вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 759/15668/13 Апеляційне провадження № 22-ц/796/5554/2018Головуючий у суді першої інстанції - П'ятничук І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
13 червня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Оніщук М.І., вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю,
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та віднести її до четвертої черги спадкоємців за законом (а.с.1, 2).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31.10.2013 позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та віднесено ОСОБА_2 до четвертої черги спадкоємців за законом (а.с.48, 49).
31.05.2018 Київська міська рада, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31.10.2013 (а.с.55-61).
У суду апеляційної інстанції відсутні належні процесуальні підстави для відкриття апеляційного провадження, з огляду на наступне.
Як вже вказувалось, судове рішення про задоволення вимог заявниці було ухвалене 31.10.2013 і набрало законної сили.
Апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі і вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, лише 31.05.2018, тобто більш ніж через чотири роки після набрання рішенням законної сили.
Частиною 1 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Разом з цим, у відповідності до частини 2 статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до чинного процесуального закону, який діяв на час ухвалення рішення, суд розглядав справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, одержавши відповідну заяву від особи.
Статтею 258 ЦПК України (яка була чинною на час ухвалення рішення) було передбачено, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 25.05.1998 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
В пункті 5 вказаної Постанови Пленум Верховного Суду України також роз'яснив, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Звертаючись до суду з заявою заявником, в якості заінтересованої особи, було зазначено державний орган - Головне управління юстиції у м. Києві.
Судом першої інстанції відкрито провадження у справі і направлено відповідне повідомлення про розгляд справи заінтересованій особі (а.с.11, 12).
Головне управління юстиції у м. Києві направило суду письмові пояснення від 29.10.2013, в яких, не маючи жодних заперечень щодо залучення Управління до участі у справі в якості заінтересованої особи, пояснило, що у відповідності до підпункту 4 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Ураховуючи наведене, а також те, що викладені у заяві обставини потребують доведення в судовому порядку, Головне управління юстиції у м. Києві просило розглянути справу за відсутності його представника (а.с.14, 15).
Розглянувши заяву суд першої інстанції ухвалив відповідне рішення спрямоване на захист спадкових прав заявниці ОСОБА_2, яка протягом майже п'яти років з дня ухвалення судового рішення мала законні сподівання щодо захисту її прав та інтересів судом і за такий тривалий час реалізувала судове рішення пред'явивши його для оформлення спадщини.
З наведеного вбачається, що у суду апеляційної інстанції відсутні належні процесуальні підстави для відкриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення.
При цьому, слід зазначити, що вимоги пункту 1 частини 2 статті 358 ЦПК України не можуть бути застосовані, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції жодним чином не зачіпає права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Київської міської ради, яка, беручи до уваги предмет заяви та положення про спадкування, визначені Цивільним кодексом України, не наділена правом спадкування майна померлої фізичної особи за наявності у такої особи спадкоємців будь-якої черги за законом.
Водночас, слід наголосити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошує на неухильному дотриманні принципу юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Таким чином, вищенаведене дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку про відсутність належних законодавчо визначених підстав для відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 358 ЦПК України,
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.
Повний текст ухвали складений 13 червня 2018 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук