Номер провадження: 22-ц/785/313/18
Номер справи місцевого суду: 494/164/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Журавльов О. Г.
12.06.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,
за участю секретаря Бєляєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва частково недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року (суддя Дєтков О.Я.),
встановила:
У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, уточнивши який, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом в 1/6 його частині, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видане ОСОБА_3 щодо успадкування ним грошових коштів, оскільки це майно не охоплюється заповітом.
Позов обґрунтовано тим, що після смерті 08 листопада 1987 року її матері ОСОБА_4 позивач в рівних долях з братом ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_5 успадкували за законом по 1/3 частки спадкового будинку, розташованого по вул. Комсомольська, 8 м. Березівка Березівський району Одеська області.
Частка батька дорівнювала 2/3, а її та ОСОБА_3 - по 1/6 кожному.
Після смерті 28 листопада 2004 року її батька ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 2/3 частини зазначеного будинку, яка була успадкована сторонами по 1/2 частини.
Проте, порушивши її право на успадкування вказаного майна, відповідач отримав свідоцтво про право на вказану спадщину.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не зверталась до нотаріальної контори, не оскаржила заповіт, складений померлим ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3
Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
У відзиву ОСОБА_3 на апеляційну скаргу зазначає, що ОСОБА_2 не надано доказів факту вступу в управління спадковим майном.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Справа розглянута апеляційним судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 28 листопада 2004 року після смерті батька сторін ОСОБА_3 звернувся протягом встановленого законом строку до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом і за законом та й отримав свідоцтва про право на спадщину, як за законом, так і за заповітом. (а.с.31, 32, 64-66)
Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Воля спадкоємця ОСОБА_3 знайшла своє вираження в поданій ним до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом й за заповітом.
ОСОБА_2 до нотаріальної контори не зверталась, наявністю чи відсутністю заповіту на спадкове майно не цікавилась.
Як на підставу задоволення скарги, апелянт посилається на те, що вона проживала в спірному будинку, тому прийняла спадщину, зареєструвала в будинку свою дитину в 2015 році.
Проте, зазначені доводи скарги є безпідставними, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують. ОСОБА_2 не зверталась до нотаріальної контори, не оскаржила заповіт, складений на користь ОСОБА_3
Доказів, які б спростовували встановлені обставини, апелянтом до суду апеляційної інстанції не надані.
Посилання ОСОБА_2 про необхідність витребувати від Одеського державного нотаріального архіву копій спадкових справ щодо майна ОСОБА_4, померлої 08.11.1987 року та ОСОБА_5, померлого 28.11.2004 року, ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 04.04.2017 року вказане клопотання ОСОБА_2 було задоволено. (а.с.46-47)
До суду надійшла копія спадкової справи, в якій міститься заповіт від 13.04.1993 року, яким спірний будинок ОСОБА_5 заповідав ОСОБА_3 (а.с.66)
Зі спадкової справи вбачається, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності за законом від 06 серпня 1988 року. (а.с.69)
Згідно витягу з реєстру права власності, спірний будинок належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Заповіт оскарженим не був.
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст Постанови складено 13.06.2018 року.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді О.С.Комлева
ОСОБА_6