справа №813/3987/17
11 червня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
за участі:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу ГУНП у Львівській області № 787 о/с від 10.10.2017 року в частині звільнення позивача з посади слугував інший оскаржуваний в межах даної справи наказ № 3099 від 20.09.2017 року «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області», мотивація якого про самоусунення позивача від виконання службових обов'язків, не проведення ним перевірок несення служби нарядом поліції та недостовірне внесення до контрольної картки роботи патруля на маршруті відомостей про проведення таких перевірок, - є такою, що не відповідає дійсності. Зокрема, позивачем під час несення служби з 20.00 год. 28.08.2017 року по 08.00 год. 29.08.2017 року було вжито усіх належних заходів, забезпечено законність і правопорядок на території Головного та Приміського залізничних вокзалів міста Львова, жодних незареєстрованих правопорушень чи скарг щодо нереагування, незаконних чи неналежних дій працівників поліції не надходило, за час чергування безпосередньо позивачем складено два адміністративні протоколи, а сержантами служби наряду, за якими він здійснював нагляд - три протоколи. Належне здійснення позивачем перевірок служби наряду підтверджується даними контрольної картки роботи патруля на маршруті. Крім того, із Посадовою інструкцією від 19.06.2017 р. позивач ознайомлений не був, що засвідчує Відомість про ознайомлення особового складу поліцейських сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з посадовими інструкціями, а підпис, що міститься на Інструкції йому не належить, адже в цей період позивач перебував у щорічній відпустці та знаходився за межами України. Позовні вимоги також обґрунтовані тим, що у спірних наказах не зазначено того що характеризує його проступок саме з найтяжчої сторони, чи є його вина у порушеннях, яка її форма, відсутні відомості щодо попередньої роботи позивача, не враховано наявності заохочень та відсутності стягнень, яка шкода заподіяна позивачем та чим це підтверджується, що суперечить ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, згідно якої звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Ухвалами суду від 03.11.2017 року відкрито провадження у справі, здійснено підготовку справи до судового розгляду та призначено таку до розгляду у судовому засіданні.
15.12.2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 11.06.2018 р. повторно не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
Згідно із ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи повторну неявку представника відповідача, а також, ту обставину, що відповідачем не було надано жодних доказів неможливості забезпечити явку свого представника в судове засідання, причини його неявки визнані судом неповажними, у зв'язку з чим суд дійшов висновку розглядати справу за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши доводи позивача і його представника, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач - ОСОБА_1 з 07.11.2015 р. по 10.10.2017 р. проходив службу в органах Національної поліції України, зокрема, як капітан поліції працював на посаді інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП.
20.09.2017 р. Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано Наказ № 3099 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» (далі - Наказ № 3099), відповідно до пункту 2 резолютивної частини якого за порушення службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, професійного виконання своїх службових обов'язків, відповідно до вимог нормативно-правових актів, що виразилось у самоусуненні від виконання службових обов'язків, не проведенні перевірок несення служби нарядом поліції та недостовірному внесенні до контрольної картки роботи патруля на маршруті відомостей про проведення таких перевірок, на інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
10.10.2017 р. Головним управлінням Національної поліції у Львівській області на виконання Наказу № 3099 від 20.09.2017 було видано Наказ № 787 о/с (далі - Наказ № 787 о/с), згідно якого капітана поліції ОСОБА_1 /0062658/, інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП, було звільнено з 10.10.2017 зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ.
Не погоджуючись із вказаними наказами позивач оскаржив їх до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Частиною 1 ст. 19 цього Закону встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п. 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).
Як визначено положеннями статтей 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.
Відповідно до ст. 1 цього Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Згідно зі ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС України за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.
Статтею 12 Статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
В силу приписів пунктів 10, 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" закріплено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Пунктом 8.3 Інструкції визначено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Таким чином, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.
З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що виразилось у самоусуненні від виконання службових обов'язків, не проведенні перевірок несення служби нарядом поліції та недостовірному внесенні до контрольної картки роботи патруля на маршруті відомостей про проведення таких перевірок.
Зокрема, у висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Залізничного ВП ГУНП у Львівській області від 14.09.2017 р. зазначено, що 29 серпня 2017 року мобільною групою ВІОС УКЗ ГУНП у Львівській області проведено перевірку несення служби працівниками патрульної поліції Залізничного ВП ГУНП на Головному вокзалі м. Львова, де виявлено наступні порушення, а саме у копії контрольної картки роботи патруля на маршруті № 13 а, б, в у складі старшого сержанта поліції ОСОБА_3 та сержанта поліції ОСОБА_4 наявні відмітки про здійснення перевірки несення служби інспектором капітаном поліції ОСОБА_1 28.08.2017 о 22:10 та 29.08.2017 о 00:05 та 02:10, водночас згідно відеофайлів з камер відеоспостереження, розташованих в приміщенні чергової частини відділення поліції на станції «Львів» Залізничного вокзалу ВП ГУНП та у приміщенні вокзалу і прилеглій до нього території установлено, що старший сержант поліції ОСОБА_3 та сержант поліції ОСОБА_4 в період з 23:47 28.08.2017 до 00:23 29.08.2017 перебували не на маршруті патрулювання, а в приміщенні чергової частини. З 02:54 до 03:00 здійснювали супровід громадянина ОСОБА_5 з перону № 2 до медичного пункту. О 04:23 прибули до чергової частини. Згідно відеофайлів капітан поліції ОСОБА_1 покинув приміщення чергової частини 28.08.2017 о 22:07 та прибув лише 29.08.2017 о 04:50, що свідчить про не проведення перевірки останнім несення служби нарядом патрульної поліції 29.08.207 о 00:05. Відсутність контролю за несенням служби підтверджується поясненнями поліцейських старшого сержанта поліції ОСОБА_3 та сержанта поліції ОСОБА_4, а зберігання ОСОБА_1 картки патрулювання вказує на формальний підхід до якісного та дієвого контролю за несенням служби підлеглими та проставлення ним фіктивних відміток про здійснення таких. Службовим розслідуванням установлено грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зі сторони інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1, що виразилось у самоусуненні від виконання службових обов'язків, не проведенні перевірок несення служби нарядом поліції та недостовірному внесенні до контрольної картки роботи патруля на маршруті відомостей про проведення таких перевірок.
Суд не знаходить належного підтвердження висновків службового розслідування відповідача про самоусунення позивача від виконання службових обов'язків, не проведення ним о 00:05 29.08.2017 року перевірки роботи патруля та внесення фіктивних відміток до картки патрулювання, оскільки, за свідченнями позивача з 20 год. 00 хв. 28.08.2017 року, він перебував на зміні, яку здав о 08 год. 00 хв. 29.08.2017 року. Протягом цієї 12-годинної зміни періодично перевіряв несення служби нарядом поліції у складі старшого сержанта поліції ОСОБА_3 та сержанта поліції ОСОБА_6 на маршруті № 13 а, б, в, д що достовірно відображено в контрольній картці роботи патруля. Вказаною карткою також спростовуються висновки службового розслідування щодо неможливості здійснення позивачем перевірки підлеглих 29.08.2017 року о 00 год. 05 хв. з посиланням на відеофайли, які свідчать, що о цій годині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в приміщенні чергової частини, в якій позивача не було, адже картка містить відмітку про проведення перевірки не о 00 год. 05 хв., а о 00 год. 25 хв.- коли патруль вже перебував за межами чергової частини, яка не охоплюється дією камер, що узгоджується з актом відповідача про перегляд відеофайлів з камер відеоспостереження, розміщених у головному залізничному вокзалі в м. Львові та на прилеглій до нього території і відображено у висновку службового розслідування. Вказане підтверджується поясненнями позивача та показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про те, що після 00 год 29.08.2017 р. чергова перевірка роботи патруля відбувалась на прилеглій території Головного вокзалу.
Висновки службового розслідування щодо внесення позивачем фіктивних відміток до картки патрулювання, її зберігання у ОСОБА_1 з 23:00, не здійснення ним перевірок роботи патруля спростовуються показами свідків - старшого сержанта поліції ОСОБА_3, сержанта поліції ОСОБА_6 та інспектора інформаційного обслуговування центру при Львівській залізниці ОСОБА_7.
Зокрема, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що перебували в складі патруля, нагляд за яким здійснював позивач, підтвердили достовірність відміток, що містяться у контрольній картці роботи патруля на маршруті № 13 а, б, в, зазначили, що такі відповідають фактичним перевіркам їх роботи, які здійснював позивач 28-29.08.2017 р. Вказали, що контрольну картку ОСОБА_1 випадково забрав після перевірки роботи патруля, що відбулась близько 4 години ранку 29.08.2017 р. біля Головного вокзалу, коли працівник Львівської залізниці повідомив позивача про групу невідомих осіб на Приміському вокзалі, які розпивають спиртні напої, що змусило його направитись туди.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 засвідчив, що близько 4 години ранку 29.08.2017 р., повертаючись з цілодобового магазину біля Головного вокзалу, де купляв мінеральну воду, адже погано себе почував, зустрів позивача, який розмовляв з іншим працівником поліції, та повідомив його, що на Приміському вокзалі група осіб розпиває спиртні напої та голосно поводиться, у зв'язку з чим ОСОБА_1 послідував за ним до місця розташування цих осіб.
Таким чином, висновок службового розслідування від 14.09.2017 р. не містить жодних достатніх об'єктивних фактів та посилань на належні докази внесення позивачем фіктивних відміток до картки патрулювання, її зберігання у нього з 23:00, не здійснення ним перевірок роботи патруля, натомість такі повністю спростовуються свідченнями допитаних в судовому засіданні свідків.
