справа №813/4462/17
04 червня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Редкевич О.Р.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та бездіяльність, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, з вимогами:
- визнати протиправними і недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000301500 від 14.02.2015 року на суму 511,51 грн., №0000311500 від 14.02.2015 року на суму 138,99 грн., №0000341500 від 29.02.2016 року на суму 19515,69 грн., №0000351500 від 29.02.2016 року на суму 963,48 грн., №0000361500 від 29.02.2016 року на суму 12089,60 грн., № НОМЕР_1 від 29.02.2016 року на суму 297,87 грн., №0000381500 від 29.02.2016 року на суму 281,84 грн., №0000391500 від 29.02.2016 року на суму 19847,89 грн.;
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача стосовно ненадання обов'язкових додатків до вищевказаних податкових повідомлень-рішень - розрахунків штрафних санкцій із ухиленням від надання таких документів на неодноразові звернення КП «ЖКВ селища Розділ».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, рішеннями Роздільської селищної ради та Березинської сільської ради прийнято рішення про звільнення КП «ЖКВ селища Розділ» від сплати земельного податку. Зазначає, що до кожного податкового повідомлення-рішення має бути доданий розрахунок штрафних санкцій, і кожен з них повинен бути підписаний відповідальною службовою особою. Крім того, стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивачеві не вручались.
Відповідач долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому вказано, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання.
Ухвалою суду від 22.12.2017 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою від 12.04.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому зсіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.
Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено перевірки КП «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» щодо дотримання строку сплати узгоджених грошових зобов'язань.
За результатами перевірки складено Акт перевірки від 14.02.2015р.№ 21/1500/31042894 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 14.02.2015 року № 000030150.), яким визначено штрафну санкцію у розмірі 511,51 грн., № НОМЕР_2, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 138,99 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за платежем: збори за забруднення навколишнього природного середовища.
Акт перевірки від 16.02.2016 року № 17/1500/31042894 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 29.02.2016 року: № НОМЕР_3, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 19515,69 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість, №0000351500, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 963,48 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за платежем: рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, № НОМЕР_4, яким визначено штрафну санкцію у розмірі; 12089,60 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за платежем: рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавною значення № НОМЕР_5, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 297.87 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, № НОМЕР_6, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 281,84 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, № НОМЕР_7, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 19847,89 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб.
Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Згідно приписів пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України встановлено, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Поряд з цим, статтею 284 Податкового кодексу України встановлені особливості оподаткування платою за землю.
Відповідно до пункту 284.1. вказаної статті Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно пункту 284.2. статті 284 Податкового кодексу України якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.
Судом з матеріалів справи встановлено, що, рішеннями Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області від 28.01.2015 року №656 «Про затвердження ставок земельного податку та пільг зі сплати земельного податку» від 01.03.2017 року №209 «Про звільнення ЖКВ смт. Розділ від сплати частини чистого прибутку (доходу), земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, передбачено 100% розмір пільги по сплаті земельного податку у 2015р, 2016, 2017рр..для громадських організацій і підприємств державної та комунальної власності, статути яких зареєстровані у встановленому законом порядку, і використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами згідно додатку 1.
Зазначених обставин відповідач не врахував, внаслідок чого у картці особового рахунку позивача був відображений податковий борг. Аргументованих причин неврахування зазначеної позивачем пільги відповідач суду не зазначив, тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб №0000371500 від 29.02.2016 року, № НОМЕР_7 від 29.02.2016 року та №0000381500 від 29.02.2016 року належить скасувати.
Крім того, судом з'ясовано, що податкові повідомлення-рішення винесені за результатами перевірок згідно актів від 14.02.2015 року № 21/1500/31042894 та від 16.02.2016 року № 17/1500/31042894. Доказів направлення вказаних актів та податкових повідомлень-рішень позивачеві до матеріалів справи не долучено.
Самі по собі долучені до матеріалів справи копії повідомлень про вручення поштових відправлень свідчать лише про відправлення документів, однак, такі не дають можливості встановити яких саме документів.
Також, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення не можуть бути надіслані одночасно одним поштовим відправленням чи надіслані однією датою, оскільки п. 86.8 ст.86 ПК України визначає, що податкове повідомлення-рішення приймається лише протягом 10 днів після підписання і узгодження акту перевірки.
Як зазначено в позовній заяві, вищевказані акти перевірок та податкові повідомлення - рішення платник податків (КП "ЖКВ селища Розділ") від податкового органу не отримував і про існування цих документів платникові податків стало відомо зі змісту адміністративного позову з додатками Стрийської ОДПІ.
Також, відповідно до ст. 58 п.58.1 абз. 3 ПК України до податкових повідомлень-рішень додаються розрахунки податкових зобов'язань та штрафних фінансових санкцій, доказів надання таких позивачеві до матеріалів справи не долучено.
