" 17.05.2016 року грошові кошти в сумі 7 150.00 Євро.
На виконання вимог вищезгаданого контракту було здійснено завантаження лісопродукції 19 травня 2016 року вагоном №32261372 та здійснено замитнення згідно ВМД №209050000/2016/001548, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відповідності до договору №2230/1234-2012р. від 28.12.2012р.
За поясненнями позивача, Закарпатської митниці ДФС, вагони, які відправлялись на адресу фірм-нерезидентів, не пройшли митного огляду та були затримані на станції Батьово.
Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Як було встановлено вище, на виконання вимог контракту №7-2016 BR від 10.05.2016 року позивачем здійснено завантаження лісопродукції 19.05.2016р. до вагону № 32261372. Означений вагон було замитнено, про що складено вантажну митну декларацію №209050000/2016/001548. Організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відповідності до договору №2230/1234-2012р. від 28.12.2012р. Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача 1 не заперечені, вагон № 32261372 не пройшов митного огляду та був затриманий Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/2237/16 за позовом Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності.
Постановою від 02.11.2016р. Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/2237/16, яка була залишена без змін ухвалою від 16.02.2017р. Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 11.04.2017р. Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" було задоволено: визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів: Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" № 96399787, № 96395264, № 96392964, №96398672; Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" №67610808; Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" №65235830, № 32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, №96396643; Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" №91503227, № 91503839, № 91502765; Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; Державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542; Державного підприємства "Cколівське лісове господарство" № 63359328; зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України наступних залізничних вагонів Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, №91503730; Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, №96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; Державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542; Державного підприємства "Cколівське лісове господарство" № 63359328; розподілено судові витрати.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У судовому рішенні від 02.11.2016р. Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/2237/16, останнім встановлено, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі, Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 32261372, через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 Митного кодексу України.
Отже, в межах провадження по справі №813/2237/16 судом адміністративної юрисдикції було встановлено обставини неправомірної поведінки (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС, які у відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторному доведенню не потребують.
Заперечення відповідача - 1 проти задоволення позову щодо обставин неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС, з посиланням на приписи Митного кодексу України судом до уваги не приймаються, як необгрунтовані та безпідставні. Вказані заперечення були предметом розгляду у межах справи №813/2237/16 та не спростовують фактів, встановлених судом адміністративної юрисдикції.
Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", яке у відповідності до договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012р. є виконавцем послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах, за затримання вагону №32261372 було нараховано за надані послуги, а саме, зберігання вантажу, подання та забирання вагонів, зважування вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи, суму в розмірі 197 111,30 грн.
Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" було оплачено послуги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в сумі 197 111,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1326 від 24.05.2017р.
Заперечення відповідача -1 стосовно того, що означені оплати могло бути здійснено не у зв'язку із затриманням Закарпатською митницею ДФС вагону 32261372, суд до уваги не приймає, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Зокрема, у листі №ЦТЛ-19/812 від 13.04.2017р. філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" останнім підтверджено, що у зв'язку з затримкою вагону №32261372 на станції Батьово з причини "поглибленого митного контролю" Львівською залізницею було нараховано останньому 197 111,30 грн. додаткових зборів. Зазначене підтверджується і наданим позивачем розрахунком за затримку вагону № 32261372 з 20.05.2016р. 21год. 00хв. по 19.06.2016р. та з 19.06.2016р. 21год. 00хв. та з 19.06.2016р. 21год. 00хв. по 24.10.2016р. 14год. 00хв.
Матеріалами справи також підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" збитками, оскільки фактично витрати за користування вагоном, зберігання вантажу, подання та забирання вагонів, зважування вантажу, було понесено саме внаслідок затримки вагонів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.
Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України шкоди в розмірі 197 111,30 грн. заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС.
Також позивачем заявлено до стягнення 15 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи міститься укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери" копія договору про надання правової допомоги № 18/09/17 від 21.09.2017 р., копія ордеру серія ЛВ № 099152 про надання правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 18/09/17 від 21.09.2017 р. адвокатом Гейвич М.М., а також копія платіжного доручення № 2865 від 02.11.2017 року, згідно якого позивачем було оплачено гонорар адвокатському об'єднанню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15 000,00 грн.
Також позивачем надано до відзиву на апеляційну скаргу копію договору про надання правової допомоги № 02/05/18 від 02.05.2018 р., копія ордеру серія ЛВ № 099161 про надання правової допомоги позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 02/05/18 від 02.05.2018 р. адвокатом Гейвич М.М., а також копія платіжного доручення № 1162 від 03.05.2018 року, згідно якого позивачем було оплачено гонорар адвокатському об'єднанню за представництво в апеляційній інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018р. у справі № 910/19842/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018р. у справі № 910/19842/17 - без змін.
2. Стягнути з рахунків Державного бюджету України (Державна казначейська служба України 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, будинок 6, ЄДРПОУ 37567646) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вул.Низька, будинок 15, ЄДРПОУ 00992444) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу за представництво в апеляційній інстанції.
3. Матеріали справи № 910/19842/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова