ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
05 червня 2018 року справа №826/7310/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - позивач, Уповноважена особа Волков О.Ю.)
доДержавного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талят Рефатовича (далі по тексту - відповідач, державний виконавець)
треті особи1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - третя особа, Фонд) 2. ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_4.)
про1) визнання протиправними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження ВП №53950522; 2) визнання протиправними дій державного виконавця щодо стягнення з Уповноваженої особи Волкова О.Ю. виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; 3) скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2017 року №53950522
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва вважаючи протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження 17 травня 2017 року №53950522, оскільки державним виконавцем порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", мотивуючи тим, що виконавчий документ, за яким відкрито виконавче провадження містить недоліки в частині зазначення ідентифікаційного коду та місцезнаходження боржника.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7310/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність своїх дій вимогам Закону України "Про виконавче провадження" при відкритті виконавчого провадження.
Треті особи письмового відзиву або пояснень з приводу позовних вимог до суду не надали.
В судовому засіданні 27 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третіх осіб до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Постановою Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талят Рефатовича від 17 травня 2017 року ВП №53950522 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року №826/17396/17 про стягнення з Уповноваженої особи Волкова О.Ю. на користь ОСОБА_4 боргу у сумі 1102,42 грн., а також стягнено з боржника виконавчий збір у розмірі 110,24 грн. та витрати у розмірі 240 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами першою та другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача про примусове виконання рішення за відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві.
У свою чергу, обставини за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу визначені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Суд звертає увагу на те, що виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року №826/17396/17 відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відсутні.
При цьому, положеннями чинного законодавства на державного виконавця не покладено обов'язку щодо перевірки відомостей, зазначених у виконавчому документі при відкритті виконавчого провадження.
Судом встановлено, що боржником в межах даного виконавчого провадження є Уповноважена особа Волков О.Ю., однак у графі "відомості про боржника" зазначено код ЄДРПОУ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформація про що міститься у виконавчому документі та в оскаржуваній постанові.
Як свідчать матеріали виконавчого провадження, у зв'язку із зазначеною обставиною, державний виконавець звертався до суду із заявою про роз'яснення змісту виконавчого листа та про виправлення описки у виконавчому листі.
Ухвалою від 04 вересня 2017 року виправлено описку у виконавчому листі Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року №826/17396/17, шляхом зазначення у графі "відомості про боржника" замість коду ЄДРПОУ 21708016, вірного коду ЄДРПОУ боржника - 38619024.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на невідповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" із зазначених вище обставин, як на підставу для повернення виконавчого документа.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відповідність дій Державного виконавця при відкритті виконавчого провадження ВП №53950522 вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
В частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця щодо стягнення з Уповноваженої особи Волкова О.Ю. виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, суд звертає увагу на те, що положеннями частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов'язок державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.
Таким чином, враховуючи правомірність прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2017 року ВП №53950522, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій та оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Уповноваженої особи Волкова О.Ю. не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкову Олександру Юрійовичу (01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3; ідентифікаційний код 38619024) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Кузьменко