проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"13" червня 2018 р. Справа № 917/2041/17
Суддя - доповідач Білецька А.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вх. № 1146 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 (повний текст складено 03.05.2018) у справі № 917/2041/17
за позовом Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України Полтавської області
до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр», м. Полтава
про стягнення 7 424,83 грн.,
Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - позивач/ управління) звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Український геологічний науково-виробничий центр" (далі - відповідач/ ДП "Український геологічний науково-виробничий центр") 7424,83 грн. переплати пенсії.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 у справі № 917/2041/17 (суддя Семчук О.С.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 у справі № 917/2041/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
При дослідженні матеріалів оскарження та апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що подана позивачем апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України,
Так, відповідно до частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;
2) докази сплати судового збору;
3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Згідно ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
В зв'язку з викладеним, додана до апеляційної скарги копія апеляційної скарги для відповідача за відсутністю листів з описом вкладення, не може вважатися належними доказами на підтвердження надсилання копії скарги іншим учасникам справи, що свідчить про невиконання апелянтом вимог п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України та ст. 259 ГПК України.
Також, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що за подання до господарського суду апеляційних скарг на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Так, предметом судового розгляду справи № 917/2041/17 є майнова вимога Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 7 424,83 грн., в зв'язку з чим судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 у справі № 917/2041/17 має бути сплачений в сумі 2400,00 грн., виходячи зі ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Проте, апелянтом в порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Разом з цим, в апеляційній скарзі позивач просить відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги з посиланням на відсутність коштів на дані витрати, а також відсутність рахунків, на яких обліковуються кошти за кодом доходів бюджету «Інші надходження».
Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.
За приписами п.1 і 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Водночас слід зазначити, що цією статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Доказів на підтвердження відсутності коштів скаржником до апеляційної скарги не долучено, а саме лише посилання апелянта на відсутність відповідного фінансування не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Аналогічну позицію викладено Верховним судом в постанові від 17.05.2018 у справі 904/9117/17.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України “Про судовий збір”, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні щодо відстрочення сплати судового збору.
Крім того, скаржник не довів суду апеляційної інстанції той факт, що він належить до кола суб'єктів, на яких розповсюджується дія статті 8 Закону України “Про судовий збір” щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо відстрочення сплати судового збору також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 у справі “ОСОБА_1 проти України”, в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Креуз проти Польщі” від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі “Ейрі проти Ірландії”, серія А, N 32, п. 25 - 26).
Суд також враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про сплату судового збору не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Підсумовуючи все вищенаведене, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 у справі № 917/2041/17 з викладених скаржником мотивів слід відмовити.
Також, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до вказаних правових норм, оскільки у судовому засіданні 25.04.2018 було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, а тому апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2018, повний текст якого було складено 03.05.2018, скаржник мав подати в строк до 23.05.2018 включно.
Однак, апеляційна скарга була надана до господарського суду Полтавської області 29.05.2018, про що свідчить відбиток штампу на апеляційній скарзі, тобто з пропуском двадцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду,передбаченого частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, скаржник ні в апеляційній скарзі, ні окремо від неї не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на оскаржене рішення суду із вказаних ним підстав.
Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, позивачу належить у строк, визначений цією ухвалою, надати докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу у справі, докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (2400,00 грн), а також надати заяву з зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Керуючись статтями 174, 234, пунктами 2, 3 частини третьої статті 258, статтями 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач Харківського апеляційного господарського суду, -
1. Відмовити в задоволенні клопотання Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 у справі № 917/2041/17.
2. Апеляційну скаргу Полтавського об'єднання управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2018 у справі № 917/2041/17 залишити без руху.
3. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали відповідачу усунути недоліки, а саме подати до Харківського апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу, докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі.
4. Попередити Полтавське об'єднання управління Пенсійного фонду України Полтавської області, якщо докази або заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
5. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач Білецька А.М.