Справа № 1570/3433/2012
13 червня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Куща М.О.,
представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяви Одеського міського центру зайнятості про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі та видачу дубліката виконавчого листа за позовом Одеського міського центру зайнятості до ПП “Гранд Іншур”про стягнення коштів у загальному розмірі 5221,68грн., -
До суду надійшли заяви Одеського міського центру зайнятості (вхід. № 15797/18 від 05.06.2018) про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі та видачу дубліката виконавчого листа за позовом Одеського міського центру зайнятості до ПП “Гранд Іншур”про стягнення коштів у загальному розмірі 5221,68грн.
Ухвалою суду від 06.06.2018 року прийнято до провадження заяви Одеського міського центру зайнятості про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі та видачу дубліката виконавчого листа та призначено розгляд заяв на 13.06.2018 року о 11 год. 00 хв.
В судове засідання 13.06.2018 року з'явився представник позивача, відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду заяв за відсутністю відповідача.
Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року задоволено адміністративний позов Одеського міського центру зайнятості до ПП “Гранд Іншур”про стягнення коштів у загальному розмірі 5221,68грн.: стягнуто з “Гранд Іншур”(код ЄДРПОУ 33387707) на користь Одеського міського центру зайнятості суму недоїмки 11,07грн., пені - 1,41грн., штрафу - 5209,02грн., всього на загальну суму 5221,68грн. на рахунок №37170301900002, код банку 35358018, МФО 828011, одержувач -Одеський міський центр зайнятості -недоїмку у сумі 11,07грн.; №37176305900002, код банку 35358018, МФО 828011, одержувач -Одеський міський центр зайнятості -пеню у сумі 1,41грн. та штраф - 5209,02грн.
На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі № 1570/3433/2012 Одеським міським центром зайнятості 14.09.2012р. отримано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного судового рішення по справі № 1570/3433/2012.
Як зазначено в заяві (вхід. № 15797/18 від 05.06.2018), 20.09.2012р., 14.10.2013р. та 12.02.2014 Одеським міським центром зайнятості подавались заяви на примусове виконання зазначеного судового рішення до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області до якої, за вимогами Закону України «Про виконавче провадження» додавався оригінал виконавчого документу.
Однак, постановами Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про повернення виконавчого документу стягувачу від 08.02.2013р, 25.06.2015р., 27.12.2017р., виконавчий документ було повернуто оригінал виконавчого документу до Одеського міського центру зайнятості на підставі п. 5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадженн».
Так, 28.07.2017 року заявником в останнє було подано заяву на примусове виконання зазначеного судового рішення до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області разом з оригіналом виконавчого документу, проте 02.05.2018 року отримано відповідь Першого Приморського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області від 02.05.2018 року № 10139 щодо результатів розгляду запиту заявника про стан примусового виконання зазначеного судового рішення на підставі виконавчого листа, пред'явленого на примусове виконання до Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області з якого вбачається, що факт втрати оригіналу виконавчого листа, виданого стягувачу 14.09.2012 року Одеським окружним адміністративним судом на примусове виконання судового рішення від 18.07.2012 року по справі № 1570/3433/2012, у період здійснення реорганізації Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області на Перший Приморський ВДВДС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області та Другий Приморський ВДВДС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2017 року за № 375/5.
Станом на теперешній час постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року по справі № 1570/3433/2012 не виконано.
Відповідно до п.18.4 ч. 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р.) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі ст.12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "ОСОБА_2 проти України", від 15 жовтня 2009 року, заява N 40450/04, відповідно до п. 73-74 якого суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. згадане вище рішення у справі Войтенка). Зокрема, у справі Войтенка ( 980_223 ) заявник не міг одержати суми грошової компенсації, призначеної йому у зв'язку з його звільненням з військової служби, протягом чотирьох років. У справі Войтенка, окрім висновку про наявність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у зв'язку із затримкою у виплаті присудженої національним судом компенсації, Суд дійшов також висновку, що правова система України не надає ефективного засобу юридичного захисту, як цього вимагає стаття 13 Конвенції, спроможного запобігти затримкам у виконанні судових рішень або забезпечити відшкодування шкоди, завданої такими затримками. Справа, що розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.
Згідно п. 88 рішення ЄСПЛ у справі "ОСОБА_2 проти України", суд доходить висновку, що порушення, зазначені в цьому рішенні, не пов'язані з якимсь поодиноким випадком чи особливим поворотом подій у цій справі, але є наслідком недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів, за які вони несуть відповідальність. Отже, ситуацію у цій справі слід кваліфікувати як таку, що є результатом практики, несумісної з положеннями Конвенції (див. рішення у справі "Боттацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [GC], N 34884/97, п. 22, ECHR 1999-V, і згадане вище рішення у справі Бурдова (N 2), пп. 134-135).
Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) (no. 1) [GC], N 36813/97, п. 183, ECHR 2006-...). Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див. згадане вище рішення у справі Акашева, пп. 21-22).
Згідно рішення ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29 червня 2004 року, заява 18966/02, зокрема п.п. 30, 31 якого уряд посилався на існування у заявника можливості оскаржити бездіяльність або помилку виконавчої служби чи Державного казначейства, а також вимагати компенсацію завданої йому майнової і немайнової шкоди. Проте у цій справі боржником є державний орган, і виконання щодо нього, як свідчать матеріали справи, може бути здійснене лише в тому випадку, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Факти справи свідчать про те, що протягом періоду, що розглядається, виконанню відповідного судового рішення перешкоджала саме відсутність законодавчих заходів, а не неналежне виконання своїх обов'язків державними виконавцями. Тому заявнику не можна докорити за те, що він не ініціював провадження проти державного виконавця (див. "Шестаков проти Росії", ухвала від 18 червня 2002 року, заява N 48757/99). Більше того, Суд зазначає, що Уряд наполягав на тому, що Державною виконавчою службою та Державним казначейством не було допущено помилок при виконанні рішення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності поважності причин пропуску Одеським міським центром зайнятості строку для пред'явлення виконавчого листа у справі № 815/4774/15 до виконання.
Відтак, суд дійшов висновку, що заяви Одеського міського центру зайнятості про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі та видачу дубліката виконавчого листа підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 246, 248, 256, 295, 297, 376, п.18.4 Перехідних положень КАС України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,-
Заяви Одеського міського центру зайнятості про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі та видачу дубліката виконавчого листа за позовом Одеського міського центру зайнятості до ПП “Гранд Іншур”про стягнення коштів у загальному розмірі 5221,68грн. - задовольнити.
Поновити Одеському міському центру зайнятості пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду по справі № 1570/3433/2012.
Видати дублікат виконавчого листа Одеському міському центру зайнятості на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року по адміністративній справі № 1570/3433/2012 за позовом Одеського міського центру зайнятості до ПП “Гранд Іншур”про стягнення коштів у загальному розмірі 5221,68грн.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.06.2018 р.
Суддя О.М. Тарасишина