Справа №403/366/18 провадження № 2-з/403/7/18
12 червня 2018 року смт.Устинівка
Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
11.06.2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та одночасно з пред"явленням позову - заяву про забезпечення позову, в якій прохає суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на майно, яке є предметом поділу по даній цивільній справі, а саме: холодильник «ДНЄПР» вартістю 2500,00 грн.; телевізор «PANASONIС» вартістю 960,00 грн.;мікрохвильову піч «DAEWOO» вартістю 800,00 грн.; м"який куточок вартістю 2500,00 грн.; набір меблів для спальної кімнати (2 шафи, 2 тумби, 1 трюмо, 1 комод, 1 пуф, 1 ліжко) вартістю 1900,00 грн.; меблеву стінку вартістю 1500,00 грн.; газову плиту вартістю 800,00 грн.; меблі та електроприлади для ванної кімнати (бойлер, ванна, унітаз, рукомийник, насосна станція) вартістю 4900,00 грн.; мийку вартістю 650,00 грн.; комп"ютер «Accer» вартістю 4900,00 грн.; стіл комп"ютерний вартістю 800,00 грн.; крісло офісне універсальне вартістю 380,00 грн.; диван «Малютка» вартістю 1300,00 грн.; басейн на 4,5 м. куб. вартістю 4500,00 грн.; будівельні матеріали вартістю 8000,00 грн.; килим 4,5 х 5 м. вартістю 1200,00 грн.; ДКУ зерно крупорушка вартістю 780,00 грн.; планшет «PRESTIGIO» вартістю 2400,00 грн.; стіл письмовий вартістю 800,00 грн., яке перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 за адресою: вул.Об"їздна, буд.№19, кв.№2 смт.Устинівка Кіровоградська область, та 2) заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження вказаного майна.
Застосування вказаних заходів забезпечення позову обгрунтовується тим, що заявником ОСОБА_1 подано до суду цивільний позов до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя і невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу, у користуванні якої перебуває спірне майно, здійснити його відчуження на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення в період часу, коли воно ще не набуде законної сили, що як наслідок призведе до порушення прав заявника.
Відповідно до положень ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заява ОСОБА_1 про забезпечення позову розглядається суддею без повідомлення учасників справи.
Розгляд заяви про забезпечення позову здійснено в межах процесуального строку, визначеного ч.1 ст.153 ЦПК України.
При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову та його виду, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Відповідно до пунктів 3, 4, 6, 7 ч.1, ч.4 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обгрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до роз"яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Натомість заявником не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність причин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у вказаній цивільній справі, а можливі дії відповідача, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог щодо забезпечення позову, є лише особистою думкою, припущеннями останнього щодо не виконання відповідачем майбутнього судового рішення за умови відсутності в поданій до суду заяві та доданих до неї ксерокопій документів, будь-яких даних, підтверджуючих можливість такого невиконання.
З урахуванням викладеного, суддею встановлено, що подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову не відповідає вимогам п.3, п.4 ч.1 ст.151 ЦПК України, оскільки не містить достатнього обґрунтування як необхідності забезпечення позову, так і необхідності та доцільності застосування судом зазначених заявником ОСОБА_1 заходів у виді накладення арешту на майно та заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії щодо відчуження майна.
Крім того, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Разом з тим, відповідно до змісту ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов"язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв"язку із забезпеченням позову.
Таким чином, заявник мав зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом у випадку вирішення питання про застосування зустрічного забезпечення з метою усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов"язаних із забезпеченням позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Натомість з поданої заявником ОСОБА_1 до суду заяви про забезпечення позову та доданих до неї ксерокопій документів, не вбачається як самої наявності в дійсності рухомого майна, перерахованого ним в заяві згідно переліку, так і знаходження його на дату звернення до суду саме у відповідача ОСОБА_2.
Крім того, зазначаючи про знаходження спільного майна подружжя за адресою: АДРЕСА_1, заявником не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження належності зазначеного об"єкта нерухомості, в якому, із його слів, знаходиться спірне майно, відповідачу чи йому особисто, або третій особі, що, як наслідок, позбавляє суд можливості перевірити, чи не будуть порушені інтереси інших осіб у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.
Таким чином, за вказаних обставин, приймаючи до уваги відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження фактичного існування та наявності у володінні відповідача ОСОБА_2 вказаного в заяві про забезпечення позову майна, його ідентифікуючих ознак та місцезнаходження; з урахуванням того, що зазначені заявником в переліку види майна є рухомими речами і шлюб між подружжям було розірвано, суд позбавлений можливості пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати відповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати ОСОБА_1, позовним вимогам, а також прийняти до уваги інтереси інших осіб, які можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про повернення ОСОБА_1 поданої ним заяви про забезпечення позову, як такої, що не відповідає вимогам п.п.3, 4, 6, 7 ч.1, ч.4 ст.151 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.81, 149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовуповернути заявнику, як таку, що подана без додержання вимог ст.151 ЦПК України.
Роз"яснити ОСОБА_1, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє його права повторно звернутися до суду з відповідною заявою про забезпечення позову, яка за змістом повинна відповідати вимогам ст.151 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду. Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд Кіровоградської області. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Устинівського районного суду
Кіровоградської області С.Ю.Атаманова