1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 05 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року,
за участі: власника майна його представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, що було вилучено під час проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Естонська, 84 а саме: автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі): НОМЕР_2 , 2007 року випуску.
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучений під час проведення огляду місця події автомобіль відповідає ознакам ст. 98 КПК України, тобто має ознаки речового доказу, і який може бути використаний як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження та є достатні підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, відчужене, у зв'язку із чим клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з таким рішенням, власник майна ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить зняти арешт з її автомобіля та захистити її права, як законослухняного громадянина.
Щодо строку оскарження ОСОБА_5 зазначає, що ухвалу слідчого судді вона отримала 03 квітня 2018 року в присутності адвоката, оскільки про судове засідання 29 березня 2018 останню ніхто не повідомляв та не викликав.
Так, автор апеляційної скарги зазначає, що її автомобіль був вилучений не на місті злочину, а біля її будинку, та стверджує, що не має ніякого відношення до злочину, який вчинив її син.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 02 березня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018100100002506, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 березня 2018 року, приблизно о 18 годині 50 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Жабаєва, 22, ОСОБА_8 , шляхом віджиму вікна проник до квартири АДРЕСА_1 за вказаною адресою, звідки таємно викрав ноутбук марки «Asus» s/n: G8NOCVO88599329, вартістю 7 399 гривень 90 копійок.
В ході проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Естонська, 84, було виявлено та вилучено автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі): НОМЕР_2 , 2007 року випуску чорного кольору, на якому пересувався і перевозив викрадене ОСОБА_8 , та який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_5
02 березня 2018 року автомобіль вищевказаний автомобіль, визнано речовим доказом.
05 березня 2018 року старший слідчий слідчого відділу відділення № 2 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі): НОМЕР_2 , 2007 року випуску, вилучений 02 березня 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року зазначене клопотання задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12018100100002506, про накладення арешту на вищевказаний автомобіль слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що вилучений під час проведення огляду місця події автомобіль відповідає ознакам ст. 98 КПК України, тобто має ознаки речового доказу, і який може бути використаний як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження та є достатні підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, відчужене, у зв'язку із чим клопотання слідчого підлягає задоволенню.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання старшого слідчого та накладення арешту на вищевказаний автомобіль, оскільки він, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого ОСОБА_7 від 02 березня 2018 року, визнаний речовим доказом (а.п. 31-33).
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначений автомобіль, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя в даному конкретному випадку застосував найменш обтяжливий захід забезпечення кримінального провадження, накладаючи арешт на вищевказаний автомобіль без належного обґрунтування необхідності заборони користуватися ним.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказаний автомобіль, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв'язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2 ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, що було вилучено під час проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Естонська, 84 а саме: автомобіль марки «Mitsubishi», модель «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі): НОМЕР_2 , 2007 року випуску, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/2150/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1