вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
07 червня 2018 р. Справа № 818/1542/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1М.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, який став інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 25.01.2018року, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду III групи відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 30 мінімальних заробітних плат і щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Управлінням праці та соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації протиправно та всупереч положенням чинного законодавства України відмовлено йому у виплаті одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду III групи та щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з розмірами, передбаченими статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що в липні 2009 року ОСОБА_1 особисто була подана заява на виплату відповідної компенсації та допомоги. В жовтні 2009 року ОСОБА_1 управлінням було перераховано на поточний рахунок відкритий у ПАТ КБ „ПриватБанк” одноразову компенсацію особам, які стали інвалідами III групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189 грн. 60 коп. відповідно до діючої на той час Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щорічну допомогу на оздоровлення в 2009 році в сумі 90 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Щорічна допомога на оздоровлення призначалася та виплачувалася ОСОБА_1 щорічно без його особистого звернення. Таким чином, дії управління соціального захисту Сумської районної державної адміністрації є правомірними згідно чинного законодавства України (а.с. 27-29).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії А № 104625. Позивачу також встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 11-12).
25.01.2018 року позивач звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації стосовно невиплати одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення в 2009 році на момент встановлення інвалідності.
Листом від 16.02.2018 року № 01-54/675 Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації повідомило позивача, що в липні 2009 року ним особисто була подана заява на виплату відповідної компенсації та допомоги. В жовтні 2009 року управлінням було перераховано на поточний рахунок позивача відкритий у ПАТ КБ „ПриватБанк” одноразову компенсацію особам, які стали інвалідами III групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189 грн. 60 коп. відповідно до діючої на той час Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічну допомогу на оздоровлення в 2009 році в сумі 90 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 17).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Приписами ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 13.12.2005) було закріплено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема, інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат та щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах, зокрема, інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати.
В подальшому, дію, зокрема, абзацу четвертого частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік та на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV "Про державний бюджет України на 2006 рік" та Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зупинення дії зокрема, абзацу четвертого частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Згодом, Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-V були внесені зміни, зокрема до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та викладено зазначену законодавчу норму у редакції, згідно із якою, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" про внесення таких змін до редакції ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - визнано неконституційними.
Проте, статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Зазначена стаття не була визнана неконституційною та на час виникнення спірних правовідносин була діючою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції з 25.04.2007 р.) установлено розміри виплат передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підпунктом "е" пункту 1 Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема, інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців
При цьому, згідно п. 3 Указу Президента України від 25 серпня 1996 року N 762/96 "Про грошову реформу України" українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.
Пунктом 7 Указу Президента України від 25 серпня 1996 року N 762/96 "Про грошову реформу України" встановлено, що виплата заробітної плати, стипендій, пенсій, допомог, інших грошових виплат населенню проводиться з 2 вересня 1996 року лише у гривнях без будь-яких змін порядку і строків такої виплати.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.
З аналізу зазначених норм суд вбачає, що законодавством передбачено виплату учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу в 2009 році було встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням серії Б № 370885 (а.с. 9).
В липні 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги ( а.с. 33-34). В жовтні 2009 року ОСОБА_1 управлінням було перераховано на поточний рахунок відкритий у ПАТ КБ „ПриватБанк” одноразову компенсацію особам, які стали інвалідами III групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189 грн. 60 коп. та щорічну допомогу на оздоровлення в 2009 році в сумі 90 грн., що підтверджується рішеннями про призначення компенсації від 05.10.2009 року та від 07.10.2009 року (а.с. 35-36). В подальшому, щорічна допомога на оздоровлення призначалася та виплачувалася ОСОБА_1 щорічно без його особистого звернення.
Таким чином суд зазначає, що згідно законодавства компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи має одноразових характер та позивачем була отримана в 2009 році. При цьому, ані рішення щодо її виплати, ані її розмір позивачем не оскаржувались.
Відтак суд зазначає, що повторне звернення щодо виплати зазначеної компенсації законодавством не передбачено.
Щодо зобов'язання відповідача виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, суд зазначає, що дану допомогу позивач отримує з 2009 року, що підтверджується рішеннями про призначення компенсації (а.с. 36-45) і при цьому розмір даної допомоги, позивачем не оскаржувався. Крім того станом на час звернення позивача в 2018 році із заявою до відповідача стосовно невиплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, законодавством не передбачено такого розміру допомоги на оздоровлення, як 4 мінімальних заробітних плат.
Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в своїй ухвалі від 03.06.2014 у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначив, що "одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
Враховуючи викладене та те, що позивач вже отримував в 2009 році одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення, а також те, що ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" не було визнано неконституційною, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, який став інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 25.01.2018 року в розмірі 30 мінімальних заробітних плат та зобов'язання Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду III групи відповідно до статії 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 30 мінімальних заробітних плат і щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13.06.2018 року.
Суддя В.О. Павлічек