Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/981/18
Провадження № 1-кп/723/1410/18
13 червня 2018 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець кримінальне провадження №12018260150000037 від 12.01.2018 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верхні Петрівці, румуна, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, щодо якого запобіжний захід не обирався,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , -
встановив:
11 січня 2018 приблизно о 18-00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Аudі», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у темну пору доби, на освітленій ділянці дороги, із непрацюючою електролампою лівої фари в режимі дальнього світла та непрацюючими склоочисниками і склоомивачами вітрового скла, рухаючись вулицею Богдана Хмельницького в м.Сторожинець Чернівецької області зі швидкістю 50-60 км/год., не врахувавши дорожню обстановку, проявивши неуважність та самовпевненість у своїх діях, не переконався, що його дії по керуванню вказаним автомобілем будуть безпечними для інших учасників дорожнього руху, діючи в порушення та невиконання вимог пунктів 1.5, 12.1, 12.3, 31.1, 31.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався правим узбіччям дороги в попутному із ним напрямку.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав наступні тілесні ушкодження: поєднана торакокраніоскелетна травма, забійно-рвана рана лобно-тім'яної ділянки голови, струс головного мозку, множинні флюктуючі переломи ребер грудної клітки з обох сторін, лівобічний гемопневмоторокс, підшкірна емфізема справа, відкритий перелом лівої гомілки, кальпована рана голови, травматичний шок ІІ-ІІІ ступенів, які згідно висновку судово-медичного експерта №63-Е-мд від 26.02.2018 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.
Вказану дорожньо-транспортну пригоду обвинувачений ОСОБА_3 скоїв в результаті порушення та невиконання ним вимог пунктів 1.5, 12.1, 12.3, 31.1, 31.4 Правил дорожнього руху України, які передбачають:
-п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
-п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
-п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
-п. 31.1 Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно- технічної документації.
-п. 31.4 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за
наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: 31.4.4 Склоочисники і склообмивачі вітрового скла: не працюють склоочисники; не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі.
Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, і його дії за цією статтею кваліфіковані правильно.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснив, що 11.01.2018 року приблизно о 18-00 год. він їхав автомобілем марки «Ауді» по вул..Б.Хмельницького в м.Сторожинець. Було темно, дощова погода. Він їхав нешвидко, приблизно 50-60 км/год, так як через туман була погана видимість. Використовував ближнє світло фар. Його обігнав джип, який заляв йому лобове скло. Допоки він очищав скло, то нічого не бачив, очистивши скло, побачив перед машиною справа потерпілого, якого до цього не бачив, вивернув ліворуч, однак зачепив потерпілого, який вдарився об лобове скло, а після впав на землю. Він зупинився, і викликав швидку допомогу. В автомобілі працював лише лівий склоочисник. Чи працювали фари дальнього світла не знає, бо не перевіряв і не користувався ними. Автомобілем користувався протягом тижня до ДТП, придбав його у ОСОБА_8 , з яким помінявся автівками. Документів щодо придбання ним даного автомобіля немає. Просив вибачення у потерпілого, запевнив, що відшкодує збитки та моральну шкоду.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками судового розгляду не оспорюються.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту, допиту потерпілого, дослідження матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, дослідження матеріалів щодо речових доказів та процесуальних витрат, пояснивши, що фактичні обставини обвинувачення йому зрозумілі і їх не заперечує, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі.
Потерпілий ОСОБА_5 не заперечував проти скороченого порядку судового розгляду, вказавши, що наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі.
Представник потерпілого та захисник обвинуваченого не заперечували проти скороченого розгляду кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_5 дав показання про те, що він йшов з роботи додому по вул..Б.Хмельницького в м.Сторожинець близько 18 год. Рухався по обочині, дорогу не переходив, відчув удар у задню частину тіла, після чого втратив свідомість, опритомнів в лікарні через 8 днів. Під час його перебування в лікарні обвинувачений ОСОБА_9 приходив декілька разів, йому відомо, що обвинувачений купляв частину ліків, які необхідні були на його лікування, але не знає, на яку суму. Обвинувачений просив у нього пробачення. Міру покарання останньому обрати не пов'язану з позбавленням волі, але нехай відшкодує завдану шкоду.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, вчинений з необережності.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є особою раніше не судимою, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, характеризується позитивно за місцем проживання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст..66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Суд не погоджується із думкою захисника обвинуваченого про наявність пом'якшуючої обставини - відшкодування завданого потерпілому збитку, оскільки в судовому засіданні потерпілий вказував, що спричинена шкода йому не відшкодована, з приводу чого буде звертатися в порядку цивільного судочинства, обвинувачений лише купив частину ліків.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст..67 КК України судом не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Визначаючи міру покарання, суд враховує вищенаведені обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, приймає до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, дані про його особу, думку потерпілого, який вважає, що обвинуваченого не слід позбавляти волі. З врахуванням наведеного суд вважає можливим призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України із застосуванням положень ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, що також узгоджується з позицією прокурора, представника потерпілого, захисника щодо застосування ст.75 КК України.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, про що клопотав захисник, оскільки, судом не встановлено наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання як обов'язкової умови застосування ст.69 КК, так як щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину відносяться до однієї пом'якшуючої обставини.
Суд вважає, що підлягає застосуванню додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що узгоджується з позицією прокурора та представника потерпілого і проти якого заперечував захисник, вказуючи на необхідність підзахисному користуватися транспортними засобами для заробітків на утримання сім'ї. При цьому суд не приймає до уваги доводи захисника, оскільки стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження того, що керуючи транспортними засобами обвинувачений заробляє на утримання себе та членів його сім'ї і що такий заробіток є єдиним джерелом доходу.
Питання про долю речового доказу підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст.100 КПК України, а саме автомобіль, що визнаний речовим доказом належить повернути законному володільцю - ОСОБА_10 , законність володіння якого підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/2904573 від 05.01.2018 року.
У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на залучення експерта.
Цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду в зв'язку з подачею відповідної заяви представником потерпілого, підтриманої потерпілим в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.100, 124, 368-370, 373,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_11 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль марки «Аudі», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 Республіки Польща, який знаходиться на спецмайданчику Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, повернути законному володільцю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 1859 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять грн.).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду згідно поданої заяви.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.