Справа № 815/2004/18
11 червня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гунька О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),
представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» до Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 07.03.2018 року № 610518/41501853 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Промислова компанія «КІК») звернулося до суду з позовом Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - відповідач або ДФС України), в якому просить суд:
- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.03.2018 року № 610518/41501853 про відмову у реєстрації податкової накладної від 01 грудня 2017 року № 2, оформленої товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»», на суму 25 992,00 грн. (з ПДВ);
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 01 грудня 2017 року № 2, оформлену товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»», на суму 25 992,00 грн. (з ПДВ) та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»», а саме - 01 грудня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що 01.12.2017 року ТОВ «Промислова компанія «КІК»» було відвантажено товар (плити перекриття) ТОВ «Альтраста» на суму 25 992,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 4 332,00 грн., що підтверджується, видатковою накладною № ПК-000000031 від 01.12.2017 року, випискою по рахунку позивача: 361 за грудень 2017 року, товарно-транспортною накладною № 057731 від 01.12.2017 року. Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 ПК України, цього ж дня, 01 грудня 2017 року позивачем була сформована та відправлена на реєстрацію податкова накладна № 2 від 01.12.2017 року на користь ТОВ «Альтраста» на загальну суму відвантаженого товару 25 992,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 4 332,00 грн. Відповідно до квитанції від 28.12.2017 р. про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, за результатом обробки документу Державною фіскальною службою України, реєстрацію документу було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 ПКУ, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 (далі - Критерії оцінки). За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6810 (вироби з цементу, бетону, каменю, армовані чи неармовані). 02.03.2018 р. на виконання підпункту 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем було направлено на адресу Державної фіскальної служби України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по зазначеній податковій накладній з поясненнями та усіма необхідними документами, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по податкової накладної № 2 від 01.12.2017 р., що підтверджується квитанцією № 1 від 02.03.2018 р. Водночас, рішенням комісії ДФС від 07.03.2018 р. № 610518/41501853, позивачу було відмовлено у прийнятті податкової накладної № 2 від 01.12.2017 р. для реєстрації. Підставу відмови у реєстрації зазначено шаблонно однією фразою із ПК України: «надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.» При цьому не зазначено яких саме документів не вистачає для прийняття рішення. Вважаючи зазначене рішення ДФС України від 07.03.2018 р. № 610518/41501853 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою судді від 02 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 23 травня 2018 року на 12:00 годину.
17 травня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вхід № 13798/18), згідно якого, відповідач позивні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що позивачем було направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкову накладну № 2 від 01.12.2017 року. За отриманими квитанціями з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству
було повідомлено, що реєстрація відповідних податкових накладних зупинена та висловлено
пропозицію щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним
переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої
податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надалі платник податку, направив засобами електронного зв'язку повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК. За наслідками розгляду повідомлення комісією ДФС України прийнято рішення про відмову
в реєстрації податкової накладної № 2 від 01.12.2017 року, виписаної на адресу ТОВ «Альтраста», з огляду на відсутність надання платником податків копій первинних документів щодо договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів з додатками, листування з контрагентами, договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції, постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. З огляду на вищевикладене та відсутність надання платником податків вищезазначених документів, відповідач зазначає, що позивачем не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 01.12.2017 року ТОВ «Промислова компанія «КІК»» було відвантажено товар (плити перекриття) ТОВ «Альтраста» на суму 25 992,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 4 332,00 грн., що підтверджується, видатковою накладною № ПК-000000031 від 01.12.2017 року, випискою по рахунку позивача: 361 за грудень 2017 року, товарно-транспортною накладною № 057731 від 01.12.2017 року.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від замовника на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню;
б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання послуг платник податку - продавець послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Тобто, за правилами ст.ст. 187, 201 ПК України на суму відвантаженого на ТОВ «Альтраста» товару, позивач зобов'язаний був зареєструвати податкову накладну.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог п. 187.1. ст. 187, п. 201.1. ст. 201 ПК України, цього ж дня, 01 грудня 2017 року позивачем була сформована та відправлена на реєстрацію податкова накладна № 2 від 01.12.2017 року на користь ТОВ «Альтраста» на загальну суму відвантаженого товару 25 992,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 4 332,00 грн.
Відповідно до квитанції від 28.12.2017 року про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, за результатом обробки документу Державною фіскальною службою України, реєстрацію документу було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 (далі - Критерії оцінки).
За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6810 (вироби з цементу, бетону, каменю, армовані чи неармовані).
Судом встановлено, що 02.03.2018 року на виконання підпункту 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем було направлено на адресу Державної фіскальної служби України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по зазначеній податковій накладній з поясненнями та документами, які, на думку позивача, беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній № 2 від 01.12.2017 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 02.03.2018 року.
Водночас, рішенням комісії ДФС від 07.03.2018 року № 610518/41501853 позивачу було відмовлено у прийнятті податкової накладної № 2 від 01.12.2017 року для реєстрації.
У якості підстави для відмови у реєстрації зазначено: «надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.».
Вважаючи зазначене рішення ДФС України від 07.03.2018 року № 610518/41501853 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 02 листопада 2017 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтраста» був укладений договір поставки № 9/11/2-2017 (а.с. 28-29).
Предметом зазначеного договору є здійснення позивачем поставки погодженого сторонами договору Товару (залізобетонних виробів) на користь ТОВ «Альтраста» на умовах оплатності (пункт 1.1 Договору).
Судом встановлено, що за період дії зазначеного договору позивачем також було виписано та зареєстровано ДФС України у ЄРПН на користь ТОВ «Альтраста» податкові накладні № 30 від 12.12.2017 року на суму 225 010,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 37 501,67 грн. та № 38 від 14.12.2017 року на суму 103 896,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 17 316,00 грн.
28.12.2017 року, як було встановлено судом вище, реєстрацію податкової накладної № 2 від 01.12.2017 року, на суму відвантаженого на ТОВ «Альтраста» товару, було зупинено.
Відповідно до п. 201.16.2 ст. 216 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Згідно з п. 6 Критеріїв оцінки, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в ЄРПН, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в ЄРПН, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в ЄРПН, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в ЄРПН, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПКУ, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в ЄРПН.
Як вбачається із матеріалів справи, в отриманій позивачем квитанції № 1 від 28.12.2017 року про зупинення реєстрації податкової накладної № 2 від 01.12.2017 року зазначено критерій, який взагалі відсутній у п. 6 Критеріїв оцінки: «...невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6810».
Як зазначив позивач, ним було зроблено висновок, що зупинення реєстрації податкової накладної № 2 від 01.12.2017 року відбулося на підставі пп. 1 п. 6 Критеріїв оцінки.
Згідно з пп.1 п.1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, що був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, для критерію, зазначеного у п.п. 1 п. 6 Критеріїв оцінки вичерпним переліком документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН є: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Судом встановлено, що на виконання норм ПК України та Критеріїв оцінки, 02.03.2018 року позивачем разом з Повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПК/РК, було подано копії наступних документів: пояснювальна записка від 02.03.2018 р. в повідомленні № 33 від 02.03.2018 р.; договір поставки товару з ТОВ «Альтраста» № 9/11/2-2017 від 02.11.2017 р.; картка рахунку 361 за грудень 2017 року з ТОВ «Альтраста»; видаткова накладна № ПК-000000031 від 01.12.2017 р.; товарно-транспортна накладна № 057731 від 01.12.2017 р.; НОМЕР_1 від 01.12.2017 р.; таблиця даних платника податку № 3 від 28.12.2017 р.; договір оренди нерухомого майна № б/н від 01.11.2017 р. з ТОВ «КЗБМ»; акт приймання-передачі нежилих будівель та споруд; договір оренди обладнання та машин з ТОВ «КЗБМ» за № 01/11-2017 від 01.11.2017 р.; додаток до договору оренди обладнання та машин № 1 від 01.11.2017 р.; акт прийому-передачі за договором оренди обладнання та машин №2 від 01.11.2017 р.; договір оренди металоформ № 2/11-2017 від 01.11.2017 р. з ТОВ «КЗБМ»; додаток до договору оренди металоформ № 1 від 02.11.2017 р. з ТОВ «КЗБМ»; акт прийому-передачі до договору оренди металоформ № 2 від 01.11.2017 р. з ТОВ «КЗБМ»; договір оренди автотранспорту № 01/12-2017 від 01.12.2017 р. та доп. угода від 14.12.2017 р.; договір суборенди автотранспорту № 15/12-2017 від 01.12.2017 р.; рахунок-фактура № ЧП00000825 від 15.11.2017 р. з ПП «КІК» на поставку піску, цементу, щебню, металу; видаткова накладна № КІ-000001402 від 30.11.2017 з ПП «КІК» на поставку піску, цементу, щебню; видаткова накладна № КІ-000001401 від 30.11.2017 р. з ПП «КІК» на поставку металу; акт приймання-передачі № 25 від 30.11.2017 р. з 1111 «КІК» на поставку металу; акт приймання-передачі № 26 від 30.11.2017 р. з 1111 «КІК» на поставку піску, цементу, щебню; договір поставки № 141120171 від 14.11.2017 р. з ТОВ «НВФ ДНІПРОПРОЕКТ» на поставку металу; видаткові накладні та ТТН на метал з ТОВ «НВФ ДНІПРОПРОЕКТ»; договір поставки № 250/17 від 16.11.2017 р. з ПП «Микитівський гранітний кар'єр» на поставку щебню; видаткові накладні та ТТН на щебінь з ПП «Микитівський гранітний кар'єр»; договір поставки № 38 від 08.11.2017 р. з ТОВ «МЕГАБУДКОМПЛЕКТ» на поставку цементу; видаткові накладні та ТТН на цемент з ТОВ «МЕГАБУДКОМПЛЕКТ»; видаткові накладні та ТТН на цемент з ПАТ «Дікергофф Цемент Україна», що не спростовувалось у судовому засіданні представником відповідача. Вищезазначені копії документів також були надані позивачем до суду та наявні в матеріалах справи.
Доданий до Повідомлення пакет документів є вичерпним за операцією відвантаження товару за видатковою накладною № ПК-000000031 від 01.12.2017 року.
Суд погоджуються з твердженнями позивача відносно того, що відповідачем не взято до уваги, що позивач має статус виробничого підприємства, а отже коди товарів на «виході» за визначенням не можуть співпадати з кодами товарів на «вході». Однак, така особливість ведення господарської діяльності у жодному разі не може автоматично свідчити про будь-які порушення чинного законодавства, у т.ч. нереальність (сумнівність) операцій.
Також як встановлено судом, позивачем 29.12.2017 року відповідно до п. 3 Критеріїв оцінки було подано на розгляд комісії ДФС таблицю даних платника податків за встановленою формою щодо видів економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) та кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку, що підтверджується квитанцією № 2 від 29.12.2017 року.
Разом з тим, відповідачем не взято до уваги відомості таблиці даних платника податку № 3 від 28.12.2017 року, якими відповідачу була роз'яснена специфіка діяльності позивача за кодами КВЕД, УКТ ВЕД та ДК продукції та послуг.
В оскаржуваному рішенні відповідач в якості підстави відмови від реєстрації зазначив, що причиною відмови від реєстрації податкової накладної стало надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією відповідача рішення про реєстрацію податкової накладної.
Дана фраза є цитатою абз. 6 постанови Кабінету міністрів України № 190 від 29.03.2017 року «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації».
При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено що ж саме є підставою відмови у реєстрації - надання документів, складених із порушенням законодавства або надання документів, що не є достатніми для прийняття комісією відповідача рішення про реєстрацію податкової накладної.
Також відповідно не зазначено яких саме документів не вистачає для прийняття рішення, оскільки, як встановлено судом вище, на розгляд відповідачу позивачем були надані усі первинні документи, які стосуються даної операції, що не мають дефекту форми, змісту або походження та які в силу ст.ст. 198, 201 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Таким чином, судом встановлено, що надані позивачем первинні документи засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань.
При цьому, відповідачем не спростовано і встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів. Взагалі не досліджувались фактичні обставини щодо змісту та умов угоди, зобов'язань сторін за договором та порядку оплати.
Згідно з підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Відповідно до підпункту «в» цього ж пункту, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з підпунктом 201.16.2. пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до підпункту 201.16.3. пункту 201.16 статті 201 ПК України, підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного підпункту Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 29 березня 2017 року № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації».
Відповідно до п.п. 1, 2 зазначеної постанови, комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту
п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у
податковій накладній/розрахунку коригування.
Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту “в” підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією
ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Як вже було зазначено вище, в оскаржуваному рішенні ДФС України від 07.03.2018 року № 610518/41501853 відповідач вказав наступну підставу для відмови в реєстрації податкової накладної позивача від 13 грудня 2017 року № 32 - «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».
Разом з тим, суд вважає, що така підстава для прийняття рішення є формальною, оскільки неможливо встановити, що саме порушив суб'єкт підприємницької діяльності, а саме: суб'єктом підприємництва надано копії документів, що складені з порушенням законодавства, чи документи є недостатніми, або документи надано у недостатній кількості та складені з порушенням законодавства.
Водночас, суд зазначає, що позивачем виконаний обов'язок щодо надіслання до ДФС України усіх первинних документів та пояснень щодо наданих документів на підтвердження факту реальності операції з ТОВ «Альтраста», які в сукупності підтверджують наявність підстав для реєстрації податкової накладної № від 01 грудня 2017 року.
З огляду на встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови прийняття податкової накладної для реєстрації згідно рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 07.03.2018 року № 610518/41501853.
Відповідно суд вважає доведеним безпідставність та незаконність оскаржуваного рішення ДФС України про відмову у реєстрації зазначеної податкової накладної.
Суд наголошує, що відповідно до положень п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Так, ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З огляду на презумцію правомірності рішень платника податку, яка закріплена в статті 4.1 ПК України у випадку, коли є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, пріоритет правомірності рішення залишається за платником податків.
З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України від 07.03.2018 року № 610518/41501853 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.12.2017 року № 2, оформленої товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» на суму 25 992,00 грн. (з ПДВ) прийняте не у спосіб визначений законом, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» до Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 07.03.2018 року № 610518/41501853 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 07.03.2018 року № 610518/41501853 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.12.2017 року № 2, оформленої товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» на суму 25 992,00 грн. (з ПДВ).
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 01.12.2017 року № 2, оформлену товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» на суму 25 992,00 грн. (з ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн», а саме - 01 грудня 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» (код ЄДРПОУ 41501853) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено та підписано суддею 14 червня 2018 року.
Суддя С.О. Cтефанов