12 червня 2018 року місто Київ.
Справа № 759/2521/17
Апеляційне провадження № 22-ц/796/4549/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення, у складі судді Шум Л.М., постановлену в приміщенні суду в місті Києві (інформація про час постановлення ухвали та дату складання повного тексту ухвали відсутня)
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської у м. Києві районної адміністрації, Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про позбавлення батьківських прав, -
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд заочного рішення від 17 січня 2017 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху, оскільки ОСОБА_1 не було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вказаною заявою та у зв'язку з несплатою судового збору.
11 квітня 2018 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва заяву відповідача про перегляд заочного рішення повернуто заявнику, оскільки заявником зазначені недоліки в ухвалі від 02 лютого 2018 року не усунуто.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та зобов'язати місцевий суд прийняти заяву до провадження.
В скарзі посилався на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Вказував на те, що ухвалу суду про усунення недоліків не отримував, в період з 19 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні. Посилався на те, що заява про скасування заочного рішення відповідала вимогам ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент її подання, а тому суд безпідставно залишив її без руху в частині пропуску строку на подання такої заяви, а також суд безпідставно не звільнив його від сплати судового збору за подання заяви про скасування заочного рішення. Вважає, що судом було порушено п. 11 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, оскільки заяви і скарги до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Крім того, апеляційна скарга містить доводи по суті заяви про скасування заочного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказувала, що ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, є законною та не підлягає скасуванню. Зазначала, що відповідачем на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що він не отримував ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху. Також у відзиві на апеляційну скаргу містяться посилання щодо пропуску строку на звернення з заявою про перегляд заочного рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Повертаючи заяву про перегляд заочного рішення, місцевий суд виходив з того, що відповідач недоліки не усунув та вимоги ухвали від 02 лютого 2018 року не виконав.
Апеляційний суд з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 02 лютого 2018 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху, а заявнику був наданий строк для усунення недоліків у строк, не більше 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Відповідно до супровідного листа копію вказаної ухвали 02 лютого 2018 року було направлено на адресу ОСОБА_1 (а.с. 90).
Проте в матеріалах справи міститься конверт з не врученим поштовим відправленням адресований ОСОБА_1 При цьому жодних причин невручення поштового відправлення на конверті не зазначено (а.с. 91).
Відповідно до даних УДППЗ «Укрпошта» за пошуком по штрихкодовому ідентифікатору поштове відправлення було повернуто на адресу відправника «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Також, з матеріалів справи вбачається, що в період з 19 лютого 2018 року по 07 березня 2018 року відповідач перебував на лікуванні. Дана обставина підтверджується листками непрацездатності (а.с. 105-106).
Інші докази про повторне направлення ухвали та вручення останньої заявнику в матеріалах справи відсутні.
На думку апеляційного суду, повернення конверту із відміткою установи поштового зв'язку з причиною невручення «за закінченням встановленого терміну зберігання» не може вважатись належним врученням ухвали про залишення без руху заяви про перегляд заочного рішення.
Так як, в матеріалах справи відсутні дані про вручення ухвали про залишення заяви без руху, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції від 11 квітня 2018 року про визнання неподаною та повернення заяви про перегляд заочного рішення підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що постановляючи ухвалу про залишення заяви без руху, судом також було порушено інші процесуальні норми.
Так, пунктом 10 розділу VII ЦПК України Перехідні положення передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
При цьому, відповідно до п.п. 11 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15 грудня 2017 року), провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заява про скасування заочного рішення була подано 13.12.2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України в новій редакції, а тому у суду не було правових підстав для залишення заяви без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ЦПК України, в редакції, який діяв на момент залишення заяви без руху 02.02.2018 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є :1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд не приймає посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що відповідачем на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що він не отримував ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху, оскільки докази неотримання відповідачем ухвали наявні в матеріалах стави, що було встановлено апеляційним судом.
При цьому, апеляційна скарга задовольняється частково, оскільки чинним процесуальним кодексом апеляційний суд не наділено повноваженнями зобов'язувати місцевий суд приймати заяву до провадження. Крім того, апеляційний суд не розглядає доводи апеляційної скарги щодо вимог по суті заяви про перегляд заочного рішення, оскільки вказана заява ще не була предметом перегляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 382- 384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Святошинської у м. Києві районної адміністрації, Святошинський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про позбавлення батьківських прав направити для продовження розгляду заяви про скасування заочного рішення до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 12 червня 2018 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді: Рубан С.М.
Іванченко М.М.