33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"11" червня 2018 р. Справа № 918/281/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Державного підприємства "Національні інформаційні системи"
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро"
про стягнення заборгованості в сумі 11 411, 15 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство "Національні інформаційні системи" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" в якому просить, посилаючись на порушення умов Договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації від 27.07.2016 р., стягнути 11 294,15 грн. заборгованість із врахуванням інфляційних за період прострочення з грудня 2017 р. по березень 2018 р. та 117,00 грн. 3 % річних за період з 21.12.2017 р. по 02.05.2018 р.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що на підставі вищевказаного Договору надав Відповідачу послуги з технічної підтримки роботи з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (та його оновлення) відповідно до рахунків та актів виконаних робіт на загальну суму 10 800, 00 грн., вартість яких останнім не була сплачена.
Ухвалою суду від 04.05.2018 року відкрито провадження у справі № 918/281/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 22.05.18 р.
Ухвалою суду розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача на 11.06.18р.
До суду 11.06.18р. від Позивача надійшло клопотання про уточнення розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із арифметичною помилкою, відтак Позивач просить стягнути з Відповідача 10 800, 00 грн. основного боргу, 117,00 грн. 3 % річних за період з 21.12.2017 р. по 02.05.2018 р. та 471, 78 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.18р. по 31.05.18р. Розрахунок судом прийнятий до розгляду на підставі статті 169 ГПК України, якою встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ч.2 ст.46 ГПК України Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а відтак дана заява приймається судом до розгляду.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.
Така ж позиція відображена в п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що клопотання про уточнення позовних вимог слід розглядати як заяву про зменшення позовних вимог, а відтак подане клопотання приймається судом до розгляду.
У судове засідання 11.06.18р. не з'явився представник відповідача, відзиву на позов не надав. До господарського суду повернулись процесуальні документи суду із відміткою поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 04.05.2018р. та 22.05.18р. були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 35705, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Грушевського, буд. 14.
Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
З поштових повідомлень, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, судом вбачається, що останні було повернуто поштою суду у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.
З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити.
Розглянувши документи і матеріали, які подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому господарський суд керувався наступним.
26 липня 2016 року ОСОБА_1 підприємством "Здолбунівське реєстраційне бюро" відповідно до ст. 634 ЦК України на адресу Рівненської філії ДП "Національні інформаційні системи" було подана Заява про приєднання до Договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації, яка підписана керівником КП "Здолбунівське реєстраційне бюро".
27 липня 2016 року між Державним підприємством "Національні інформаційні системи" (Позивач, Підприємство) та ОСОБА_1 підприємством "Здолбунівське реєстраційне бюро" (Відповідач, Користувач) було укладено Договір про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації (Договір) відповідно до ст. 634 ЦК України шляхом подання Заяви про приєднання до Договору, розміщеного на офіційному веб-сайті Підприємства за адресою www.nais.gov.ua.
Відповідно до п.1.1 Договору, Підприємство зобов'язується здійснити організаційні заходи щодо надання співробітникам Користувача, які відповідно до законодавства мають право доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - Система), логіну та паролю (далі-ідентифікатори) доступу до Системи, у кількості, що відповідає кількості співробітників Користувача, зазначених у письмовому замовленні, що подається Користувачем за формою, встановленою у Додатку 2 до цього Договору, з метою здійснення ними повноважень, передбачених чинним законодавством України.
Оплата послуг Підприємства із надання Користувачу послуг з технічної підтримки роботи з Системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників Користувача, плата за яке зараховується на рахунок Підприємства, здійснюється Користувачем на підставі рахунку, протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Підприємства (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору Користувач зобов'язується підписувати та направляти на адресу Підприємства один примірник Акту наданих послуг Підприємства протягом трьох днів з дня його отримання.
Умовами п. 3.7. Розділу 3 Договору передбачено, що у випадку не направлення на адресу Підприємства акту наданих послуг у передбачений п. 3.6 договору строк чи ненадходження до Підприємства підписаного акту наданих послуг чи обгрунтування підстав неможливості його підписання, такий акт вважається таким, що підписаний Користувачем, а послуги такими, що ним прийняті.
Як вбачається із матеріалів справи, про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчать акти про надання послуг №Б000081298 від 31.10.17р. на суму 5 400, 00 грн., №Б000085298 від 30.11.17р. на суму 5 400, 00 грн., яким Підприємство надало послуги з технічної підтримки роботи з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (та його оновлення) (далі-Державний реєстр прав) ідентифікованих співробітників Відповідача.
Вказані акти Позивачем були направлені на адресу Відповідача, що підтверджується списком згрупованих простих відправлень, долучених до матеріалів справи, однак Відповідачем вказані акти повернуті не були, а відтак на підставі п. 3.7 Договору вважаються отриманими Користувачем.
Крім того Позивачем 29 січня 2018 року на адресу Відповідача була направлена претензія № 48/32.2-29/2 з вимогою погасити заборгованість в сумі 10 800, 00 грн. Проте, як погашення заборгованості за отримані послуги, так і відповіді на претензію до Позивача не надійшло.
Враховуючи п. 3.7. Розділу 3 Договору, суд приймає акти про надання послуг №Б000081298 від 31.10.17р. на суму 5 400, 00 грн., №Б000085298 від 30.11.17р. на суму 5 400, 00 грн. як належний доказ надання послуг Позивачем.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищевикладене та на підставі зібраних доказів у справі, суд вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 10 800, 00 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.
Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 117, 00 грн. за період з 21.12.2017р. по 02.05.2018р. та 471, 78 грн. інфляційних втрат за період з січня 2018 року по травень 2018 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Перевіривши поданий Позивачем уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок здійснено арифметично вірно, відповідно до чинного законодавства, відтак враховуючи прострочення Відповідачем термінів сплати боргу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 117, 00 грн. за період з 21.12.2017р. по 02.05.2018р. та інфляційних втрат в розмірі 471, 78 грн. за період з січня 2018 року по травень 2018 року.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 10 800, 00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 117, 00 грн. за період з 21.12.2017р. по 02.05.2018р. та інфляційних втрат в розмірі 471, 78 грн. за період з січня 2018 року по травень 2018 року
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" (35705, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Грушевського, буд. 14, код ЄДРПОУ 40353446) на користь Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, код ЄДРПОУ 39787008) основної заборгованості в сумі 10 800, 00 грн., 3% річних в розмірі 117, 00 грн., 471, 78 грн. інфляційних втрат та 1 762, 00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2018 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.