07 червня 2018 року Чернігів Справа № 825/1815/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
за участі секретаря - Демусенко А.С.,
представника позивача - Акуленка В.М.,
представника відповідача - Мірошниченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 19.04.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 пункт 4, відповідно до якого за порушення статті 102 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, не забезпечення належного керування господарством механізованого батальйону та відповідно до статей 68, 71 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командиру механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 оголосити ''догану''.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в описовій частині наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 не містить відомостей щодо встановлення, - в чому саме полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди та її наслідки. В наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 взагалі відсутні кількісні та вартісні показники нестачі майна по службі ракетно-артилерійського озброєння, бронетанкової службі, службі зв'язку, службі пально-мастильних матеріалів, речової службі, яка утворилася 26.12.2016. Крім того, матеріали справи не містять факту умисного порушення ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, жодних негативних наслідків від його дій не настало.
Ухвалою суду від 20.04.2018 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для надання відзиву на позовну заяву в 15-ти денний термін з моменту отримання цієї ухвали. Також сторонам надано строк для надання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що командуванням військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття оскаржуваного наказу командиром військової частини НОМЕР_1 були дотримані вимоги, передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме - службове розслідування, результатом якого стало прийняття оскаржуваного наказу, було проведено у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент проведення службового розслідування, в межах наданих командиру військової частини НОМЕР_1 повноважень, обґрунтовано (тобто з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення), неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності, пропорційно, своєчасно, протягом строку, встановленого нормами законодавства.
Представником позивача ОСОБА_2 було надано суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що станом на день проведення службового розслідування та видання оскаржуваного наказу підполковник ОСОБА_3 з 20.03.2018 був відсутній на службі з поважних причин. У відзиві на адміністративний позов відповідач підтвердив той факт, що дисциплінарне стягнення позивачеві було оголошено фактично за відмову в наданні пояснення щодо порядку прийому-передачі посади командира механізованої роти. Крім того, зазначив, що матеріали справи не містять факту умисного порушення позивачем свої службових обов'язків, жодних негативних наслідків від його дій не настало.
Ухвалою суду від 16.05.2018, без виходу суду до нарадчої кімнати, в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строків звернення до суду - відмовлено, оскільки суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді командира механізованого батальйону у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2017 № 172 проведено службове розслідування з метою з'ясування причин і умов виникнення нестачі військового майна по службі ракетно-артилерійського озброєння, службі пального і мастильних матеріалів, речовій службі, службі зв'язку та бронетанковій службі під час прийому-передачі посади командира 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_4 .
За результатами службового розслідування 13.03.2018, складено акт проведення службового розслідування по факту нестачі військового майна по службі ракетно-артилерійського озброєння, службі пального і мастильних матеріалів, речовій службі, службі зв'язку та бронетанковій службі під час прийому-передачі посади командира 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_4 , яким запропоновано за порушення статті 102 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, не забезпечення належного керування господарством механізованого батальйону та відповідно до статей 68, 71 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командиру механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 оголосити ''догану'' (а.с.30-33).
Під час проведення службового розслідування було встановлено, що під час прийому-передачі посади командиром механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_4 всупереч чинному законодавству посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було порушено порядок прийому-передачі посади командиром підрозділу, визначений Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.
Причиною даного випадку, серед іншого, як було встановлено розслідуванням, стало недбале виконання службових обов'язків командиром механізованого батальйону підполковником ОСОБА_1 , який в порушення статтей 16, 59, 63, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не здійснював контроль за прийняттям посад підлеглим командиром механізованої роти лейтенантом ОСОБА_4 , не керував господарством батальйону.
Крім того, під час проведення службового розслідування у відповідності до вимог Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 безпосереднім виконавцем був складений акт про відмову позивача надати письмові пояснення по суті службового розслідування, який засвідчився підписами двох присутніх осіб (а.с.35).
В подальшому на підставі вказаного акта, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ «Про результати службового розслідування по факту нестачі майна під час прийому-передачі посади командира 1 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 » від 15.03.2018 №267, зокрема пунктом 4, якого за порушення статті 102 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, не забезпечення належного керування господарством механізованого батальйону та відповідно до статей 68, 71 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командиру механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 оголосити ''догану'' (а.с.44-47).
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), оформлення його результатів та прийняття за ним рішення визначено наказом Міністерства оборони України № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» від 21 листопада 2017 року (далі - Порядок).
Пунктом 1 розділу 2 Порядку передбачено, що службове розслідування призначається у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені; якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР.
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Згідно пункту 14 цього Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.
Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.
Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.
Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини.
Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.
Відповідно до пункту 5 розділу 3 Порядку службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу.
Згідно з пунктом 9 розділу 3 Порядку посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, відповідні документи чи матеріали за попередньою згодою керівника відповідно до своїх службових обов'язків.
Пунктом 12 розділу 3 Порядку передбачено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Відповідно до пункту 1 розділу 5 Порядку За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно пунктів 1-3 розділу 6 Порядку командир (начальник), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає акт та матеріали службового розслідування.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
Пунктом “б” статті 68 Дисциплінарного статуту визначено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, як догана.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовці! визначено статтями 83 - 84 Дисциплінарного статуту, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст. 85 вказаного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
З аналізу викладених норм слідує, що накладенню дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, прийняття рішення про необхідність його проведення належить до дискреційних повноважень посадової особи, уповноваженої приймати рішення про притягнення відповідного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 21 Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі визначено, що у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обгрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.
До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.
В наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 відсутні кількісні та вартісні показники нестачі майна по службі ракетно-артилерійського озброєння, бронетанкової службі, службі зв'язку, службі пально-мастильних матеріалів, речової службі, яка утворилася 26.12.2016.
Пунктом 23 Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі визначено, зокрема, що наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 взагалі не доводився під підпис позивачу, оскільки ОСОБА_3 з 12.03.2018 і по теперішній час перебуває на навчанні в Національному університеті Міністерства оборони України у місті Києві, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2018 №546 (а.с.23).
Тобто станом на день проведення службового розслідування видання оскаржуваного наказу підполковник ОСОБА_3 був відсутній на службі з поважних причин.
Вказаний факт підтверджується також в описовій частині наказ командира військової частини НОМЕР_1 вад 15.03.2018 року №267 зазначено, що пояснення щодо порядку прийому-передачі посад командира механізованої роти, командир механізованого батальйон військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 надавати відмовився, про що складено акт у присутності свідків.
Крім того, відповідно до відомостей, викладених в описовій частині наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 нестача утворилася 26.12.2016, службове розслідування по вказаному факту було призначено 29.12.2017, тобто більше ніж рік після утворення нестачі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в описовій частині наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 не містить відомостей щодо встановлення, в чому саме полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди та її наслідки.
Крім того, матеріали справи не містять факту умисного порушення ОСОБА_5 своїх службових обов'язків, жодних негативних наслідків від його дій не настало.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не були дотримані вимоги частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - службове розслідування, результатом якого стало прийняття оскаржуваного наказу, було проведено не у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент проведення службового розслідування.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2018 №267 ''За порушення статті 102 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, не забезпечення належного керування господарством механізованого батальйону та відповідно до статей 68, 71 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командиру механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 оголосити ''догану''.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.
Суддя О.В. Кашпур