Судом встановлено, що акт № 21/1500/31042894 від 14.02.2015 року про результати перевірки та податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_8 та № НОМЕР_2 датовані 14.02.2015 року, тобто в неробочий день (субота), що суперечить Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року Л 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства"; Наказ Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236 "Про затвердження Порядку направлення органам державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків"; Наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 "Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Крім того, податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_9 від 14.02.2015 року на суму 511 грн. було застосовано штрафні санкції за несплату податкового боргу по надходженню податків і зборів, які справлялись до 01.01.2011 року, і який станом на день винесення вказаного податкового повідомлення - рішення підлягає визнанню безнадійним.
Також, в розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 14.02.2015 року на суму 138,99 грн. відповідачем нараховане штрафна санкція з порушенням строку давності (ст. 102 ПКУ), оскільки вказана сума штрафної санкції нарахована на податковий борг більше як за 1332 і 1568 днів прострочення.
Згідно вимог ст. 101 п.101.2.3 ПК України, штрафна санкція на безнадійний податковий борг не застосовується.
Верховний суд у постанові від 21.02.2018 року зазначив, що важливо встановити дотримання строків донарахування грошових зобов'язань податковим органом, оскільки, в силу приписів п.п.102.1 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Перевіркою результати якої зафіксовані Актом № 17/1500/31042894 від 16.02.16 року про результати перевірки дотримання відповідачем вимог ст. 126 п. 126.1 ПК України встановлено несвоєчасну плату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, чим порушено ст. 57 п. 57.1 розділу 2 ПКУ із затримкою до 30 календарних днів сплати податкового зобов'язання на суму 19847,89 грн.
При затримці сплати до 30 календарних днів включно платник податків згідно ст. 126 п. 126.1 ПКУ притягається до відповідальності в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, тому штрафна санкція від суми боргу 19847,89 грн. становить 1984,79 грн.
Судом з корінця податкового повідомлення-рішення № 000391500 від 29.02.2016 року встановлено, що , податковим органом сума штрафу за один день прострочення терміну сплати визначена в сумі 19847,89 грн., водночас згідно зі ст.. 126 повинно бути 1984,79 грн., чим протиправно нарахована на вказану суму фінансова санкція та завищено суму податкового боргу на 17863,10 грн.
Також, контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням № 000361500 від 29.02.2016 року за порушення вимог ст. 126 п. 126.1 ПКУ нараховано штрафну санкцію в сумі 12069,60 грн. до податкового боргу граничний строк давності стягнення якого згідно розрахунку штрафних санкцій становить 1377 днів, який відповідно до ст. 102 ПКУ підлягав списанню як безнадійний (ст. 101 ПКУ).
Крім того, суд зазначає, що Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).
Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, контролюючий орган, приймаючи спірне рішення, посилався на норми Податкового кодексу України, які регламентують застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Разом з тим, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність у позивача податкових зобов'язань суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №0000301500 від 14.02.2015 року №0000311500 від 14.02.2015 року №0000341500 від 29.02.2016 року №0000351500 від 29.02.2016 року, №0000361500 від 29.02.2016 року., № НОМЕР_1 від 29.02.2016 року, №0000381500 від 29.02.2016 року, №0000391500 від 29.02.2016 року підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи встановлено, що, між Комунальним підприємством «Житлово - комунальний відділ селища Розділ» та адвокатом ОСОБА_1 укладено договори про надання правової допомоги №04-12/17 від 04.12.2017 року, №12-01/18 від 12.01.2018 року, №12-02/18 від 12.02.2018 року, №10-05/18 від 10.05.2018 року, з метою представництва інтересів у Львівському окружному адміністративному суді.
У зв'язку із розглядом справи № 813/4462/17 Комунальним підприємством «Житлово - комунального відділу селища Розділ» понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8700 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№10,61,99, та актом виконаних робіт.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальна сума витрат на правничу допомогу становить 8700,00 грн., що сплачено позивачем, згідно платіжних документів
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.
Зважаючи на викладене, а також те, що матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі фактично понесених судових витрат.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8700,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №0000301500 від 14.02.2015 року №0000311500 від 14.02.2015 року №0000341500 від 29.02.2016 року №0000351500 від 29.02.2016 року, №0000361500 від 29.02.2016 року., № НОМЕР_1 від 29.02.2016 року, №0000381500 від 29.02.2016 року, №0000391500 від 29.02.2016 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39519683) на користь Комунального підприємства «Житлово-комунальний відділ селища Розділ» ( Львівська область, Миколпївський район с.м.т. Розділ, вул. Симоненка, буд. 2, код ЄДРПОУ 31042894) 3200 (три тисячі двісті грн) грн. 54 коп. сплаченого судового збору та 8700 (вісім тисяч сімсот) грн. витрат на правову допомогу.
4. В решті позовних вимог відмовити
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2018 року.