Провадження № 22-ц/774/5010/15 Справа № 208/7032/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Колодяжна Н.Є.
Категорія 46
06 серпня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді: Колодяжної Н. Є.
суддів - Макарова М.О., Лисичної Н.М.
при секретарі - Самокиші О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в свої інтересах та в інтересах ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ЖБК "Світанок", орган опіки та піклування Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради - про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації, -
В апеляційній скарзі прокурор м. Дніпродзержинська в інтересах неповнолітнього просить скасувати заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування всіх обставин справи.
Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, вважає рішення таким, що підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що позивачці на праві власності належить кооперативна квартира АДРЕСА_1. Згідно довідки, виданої 19.10.2013 року ЖБК «Світанок», окрім позивачки у квартирі зареєстровані : син позивачки- Гузько ОСОБА_6, колишня невістка - ОСОБА_3 ( останні - колишнє подружжя), неповнолітній онук позивачки- Гузько ОСОБА_7 ( син колишнього подружжя).
Доведено, що відповідачка ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_4 з 10.06.2010 року у спірній квартирі не проживають, в зв'язку з чим на підставі ст. 405 ЦК України (щодо втрати права на користування житлом члена сім'ї власника житла у разі відсутності без поважних причин понад один рік) - суд визнав їх обох такими, що втратили право на користування житлом в цій квартирі з підстав неповажності причин непроживання.
Між тим, задовольняючи позовні вимоги відносно неповнолітнього, райсуд неповно дослідив обставини справи та залишив без уваги вимоги закону.
Так, відповідно до ст.. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Згідно правил ст.ст.156, 64 ЖКУ - Діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Неповнолітній ОСОБА_4 набув право користування спірним житловим приміщенням як член сім'ї, оскільки був зареєстрований в квартирі, проживав разом зі своїми батьками до припинення ними шлюбних відносин. Покинув вказану квартиру не з власної волі, до 14-річного віку, а в зв'язку з неприязними стосунками, що сталися між його батьками, та за рішенням матері, яка покинула у 2010році квартиру, забравши сина.
Між тим, райсуд залишив без з*ясування та належної оцінки питання відносно причин непроживання, а також наявності у неповнолітнього іншого житла.
З*ясовуючи дане питання під час перегляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний суд із пояснень відповідачки та доводів прокурора встановив, що мати проживає у житловому приміщенні, яке належить її цивільному чоловікові, свого житла не має, а, значить, житлом не забезпечується і неповнолітній. Крім того, відповідачка стверджувала, що на даний час невідомим чином дитину зняли з реєстрації у спірній квартирі.
Такі обставини мають бути прийняті до уваги, оскільки ні позивачка, ні її син (батько ОСОБА_8) до суду не з*являються, своїх пояснень не надали та пояснення відповідачки не спростували.
За таких обставин встановлено порушення законних прав, гарантованих державою, неповнолітньої дитини, а саме, позбавлення права на користування житловим приміщенням без врахування та з'ясування наступного місця проживання дитини.
Статтею 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років - є місце проживання її батьків або одного із них..
Виходячи із вимог даної норми закону, усих обставин справи та тієї обставини, що у зазначеній квартирі зареєстрований та проживає батько неповнолітнього ОСОБА_4.- ОСОБА_5, - райсуд мав всі підстави не позбавляти дитину права на користування квартирою та бути зареєстрованим в ній з одним із батьків, а саме, з батьком, про що просила у засіданні і відповідачка, яка, разом з тим, не заперечувала проти рішення відносно визнання її такою, що втратила право на користування цим житлом.
Законних підстав вважати, що неповнолітній не проживав у квартирі без поважних причин - немає.
З огляду на викладене відповідно до вимог ст.309 ч.1 пп.1, 3, 4 ЦПКУ- рішення суду 1-ї інстанції у зазначеній вище частині повинне бути скасованим із відмовою у вимогах про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням
Керуючись ст.ст. 307, 309ч.1 пп.1, 3, 4 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах неповнолітнього - задовольнити.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року - скасувати в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання неповнолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення чинне з моменту проголошення, може бути оскаржене у 20-денний строк у касаційному порядку.
Головуючий Н.Є. Колодяжна
Судді: М.О. Макаров
ОСОБА_9