Справа № 823/286/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк
06 червня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Петрика І.Й.
суддів Собківа Я.М., Карпушової О.В.
при секретарі Кузьміній Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року
у справі № 823/286/18
за позовом ОСОБА_2
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в якому просив:
- визнати протиправною та немотивованою відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі відповідача № 10426/6-17 від 05.12.2017;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання за вх. №22780/0/5-17-СГ від 29.11.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання.
-в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов'язати відповідача не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі подати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка викладена у оскаржуваній відмові Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, є протиправною, невмотивованою, та такою, що не відповідає вичерпному переліку підстав для відмови в наданні такого дозволу, оскільки подані позивачем документи відповідають вимогам чинного законодавства, а єдиною підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Відповідно зазначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з наведеним просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 листопада 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням звернувся представник позивача ОСОБА_4 (вхідний номер Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 22780/0/5-17-СГ від 29.11.2017). У вказаному клопотанні представник позивача просив відповідно до статті 118, 121 Земельного кодексу України надати ОСОБА_2, члену фермерського господарства "ОСОБА_5.", дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність заявника земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Ярославської сільської ради Шполянського району Черкаської області орієнтовним розміром 3,31 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.
До вказаного клопотання представником позивача додано: витяг з ДРРПНМ від 01.06.2017 р. індексний номер 88602875, витяг з статуту ФГ "ОСОБА_5.", нотаріально посвідчене погодження землекористувача ФГ "ОСОБА_5." на вилучення частини земельної ділянки, що перебуває у його користуванні на користь заявника, довідку відділу у Шполянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 30.06.2017 № 32-23-0.360-254/114-17, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 30.08.2017 № 285/174-17, паспорт та довідку про присвоєння РНОКПП заявника, довіреність заявника на представника ОСОБА_4
Листом від 05.12.2017 р. №10426/6-17 Головне управління повідомило ОСОБА_4 про неможливість вирішення порушеного питання, так як заява та подані документи не відповідають вимогам статті 32 та статті 121 Земельного Кодексу України.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулась із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 6 статті 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному порядку не підлягає.
Щодо посилання апелянта на те, що відповідач безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача в підтвердження надіславши лист № 10426/6-16, та що суд першої інстанції при прийнятті рішення неправильно тлумачив ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, окільки, законодавством не передбачено, що орган виконавчої влади у разі відмови повинен надавати мотивовану відмову у формі рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що з метою одержання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 3,31 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства , розташованого на території Ярославської сільської ради Шполянського району Черкаської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 представником позивача подано до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідне клопотання (вхідний номер № 22780/0/5-17-СГ від 29.11.2017).
Листом № 10426/6-16 від 05.12.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило позивача, що заява та подані документи не відповідають вимогам статей 32, 121 Земельного кодексу України, що унеможливлює вирішення порушеного питання.
Отже, позивач звернувся до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно ст.118 ЗК України, за результатами розгляду якого позивачу, всупереч наведеним нормам, направлено лише лист "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення.
Разом з тим, У частині 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333.
У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 року № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинні оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області проявило свою бездіяльність при розгляді вищевказаного клопотання представника позивача, оскільки не прийняло одного з рішень, передбачених частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України. А лише надіслало лист № 10426/6-16 від 05.12.2017 року.
Щодо посилання апелянта на те, що він звертався до відповідача із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому, клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області має переглядатись повторно, колегія суддів зазначає наступне.
З огляду на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області не прийняло жодного рішення (наказу) щодо клопотання ОСОБА_2, а лише надіслало лист № 10426/16 від 05.12.2017 року чим проявило свою бездіяльність.
Як наслідок, вимога ОСОБА_2 про повторний розгляд клопотання від 29.11.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати є передчасною, оскілки немає жодного рішення (наказу) за результатами розгляду вищевказаного клопотання позивача.
Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції під час прийняття рішення безпідставно вийшов за межі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи на те, що відповідач не прийняв вмотивованого рішення (наказу), а лише надіслав відповідь на клопотання листом № 10426/6-17 від 05.12.2017 року,а відтак своїми діями вчинив бездіяльність не розглянувши належним чином клопотання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо виходу за межі позовних вимог.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку що суд першої інстанції ухвалив законне, обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.
Суддя - доповідач Петрик І.Й.
Судді Собків Я.М.
Карпушова О.В.