Номер провадження: 22-ц/785/2695/18
Номер справи місцевого суду: 520/3595/14-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Сєвєрова Є. С.
12.06.2018 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Урум Т.В.,
учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло»
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2014 року у складі судді Васильків О.В.,
01.04.2014 року позивач КП ЕМЗО «Одесміськсвітло» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 10354,80 грн., завданої пошкодженням належного їм майна внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. При цьому позивач посилається на те, що 22.12.2012 року відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем, виїхала на розділювальний газон напроти будинку №27/46 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, де скоїла наїзд на перешкоду - металеву електроопору та знищила її разом з двома світильниками, між опорною кабельною продукцією, електропроводом, лампами, муфтами та іншим майном комунальної власності, чим завдала шкоди, проте добровільно її відшкодувати відмовилася, тому позивач змушений звернутись до суду.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2014 року позовні вимоги Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10354,80 грн., а також судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.06.2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на те, що кореспонденцію не отримувала, про дату і місце проведення судового засідання не була повідомлена, чим порушено її право на участь в судовому засіданні і можливість наведення доводів, позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених витрат, про які зазначено у рішенні.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надали. ОСОБА_2 отримала телефонограму про час та місце розгляду справи, судові повістки направлялися за адресою її реєстрації.
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем Тойота, державний номер НОМЕР_1, порушила вимоги п.п. 10.1, 12.1 «Правил дорожнього руху України», не врахувала дорожню обстановку, не обрала безпечну швидкість перед зміною напрямку руху, внаслідок чого скоїла наїзд на перешкоду - залізобетонну опору, в зв'язку з чим постановою Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2013 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, а сума завданої майнової шкоди склала 10354,80 грн., яку вона повинна відшкодувати на користь позивача.
За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції порушив право відповідачки на справедливий судовий розгляд, не повідомив про час та місце розгляду справи, і в порядку перевірки таких доводів скарги колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.3ч.3ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Вбачається зі справи, що реєстрація місця проживання у ОСОБА_2 на час вирішення справи судом першої інстанції була відсутня (а.с.31), відтак на дотримання вимог процесуального закону - ч.9ст.74 ЦПК України, в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії, суд зобов'язаний був викликати її до судового засідання через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.
Однак в судові засідання ОСОБА_2 викликалася повістками, які направлялися за адресою, наявною в постановах про притягнення останньої до адміністративної відповідальності (а.с.19,20,23), які поверталися до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.37,42,43).
Незважаючи на вимоги процесуального закону та усталену судову практику щодо того, що повернення повістки з позначкою «за закінченням терміну зберігання» не може вважатися належним повідомленням, а сам порядок повідомлення недотриманий через ненадання оголошення у пресі, такі обставин були залишені поза увагою суду першої інстанції як під час розгляду справи, так і під час вирішення питання про перегляд заочного рішення за заявою ОСОБА_2 14.06.2016р. (а.с.85-86), яка посилалася в заяві про перегляд рішення на унеможливлення взяти участь у судовому засідання через несповіщення про час та місце розгляду справи, надати докази на спростування поданого позову щодо розміру визначеної шкоди, подати клопотання про призначення експертизи (а.с.59-60).
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що справу судом першої інстанції було розглянуто без належного повідомлення, слід вважати обґрунтованими, тому виходячи з вимог п.3ч.3ст376 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового по суті справи.
Через відмову у перегляді заочного рішення за такого сповіщення про час та місце розгляду справи, в апеляційному суді на перевірку доводів апеляційної скарги було задоволено клопотання про призначення судової експертизи вартості завданої майнової шкоди, проте справа повернулася до суду без виконання через нездійснення її оплати ОСОБА_2, на яку було покладено витрати з її проведення (а.с.120-124).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тому колегія суддів виходить з доказів, наявних у справі.
Факт дорожньо - транспортної пригоди сторонами не оспрювався, постановою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності підтверджений, тому такі обставини слід вважати встановленими.
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вбачається зі справи, що внаслідок вчиненої відповідачем ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди відновлення зовнішнього освітлення по вул. Люстдорфська дорога, 27/46, було здійснено підрозділом позивача - РСУ КП ЕМЗО «Одесміськсвітло» за рахунок бюджетних коштів Одеської міської ради згідно з затвердженим кошторисом у розмірі 10354,80 грн., що підтверджується дефектним актом на відновлення мереж зовнішнього освітлення внаслідок ДТП по вул. Люстдорфській дорозі, 27/46 (а.с.15), кошторисом з розрахунком договірної ціни відновлення мереж зовнішнього освітлення внаслідок ДТП по вул. Люстдорфській дорозі, 27/46 (а.с.16-14) та довідкою від 28.07.2013 року, вих. №02-454 (а.с.21).
На спростування доводів про пошкодження металевої електроопори ОСОБА_2 надані фотографії, однак останні не можуть бути належними доказами, оскільки не надають можливість об'єктивно встановити час їх виготовлення та тотожність зображеної на них опори із опорою, яка була пошкоджена, та, у будь - якому випадку, не можуть свідчити про розмір завданої шкоди, в той час як предметом оспорення є саме її розмір.
Призначена апеляційним судом експертиза не була виконана через несплату ОСОБА_2 її вартості при належному сповіщенні (а.с.126,127,128,134,135), відтак відповідачка не скористалася правом надати належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів.
Зважаючи на такі встановлені факти та відповідні їм правовідносини, позов підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки завданої майнової шкоди на користь позивача, а також понесених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2014 року скасувати.
Позов Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло» на відшкодування майнової шкоди 10354,80 грн., а також судові витрати в розмірі 243,60 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: