04 червня 2018 року справа № 697/2148/17
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Попельнуха Ю.І.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “М+М” до управління Держпраці у Черкаській області про визнання неправомірними дій, визнання незаконними та скасування постанов,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “М+М” (19003, Черкаська область, м. Канів, вул. Київська, 11, далі - ТОВ “М+М”, позивач) подало позов до управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205, далі - управління, відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “М+М” на предмет додержання законодавства з питань праці, що проводилася на підставі направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання № 1702 від 28.08.2017;
- визнати неправомірними дії відповідача по винесенню постанови про накладення штрафу № 23-03-09/0938-463 від 26.09.2017;
- визнати неправомірними дії відповідача по винесенню постанови про накладення штрафу № 23-03-09/0938-464 від 26.09.2017;
- визнати незаконною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу в розмірі 64000 грн № 23-03-09/0938-464 від 26.09.2017;
- визнати незаконною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу в розмірі 3200 грн № 23-03-09/0938-463 від 26.09.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі направлення № 1702 від 28.08.2017 управлінням Держпраці в Черкаській області проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “М+М” (далі ТОВ “М+М”) як суб'єкта господарювання щодо додержання законодавства про працю за загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 06.09.2017 № 23-03-09/0938 відповідно до якого інспектором встановлено, зокрема, порушення ТОВ “М+М” вимог статей 72, 95, 107, 115, 108 КЗпП України, статей 6, 24, 30, 33 Закону України “Про оплату праці”, та у зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 06.09.2017 № 23-13-09/0938-0650 про усунення виявлених порушень.
26.09.2017 заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_3 винесено постанови № 23-03-09/0938-463 про накладення на позивача штрафу у розмірі 3200,00 грн на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України та № 23-03-09/0938-464 про накладення на позивача штрафу у розмірі 64000,00 грн на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України. Вважає вказані постанови незаконними у зв'язку із достроковим виконанням вимог припису від 06.09.2017 №23-03-09/0938-0650.
Перевірку було проведено на підставі інформації про порушення вимог трудового законодавства, наданої органом державної влади при цьому з приводу недотримання вимог законодавства, які безпосередньо прав управління не порушують і шкоди управлінню не спричинили. ТОВ “М+М” вважає, що наведений у частині 1 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” перелік є вичерпним і не містить в собі такої підстави для проведення перевірки, як звернення органів державної влади чи юридичних осіб, тим більше з приводу недотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства, що не мають безпосереднім наслідком порушення прав саме суб'єкта звернення. Це сприяло б поширенню явища недобросовісної конкуренції між суб'єктами господарювання.
Також позивач зазначає, що на підставі акта перевірки від 06.09.2017 № 23-03-09/0938, у якому інспектором встановлено порушення ТОВ “М+М” вимог статей 72, 95, 107, 115, 108 КЗпП України, статей 6, 24, 30, 33 Закону України “Про оплату праці”, винесено припис від 06.09.2017 № 23-03-09/0938-0650 про усунення виявлених порушень і вказано про необхідність у строк до 20 вересня 2017 року письмово інформувати про його виконання.
Оскаржуваними постановами відповідача від 26.09.2017 № 23-03-09/0938-463 на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн, на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України у зв'язку із порушення інших вимог трудового законодавства та від 26.09.2017 № 23-03-09/0938-464 на позивача накладено штраф у розмірі 64000,00 грн, на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України у зв'язку з недотриманням ТОВ “М+М” мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Постановою від 26.09.2017 № 23-03-09/0938-464 штраф на позивача накладено лише за один епізод порушення законодавства про працю із тих, які зазначено в акті та приписі. Постановою від 26.09.2017 № 23-03-09/0938-463 за інші порушення законодавства про працю.
Разом з тим, позивачем ще до прийняття зазначеної постанови виконано вимоги припису у цій частині, про що контролюючий орган було проінформовано листами від 18.09.2017, зареєстрованими управлінні Держпраці в Черкаській області від 19.09.2017. ТОВ “М+М” виконав вимоги припису за цим епізодом у повному обсязі та у строк, встановлений в приписі, про що було поінформовано відповідача листом від 18.09.2017, отриманим інспектором управління Держпраці в Черкаській області 19.09.2017 р. про що міститься його підпис на супровідному листі та штамп, тобто до моменту прийняття оскаржуваної постанови від 26.09.2017.
Крім того, позивач зазначає, що ним не порушено вимог статті 107 КЗпП України в частині оплати праці водіїв у святкові дні, оскільки за їхніми заявами було надано інші дні відпочинку відповідно до наказів по товариству.
За таких фактичних обставин позивач вважає, що постанови від 26.09.2017 № 23-03-09/0938-463 та № 23-03-09/0938-464 про накладення штрафів прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що головні державні інспектори відділу з питань додержання законодавства про працю управління Держпраці у Черкаській області уповноважені проводити контролюючі заходи щодо дотримання суб'єктами господарювання законодавства про працю не обмежуючись при цьому підставами, передбаченими статтею 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V.
Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 посадові особи відповідача мають право проводити інспекційні відвідування за наслідком отримання інформації з органів ДФС про порушення законодавства про працю, оскільки така інформація була отримана відповідачем, то відповідно до вказаного Порядку і проведене інспекційне відвідування ТОВ “М+М”.
Під час інспекційного відвідування позивача встановлено порушення законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: статей 107, 115 КЗпП України, статті 24 Закону України “Про оплату праці”, у зв'язку з чим відповідачем відповідно до статті 265 КЗпП України накладено штраф оскаржуваними постановами, незалежно від їх усунення.
Також відповідач, наголосив, що безпідставними є посилання ТОВ “М+М” на той факт, що управлінням застосовані штрафні санкції за порушення, які були усунені на виконання припису, оскільки штрафні санкції застосовані спірними постановами жодним чином не стосуються невиконання припису. Відповідальність за такі порушення передбачені статтею 265 КЗпП України, а усунення виявлених порушень при проведенні перевірки не є підставою для скасування штрафних санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.
Відповідач наголошує на тому, що будь-яких заяв водіїв позивача, які працювали у святкові дні, ні станом на час проведення інспекційного відвідування, ні станом на час прийняття оскаржуваних постанов позивач інспектору не надавав. Більше того, пояснення директора і головного бухгалтера, надані під час інспекційного відвідування, свідчать про визнання факту оплати заробітної плати за святкові дні водіям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а згідно видаткових касових ордерів за 10 та 15 вересня 2017 року вказаним водіям була здійснена доплата за роботу у святкові дні.
Відповідач зазначив, що в його діях відсутні ознаки протиправності, оскільки під час проведення інспекційного відвідування та винесення оскаржуваних документів управління діяло на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, а отже підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2017 у справі № 697/2148/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю “М+М” задоволений повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, яка набрала законної сили з дати її прийняття, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.11.2017 у справі № 697/2148/17 скасовано, а вказану справу направлено на розгляд за встановленою законом підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.
Вказана справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 16.02.2018 та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Гаврилюку В.О.
21 лютого 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження судді Гаврилюка В.О. та призначено підготовче судове засідання на 13.03.2018.
13 березня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в протокол судового засідання, відкладено підготовче судове засідання до 20.03.2018.
14 березня 2018 року представник позивача подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
20 березня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в протокол судового засідання, відкладено підготовче судове засідання до 23.03.2018.
20 березня 2018 року представник позивача подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а 23.03.2018 - клопотання про виклик свідків.
23 березня 2018 року усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду, занесеними в протокол судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідка та відкладено підготовче судове засідання до 30.03.2018.
30 березня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про зміну підстав позову, в якій зокрема зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпрацювали у святкові та неробочі дні - 4 червня 9 Трійця) та 28 червня (ОСОБА_6) та на підставі статті 107 КЗпП України скористалися своїм правом замість отримання подвійної оплати за святковий або неробочий день отримати інший день відпочинку, однак на момент проведення перевірки, тобто станом на 06.09.2017 дані особи не зверталися із заявами про надання їм вихідних днів. У зв'язку з наведеним вище, постанова № 23-03-09/0938-464 від 26.09.2017 підлягає скасуванню, оскільки на момент проведення перевірки у позивача було відсутнє порушення статті 107 КЗпП України.
30 березня 2018 року представник позивача подав до Черкаського окружного адміністративного суду клопотання про виклик і допит свідків.
30 березня 2018 року усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду, занесеними в протокол судового засідання, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання до 04.05.2018.
04 травня 2018 представник відповідача подав до суду клопотання про виклик свідка у справі.
04 травня 2018 року усними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду, занесеними в протокол судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представник позивача про виклик в якості свідка головного бухгалтера ОСОБА_7, задоволено клопотання представників позивача та відповідача про виклик свідків та викликано в судове засідання ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 для дачі показань про відомі їм обставини, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2018.
17 травня 2018 року представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи постав Верховного суду.
17 травня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною в протокол судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 04.06.2018.
У судовому засіданні 04.06.2018 представник позивача просила адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача - повністю відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 27.07.2017 на адресу управління Держпраці у Черкаській області надійшла інформація Головного управління ДФС у Черкаській області № 17832/23-00-13-0406 від 24.07.2017 про проведення перевірки ТОВ “М+М” з питань оформлення належним чином трудових відносин з найманими працівниками.
28 серпня 2017 року управлінням Держпраці у Черкаській області прийнято наказ № 185-Н та направлення № 1702 про проведення у період з 30.08.2017 по 12.09.2017 інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю в ТОВ “М+М”.
В період з 05.09.2016 по 06.09.2016 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_8 проведено інспекційне відвідування на предмет додержання ТОВ “М+М” законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт № 23-03-09/0938, в якому встановлені порушення вимог статей 72, 95, 96, 107, 108, 115 КЗпП України, ст. 6, 24, 30, 33 Закону України “Про оплату праці”, п. 2.14 гл.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, та у зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено відповідачем винесено припис від 06.09.2017 № 23-13-09/0938-0650 про усунення виявлених порушень. Також вказано про необхідність у строк до 20 вересня 2017 року письмово проінформувати про виконання вимог припису.
Одночасно із внесенням припису, керуючись статтями 254-256 КУпАП інспектором вжито заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, а саме: складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.09.2017 № 23-03-09/0547 відповідно до якого при проведенні інспекційного відвідування ТОВ “М+М” з питань додержання законодавства про працю, встановлено, що головний бухгалтер позивача ОСОБА_7 при виконанні посадових обов'язків допустила порушення законодавства про працю, який відповідно до вимог ст. 257 КУпАП надіслано до органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення - Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
Згідно постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.09.2017 року, яка набрала законної сили 06.10.2017, визнано ОСОБА_7 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП України та звільнено ОСОБА_7 (головного бухгалтера ТОВ “М+М”) від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, оголосивши їй усне зауваження.
При цьому у постанові суд зазначив, що вказана особа визнала свою вину і пояснила, що дійсно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 помилково не було нараховано і виплачено заробітну плату у подвійному розмірі за роботу у святкові дні 04.06.2017 (Трійця) та 28.06.2017 (день конституції), однак станом на час прийняття постанови (25.09.2017) перерахунок і виплата вказаним особам проведена повністю.
У зв'язку із виявленими у ході інспектування ТОВ “М+М” порушеннями вимог законодавства про працю, за результатами розгляду справи, заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_3 26.09.2017 винесено постанови:
- № 23-03-09/0938-463 про накладення штрафу на ТОВ “М+М” в розмірі 3200,00 грн на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України;
- № 23-03-09/0938-464 про накладення штрафу на ТОВ “М+М” в розмірі 64000,00 грн на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Зазначені постанови винесені в присутності уповноваженого представника ТОВ “М+М” ОСОБА_9, примірники постанов останнім отримано власноручно, про що свідчить його особистий підпис на оскаржуваних постановах.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що частина 2 статті 19 ОСОБА_6 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Частина 5 статті 2 Закону № 877-V передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Згідно з частиною 11 статті 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року “Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі”, яка ратифікована Законом України № 1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), зокрема, статтею 12 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Аналізуючи вище викладене, суд зазначає, що за інформацією ДФС та її територіальних органів, зокрема про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень, Держпраці та її територіальні органи мають право проводити інспекційні відвідування.
Як свідчать матеріали справи, 27.07.2017 до управління Держпраці у Черкаській області надійшла інформація Головного управління ДФС у Черкаській області №17832/23-00-13-0406 від 24.07.2017 щодо проведення перевірки ТОВ “М+М” з питань оформлення належним чином трудових відносин з найманими працівниками (водіїв та кондукторів).
У зв'язку з отриманою інформацією та відповідно до Конвенції, Положення № 96, Положення про управління Держпрації України у Черкаській області (затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017), Закону № 877-V, Порядку № 295, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012) відповідачем прийнято наказ № 185-Н та направлення № 1702 про проведення інспекційного відвідування ТОВ “М+М”.
На підставі викладено, у період з 05.09.2017 по 06.09.2017 посадовою особою відповідача проведено інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю в ТОВ “М+М”.
Отже, у даному випадку головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі пп. 6 п. 5 Порядку № 295, а саме за інформацією ГУ ДФС в Черкаській області від №17832/23-00-13-0406 від 24.07.2017, таким чином, доводи позивача щодо відсутності у відповідача підстав для проведення перевірки ТОВ “М+М” є необґрунтованими.
Інспектор, проводячи інспекційне відвідування діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України, а тому позовна вимога про визнання неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “М+М” на предмет додержання законодавства з питань праці, що проводилася на підставі направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання № 1702 від 28.08.2017 не може бути задоволена.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2018 року у справі № 697/2073/17 (провадження № К/9901/2769/18).
Щодо порушень, виявлених під час інспекційного відвідування ТОВ “М+М”, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з абзацом 2 статті 2 Закону № 108/95-ВР додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 7 Закону № 108/95-ВР передбачено, що законодавство про оплату праці ґрунтується на ОСОБА_6 України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України “Про колективні договори і угоди”, Закону України “Про підприємства в Україні” та інших актів законодавства України.
Відповідно до статті 12 Закону № 108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Згідно зі статті 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Статтею 73 КЗпП встановлені такі святкові дні, зокрема, 28 червня - ОСОБА_6 України, один день (неділя) - Трійця.
У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.
Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Відповідно до статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Як статтею 24 Закону № 108/95-ВР так і статтею 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Також, статтею 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Індексація заробітної плати провадиться згідно зі статті 33 Закону № 108/95-ВР період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до статті 10 Закону № 1282-XII індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.
Відповідно до статі 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб індексуються, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Згідно зі статтею 15 Закону № 1282-XII за порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення винні особи притягаються до відповідальності відповідно до закону.
З аналізу наведених норм суд робить висновок, що індексація заробітної плати провадиться згідно зі статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону № 1282-XII і тих положень Порядку № 1078, котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 103 відсотків (величину порога індексації).
Як свідчать матеріали справи, у червні 2017 року ТОВ “М+М“ не проведена індексація заробітної плати, яка нарахована та виплачена у липні 2017 року (тобто, індексація заробітної плати проводилась з порушенням строків), а також, виплата заробітної плати проводиться не менше двох разів на місяць але через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, пізніше семи після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, чим порушено вимоги статті 115 КЗпП, статті 24 Закону № 108/95-ВР.
Також, позивачем не проведена у подвійному розмірі оплата за роботу у святкові дні. Так, відповідно до табеля обліку робочого часу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпрацювали, як 4 червня 2017 року (Трійця) так і 28 червня 2017 року (ОСОБА_6) по 8 годин, проте працівникам відповідна оплата праці у подвійному розмірі за роботу у святкові дні не проведена, чим порушено статті 107 КЗпП України.
Позивач не заперечує проти вказаних порушень, про що свідчить лист ТОВ “М+М” № 231 від 19.09.2017, в якому зазначає, що позивачем вчасно виконано вимоги припису № 23-13-09/0938-0650 від 06.09.2017, однак зазначає, що у зв'язку з усуненням порушень відповідач немає права виносити постанови про накладення штрафу відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” відповідно до якого, зокрема частини 11 статті 7, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовується.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пунктів 19, 23 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 265 КЗпП штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Аналізуючи вищевикладене, аргументи позивача про те, що ним виконано у встановлений строк вимоги припису, а тому відповідачем протиправно накладено на нього штраф постановами від 26.09.2017 № № 23-03-09/0938-463, № 23-03-09/0938-464 з огляду на норми частину 11 статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, суд вважає безпідставними, оскільки, згідно оскаржуваних постанов на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн та 64000,00 грн, на підставі абзацу 8, абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці).
Крім того, норми частини 11 статті 7 Закону №877-V відсутні у переліку норм наведеному у частині 5 статті 2 Закону № 877-V, дотримання яких для відповідача є обов'язковим, а тому даного випадку норми частини 11 статті 7 Закону №877-V не застосовуються.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2018 року у справі № 697/2073/17 (провадження № К/9901/2769/18).
Щодо аргументів позивача про те, що ним не порушено вимог статті 107 КЗпП України в частині оплати праці водіїв у святкові дні, оскільки за їхніми заявами було надано інші дні відпочинку відповідно до наказів по товариству, суд зазначає таке.
На підтвердження вказаних обставин позивач додав до матеріалів справи копії:
- двох заяв ОСОБА_5 від 01.06.2017, які зареєстровані 01.06.2017 за № 42 та 42/1, в яких просив роботодавця компенсувати йому роботу у святкові дні 04.06.2017 та 28.06.2017 шляхом надання інших днів відпочинку, а саме: 27.07.2017 та 29.08.2017, наказу позивача від 01.06.2017 № 150/1 про надання вказаних днів відпочинку;
- заяви ОСОБА_4 від 01.06.2017, яка зареєстрована 01.06.2017 за № 42/3, заяви цієї ж особи від 05.06.2017, яка зареєстрована 05.06.2017 за № 42/4, про компенсацію роботи у святкові дні 04.06.2017 та 28.06.2017 шляхом надання інших днів відпочинку, а саме: 05.07.2017 та 08.08.2017, наказу позивача від 05.06.2017 № 151/2 про надання вказаних днів відпочинку.
Разом з тим, наявність порушень вимог статті 107 КЗпП України підтверджується не лише актом перевірки № 23-03-09/0938 та приписом від 06.09.2017 № 23-13-09/0938-0650 про усунення виявлених порушень, а й наданими під час здійснення інспектування поясненнями директора ТОВ “М+М” від 06.09.2017, а також видатковими касовими ордерами від 10 та 15 вересня 2017 року про доплату ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заробітної плати за святкові дні, постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.09.2017 року, яка набрала законної сили 06.10.2017, листами ТОВ “М+М” від 18.09.2017 № 230 та від 19.09.2017 № 231, заявою про зміну підстав адміністративного позову від 30.03.2018 (вх. № 7650/18 від 30.03.2018 Черкаського окружного адміністративного суду), в якій зазначено, що станом на 06.09.2017 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не зверталися із заявами про надання їм вихідних днів.
Отже, наявність заяв ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про компенсацію роботи у святкові дні шляхом надання інших днів відпочинку та відповідних наказів ТОВ “М+М” викликає обґрунтований сумнів у їх достовірності, а тому суд їх до уваги не приймає.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 823/708/17, у якій відповідачем також було управління Держпраці у Черкаській області.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови від 26.09.2017 № 23-03-09/0938-463 та № 23-03-09/0938-464 про накладення на ТОВ “М+М” штрафу у розмірі 3200,00 грн та 64000,00 грн, діяв згідно діючого законодавства, зокрема частин 4 та 5 статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, статей 259, 265 КЗпП, пункту 29 Порядку № 295. Управління Держпраці у Черкаській області правомірно притягнуло позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірах, передбачених абзацами 4 та 8 частини 2 статті 265 КЗпП, а отже підстави для визнання протиправними дій відповідача по винесенню оскаржуваних постанов та їх скасування відсутні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_6 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 14.06.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк