Справа № 815/1775/18
13 червня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
секретар судового засідання Станкова О.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним рішення від 13.04.2018 року №14/С-246 та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.04.2018 року №14/С-246 про відмову у виплаті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вважає відмову відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності протиправною, неправомірною та такою, що порушує його права. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно вказав фактичною підставою відмови у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності пропуск шестимісячного строку звернення із заявою після звільнення з органів поліції. Позивач, посилаючись на п.1 Розділу 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського зазначає, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата встановлення непрацездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивачеві встановлено інвалідність 31.01.2018 року, і саме з цієї дати, на його думку, виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. А тому відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в поліції.
Представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву (а.с 33-36) відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 звільнений з поліції 01.06.2017 року, а група інвалідності встановлена йому 31.01.2018 року, тобто із спливом шестимісячного строку, а тому підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відсутні. Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», відповідач вважає некоректними з огляду на те, що пунктом 3 розділу IV Порядку №4 передбачено, що виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів передбачених державним бюджетом для Національної поліції України. Таким чином, відповідач вважає, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів передбачених державним бюджетом для Національної поліції України, а не ГУНП в Одеській області. Із зазначених підстав відповідач вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Представником позивача через канцелярію суду 04.06.2018 року було надано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки від позивача, його представника та представника відповідача не надходило заяв чи клопотань щодо заслухання свідка чи експерта, суд, керуючись положеннями ст.229 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці, позивач з 20.08.1995 року по 06.11.2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року був прийнятий на службу до поліції на посаду заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області у званні підполковника поліції (а.с.16-18).
Наказом ГУ Національної поліції України в Одеській області №925 о/с від 26.05.2017 року ОСОБА_1 на підставі його рапорту від 17.05.2017 року, подання начальника Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 17.05.2017 року та свідоцтва про хворобу №189/2 від 11.05.2017 року, виданого ВЛК ДУ ТМО МВС України по Одеській області з 01.06.2017 року було звільнено зі служби за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) із зазначенням «Захворювання, так пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справі. Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Не придатний до служби в поліції.» (а.с.19).
В період з 21.11.2017 року по 04.12.2017 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні БсП ТИО МВД, що підтверджується випискою епікризу з історії хвороби №1304 (а.с.20-21).
В подальшому, за результатами огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 31.01.2018 року встановлено інвалідність III групи з втратою професійної працездатності - 40%, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідки МСЕК №891660 від 30.01.2018 року, копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №127771 від 31.01.2018 року, копією постанови медичної ВЛК №514 від 23.01.2018 року, копією свідоцтва про хворобу №189/2 від 11.05.2017 року (а.с.11-15).
Позивач, 02.02.2018 року, звернувся до ГУ Національної поліції України в Одеській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності. До зазначеної заяви позивачем було додано ксерокопію паспорта та ідентифікаційного коду, копію свідоцтва про хворобу та оригінал довідки МСЕК (а.с.22).
ГУ Національної поліції України в Одеській області листом від 13.04.2018 року №14/0246 було відмовлено позивачу у задоволенні вищезазначеної заяви та повернуто без виконання додані документи. В обґрунтування відмови відповідачем зазначено відсутність підстав для задоволення заяви так, як позивача звільнено з поліції 01.06.2017 року, а група інвалідності встановлена 31.01.2018 року.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду.
Відповідно ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - ОГД) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання. Підпунктом 4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено виплату ОГД у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
При цьому, згідно ч.6 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Наказом МВС України від 11.01.2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Частиною 1 розділу 2 Порядку №4 в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, встановлено, що днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Як вбачається з виписки епікризу з історії хвороби ОСОБА_1 №1304 він перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні БсП ТИО МВД та фактично був позбавлений можливості з'явитись на огляд медико-соціальної експертної комісії.
Суд зазначає, що позивача було звільнено з лав поліції згідно п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) на підставі свідоцтва про хворобу №189/2 від 11.05.2017 року, виданого ВЛК ДУ ТМО МВС України по Одеській області в якому зазначено: «Захворювання, так пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справі. Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Не придатний до служби в поліції». Тобто, саме через хворобу позивача було звільнено з поліції.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №127771 позивачу встановлено ступень втрати працездатності 40% з 31.01.2018 року, а відповідно до довідки до акту МСЕК позивачу було вставлено ІІІ групу інвалідності з 31.01.2018 року. Отже, саме з 31.01.2018 року у позивача виникло право на отримання ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності. Тобто, позивач мав право на отримання допомоги, оскільки інвалідність виникла внаслідок захворювання, яке було пов'язано з проходженням служби в поліції.
Статтею 101 Закону України «Про поліцію» визначений вичерпний перелік випадків за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, зокрема, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
У своїй відмові відповідач не вказав жодної з зазначених вище підстав, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, необґрунтовано та протизаконно прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.
Щодо позиції відповідача що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів передбачених державним бюджетом для Національної поліції України, а не ГУНП в Одеській області, суд зазначає наступне:
Відповідно до частини 1, 2, 3 розділу 3 Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України. ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України. Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України. Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2 до Порядку. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (додаток 3).
Виділення коштів органам поліції для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі.
Тобто, процедура оформлення документів для виплати ОГД та призначення і виплата ОГД чітко визначена Порядком №4. Фінансовй підрозділ входить до структури органу, а тому позиція відповідача щодо здійснення виплати ОГД фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів передбачених державним бюджетом для Національної поліції України, а не ГУНП в Одеській області є необґрунтованою. Враховуючи всі наведені обставини та докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним рішення від 13.04.2018 року №14/С-246 - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Одеської області від 13.04.2018 року №14/0246 про відмову у виплаті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу внаслідок втрати працездатності в розмірі і порядку передбаченому статтями 97 Закону України "Про національну поліцію".
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
позивач: ОСОБА_1 Борисович ІК НОМЕР_1 (67700, АДРЕСА_1)
відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області ІК 40108740 (65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 12).
Суддя П.П. Марин
.