Вказівки у висновку службового розслідування на доведеність факту порушення службової дисципліни та Присяги поліцейського з боку позивача, що полягало в нібито самоусуненні ним від виконання його безпосередніх обов'язків, суд не бере до уваги, оскільки не зазначено конкретних фактів та обставин цього і в чому вони полягали, які б свідчили про самоусунення позивача від виконання покладених на нього обов'язків, зазначено, які саме конкретно обов'язки та покладенні завдання не виконав позивач, які шкідливі наслідки настали від такого невиконання. Крім того, суду не надано жодних належних доказів, які б свідчили про конкретні факти невиконання позивачем своїх обов'язків, які б він мав виконати, і в чому саме вони полягали.
Окрім того, суд враховує, що відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.
Частиною третьою статті 149 КЗпП України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Проте, ні у висновку службового розслідування, ні у спірних наказах не зазначено яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущених ним порушень, чим це підтверджується, не вказано, що характеризує проступок позивача саме з найтяжчої сторони, враховуючи те, що згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відтак, дотримання вказаних вимог закону не було підтверджено в ході розгляду справи, хоча такі обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури накладення стягнення.
Суд приймає до уваги те, що згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки, позивач за час роботи в органах поліції до дисциплінарної відповідальності не притягувався, крім того, нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою - медаллю « 10 років сумлінної служби», що характеризує його виключно з позитивного боку, однак, як прослідковується з матеріалів службового розслідування, вказані обставини, які свідчать про неможливість застосування до позивача звільнення, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, в порушення ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України та ст. 149 КЗпП України, взагалі не брались до уваги та не враховувались відповідачем.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обставини, які слугували підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку ОСОБА_1, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980).
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
При цьому, з матеріалів справи, які були детально досліджені судом, не встановлено порушення позивачем службової дисципліни, відтак рішення про звільнення ОСОБА_1 не можна вважати правомірним та обґрунтованим.
Головне управління Національної поліції в Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.
Крім того, оскаржуваний наказ № 787 о/с від 10.10.2017 року ґрунтується на нормі пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В порушення зазначених приписів жоден із оскаржуваних наказів відповідача не винесений на підставі положень Дисциплінарного статуту.
Також суд вважає доведеним факт не ознайомлення позивача з Посадовою інструкцією інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області, на посаді якого він перебував і обов'язки якого він виконував в день перевірки, адже в Інструкції міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 ознайомився з такою 19.06.2017 р., що безпосередньо спростовується висновком службового розслідування відповідача від 14.09.2017 р., у якому вказано, що «капітан поліції ОСОБА_1 з 10.06.2017 р. по 24.06.2017 р. перебував у черговій відпустці», а також штампами у паспорті позивача для виїзду за кордон, з яких прослідковується, що останній в цей період перебував за межами України та Відомістю про ознайомлення особового складу поліцейських сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з посадовими інструкціями, у якій взагалі відсутні прізвище та підпис позивача.
Таким чином, відповідач, як роботодавець, порушив приписи п. 1 ч. 1 ст. 29 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, відтак не ознайомивши позивача з його посадовими обов'язками відповідач протиправно звільнив першого з займаної посади з підстав самоусунення від виконання службових обов'язків, не проведення перевірок несення служби нарядом поліції та недостовірного внесення до контрольної картки роботи патруля на маршруті відомостей про проведення перевірок, адже такі зводяться до оцінки правильності виконання посадових обов'язків, визначених Посадовою інструкцією, з якою позивач не був ознайомлений під розписку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пункт 2 Наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3099 від 20.09.2017 "Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області" в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції та Наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 787 о/с від 10.10.2017 в частині звільнення зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-УІІІ капітана поліції ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції "Львів" Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 11.10.2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках". До яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з наказом МВС № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані 2 місяці на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки про доходи позивача від 22.02.2018 року № 108 заробітна плата позивача за серпень 2017 року складає 7954,96 грн, за вересень 2017 року - 5990,25 грн., отже середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 6972,61 грн., середньоденне - 228,61 грн.
Відтак, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2017 р. по 11.06.2018 р., що підлягає виплаті позивачу становить 55780,84 грн. (228,61 грн. х 224 календарні дні).
Пунктами 2,3 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак позов підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.09.2017 року № 3099 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1.
3. Визнати протиправним і скасувати наказ по особовому складу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 10.10.2017 року № 787 о/с в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції «Львів» Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції, з 11.10.2017 року.
5.Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833 79007, адреса - м. Львів, площа ОСОБА_8, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса - 79059, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55780,84 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 84 коп.
6. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6 972,61 грн. (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 61 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2018 року.